Тарас Шевченко – великий поет і прозаїк, обдарований художник і зацікавлений етнограф. Його творчість – золотий фонд української культури, але по силі філософських узагальнень і геніальності передбачення вона по праву стала частиною світової спадщини.
Зримим підтвердженням усесвітньої слави Т. Шевченка є пам’ятники, встановлені на різних континентах. У 40 державах їх налічується близько 1 400. Велика частина, звичайно, зосереджена в Україні. Однак і в інших країнах багатогранний талант Кобзаря увічнений не лише у перекладах його творів, а й у мармурі, граніті, бронзі. У нашій республіці є два пам’ятники Шевченку – у столиці та в Кам’янці.
Ініціатива про установку бюста Кобзаря на півночі Придністров’я належала заслуженому працівнику ПМР, художнику Миколі Стасішену, який з 2000 року очолював районне товариство української культури (РТУК). Коли готувалися відзначати 400-ліття Кам’янки, Микола Миколайович запропонував членам РТУК зробити рідному місту незвичайний подарунок – пам’ятник Шевченку.
Чому обрали цю значну, але, на перший погляд, нічим не пов’язану з нашим краєм особистість? Валентина Стасішена була вірною помічницею чоловіка в усіх справах, а після його несподіваної кончини очолила РТУК. Вона й відповіла на це запитання:
«По-перше, наше товариство з моменту свого створення носить ім’я Тараса Шевченка. Бюст йому вирішили встановити недалеко від будівлі, де розташовується РТУК, в одному з затишних скверів Кам’янки.
Є ще одна причина, не така очевидна. Тарас Шевченко – автор 12 портретів, виконаних у 1844 році для книги Миколи Полевого «Російські полководці». На одній із гравюр зображений генерал-фельдмаршал Петро Вітгенштейн. Його кам’янчани вважають своїм земляком, адже з 1805 року тут був родинний маєток князя. Петро Християнович не лише активно облаштовував садиби, а й розвивав усе поселення. Зв’язок між двома відомими прізвищами – Вітгенштейна і Шевченка – підтверджують бюсти, встановлені цим знаменитим особам поблизу один від одного».
Виготовлення пам’ятника Кобзареві громадській організації, звичайно, було не по кишені, але активна позиція голови РТУК, уміння М. Стасішена переконувати співбесідників, наполегливість під час втілення ідей у життя допомогли реалізувати цей масштабний проект. За фінансової підтримки України в майстерні міста Коростишів із рожевого граніту був висічений бюст Тараса Шевченка. Його автор – народний художник України Василь Фещенко. До речі, поміж його робіт є й барельєфний портрет героя Вітчизняної війни 1812 року Петра Вітгенштейна, нині встановлений у санаторії «Днестр».
Повернімося, однак, до пам’ятника Шевченку. Бюст доставили в місто напередодні відкриття. Був пізній вечір, але на урочисту установку зібралися не тільки причетні до процесу будівельники. Вийшли у сквер жителі навколишніх будинків та активісти РТУК. Усім було цікаво, як художник зобразив Великого Кобзаря. Наступного дня натхненний Тарас Григорович задумливо поглядав на безліч людей, присутніх на церемонії. У ній взяли участь не тільки мешканці Кам’янщини, а й Надзвичайний і Повноважний Посол України в Молдові Сергій Пирожков, чисельні гості з сусідньої країни та з різних куточків Придністров’я.
Відтоді промайнуло 15 років. За цей час бюст став одним із важливих архітектурно-художніх об’єктів Кам’янки. До нього приходять учні шкіл, які тільки знайомляться з багатогранною творчістю Т. Шевченка, та навчені життям люди, що вже усвідомили глибину пророчих рядків про долю українського народу. Цікавий пам’ятник і туристам, які долучаються до історії та культури нашого багатонаціонального краю.
Проте час і погодні умови руйнівно діють на споруджені людьми об’єкти. Під впливом вологи з постаменту, на якому встановлений бюст, впало декілька мармурових плит. Почали руйнуватися стежки, що ведуть до пам’ятника. І тут кам’янчани забили на сполох. Вони адресували керівництву міста прохання впорядкувати пам’ятник, однак у дотаційному бюджеті хронічно не вистачало коштів і на розв’язання гостріших, життєво важливих проблем. Тоді мешканці будинків, розташованих поблизу від пам’ятника, звернулися до свого депутата.
Маргарита Шкільнюк у складі Кам’янської міськрайради працює вперше, але в проблеми свого округу вникає досконально. З яким би питанням до неї не зверталися люди, вона прагне допомогти. Так і доля пам’ятника не залишила депутата байдужою ще й тому, що за першою освітою вона – вчитель української мови та літератури: закінчила Кам’янець-Подільський педагогічний інститут і працювала за фахом близько 15 років.
«Разом із учнями Кам’янської СШ № 3 ми часто приходили до пам’ятника, щоб ушанувати пам’ять геніального митця. Тут розмірковували над Шевченковою долею, читали вірші та співали пісні, в яких закладений глибокий сенс. Потім за життєвими обставинами довелося змінити діяльність, і пам’ятник на деякий час випав із поля моєї уваги, – розповіла М. Шкільнюк. – Тільки під час однієї з зустрічей із мешканцями округу дізналася, що він потребує ремонту.
Виконати необхідні роботи можна було б у межах Програми виконання наказів виборців. Проте (після консультацій із фахівцями) зрозуміли, що цих грошей недостатньо. Звернулася в держадміністрацію й одержала додаткове фінансування з районного бюджету. Завдяки такій взаємодії, змогли упорядкувати не лише постамент, а і сквер».
Цей куточок відпочинку, дійсно, став затишнішим: доріжки замостили тротуарною плиткою, встановили лавки, на яких можуть відпочивати жителі та гості Кам’янки. Відремонтували сходи, що ведуть до пам’ятника, облаштували майданчик довкола постаменту.
У процесі реконструкції усунули ще один суттєвий недолік. З моменту установки пам’ятника на ньому не було ніяких пояснювальних написів. Напевно, автори вважали, що Великий Кобзар –
геній світового рівня, відомий скрізь і всім. Проте це не так. У санаторій «Днестр» приїжджають відпочивальники з різних країн, де творчість Шевченка не вивчають у школах. Для цих людей було загадкою, хто ж зображений у граніті.
Тепер на одній із плит викарбуваний знаменитий автограф Шевченка і роки його життя. Туристам уже не потрібно шукати «гіда» поміж кам’янчан, щоб дізнатися, що перед ними – бюст митця, мислителя та громадського діяча світового масштабу. Про неминущу пошану до таланту Кобзаря свідчать квіти, що приносять до пам’ятника шанувальники його генія у Шевченківські дні та й не тільки.
Лариса ЛЕГКУН.
Фото автора.