(за новелою українського письменника Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном»)
Людським почуттям: любові й сімейному щастю присвячена новела. У ній автор нестандартно інтерпретує мотив «любовного трикутника», його герої не борються за свої почуття, не намагаються влаштувати особисте щастя, а приймають все, як є. Це те кохання, в якому кожен залишається чесним перед собою та іншими. Любов для одних людей – це велике щастя, а для інших – це страждання та мука. Герої новели Г. Тютюнника теж любили, але чи були щасливі? Пропонуємо поміркувати над цим після прочитаного тексту.
Твір має ознаки автобіографічного. Дійсно, героя новели звуть Михайло, як і батька Тютюнника. Восени 1937 року його заарештували й відправили до Сибіру, де він і загинув. У житті батька письменника теж була жінка, яка його дуже кохала, але Михайло не зрадив власне сімейне щастя.
Словникова робота
Інтерпретація – дослідницька діяльність, пов’язана з тлумаченням змістової, смислової сторони літературного твору.
Автобіографічний твір – твір, в якому проявляються факти з життя письменника чи його рідних.
Новела – невеликий за обсягом прозовий твір з напруженим сюжетом і несподіваним, часто трагічним фіналом.
Образ оповідача – умовний образ людини.
Сюжет твору
Новела складається з кількох частин, де на початку й наприкінці використано спосіб обрамлення. «Останній лист від батька» є своєрідною новелою в новелі. Розповідь ведеться від 1-ї особи – сина-студента.
Він повертається з міста в новому костюмі (заробив гроші, розвантажуючи вагони). Його проводжає поглядом Марфа Яркова, бо він схожий на батька. Студент запитує у матері Софії про Марфу (пролог-обрамлення). Мати розповіла йому, що та любила його батька Михайла (зав’язка) й завжди відчувала надходження листів від нього, поштар дозволяв їй потримати їх у руках. В останньому листі Михайло жаліється Софії, що десь поряд із ним ходить Марфина душа (своєрідна кульмінація), не даючи йому спокою, і просить дружину передати їй від нього «три зозулі з поклоном», які «чи перелетять через Сибір несходимий» (розв’язка). Син запитує себе: «Як вони чули одне одного – Марфа і тато? Чому не одружилися, так одне одного чуючи?». Відповіла велика «татова» сосна: «Тоді не було б тебе» (епілог-обрамлення).
Літературний аналіз твору
Iдея – звеличення «любові всевишньої» над приземленою, буденною. Сам Григір Тютюнник про ідею написати твір про возвеличення чистої любові й жінки сказав так: «Я виношую ще один жіночий образ. Образ жінки, котра дуже любила мого батька. Коли у нас сталося нещастя, мама в горі кинулася саме до неї. Жінка була набагато старша за маму, старша за батька. Але обоє, батько й мати, ніколи не посміли зневажити ту любов, велику і безвзаємну. Отож Марія пекла коржики, збирала все необхідне, бо мама ридала та побивалась. Удвох вони й поїхали розшукувати батька, не знаючи, що слід його загубився вже навіки… Ти подивись, яке благородство й краса обох жінок, самозреченість моєї тоді ще зовсім молодої мами… Мабуть, одна вона в цілім світі шукала підтримки у своєї суперниці, співчувала їй і жаліла. І якщо доля дасть мені таланту… Не дивися так скептично… Не таланту – Бог із ним… Якщо поталанить щось написати – воздам хвалу жінці й красі».
Батька Григора Тютюнника 1937 року заарештували як ворога народу й заслали до Сибіру, а мати подалася його шукати з жінкою-суперницею, яка любила батька.
Тема – зображення долі й непростих стосунків між закоханими у «любовному трикутнику».
З історії написання твору
Знайомі, що перебували разом з Григором Тютюнником у 1976 р. в Ірпінському будинку творчості, згадують, що якось до них завітав сліпий бандурист. Він виконав кілька народних українських пісень, серед яких була пісня-розповідь про страдницьке кохання без взаємності – «Летіла зозуля через мою хату…». Літературні критики вважають, що саме враження від пісні стали поштовхом для створення твору «Три зозулі з поклоном».
Українська народна пісня
«Летіла зозуля»
Летіла зозуля через мою хату,
Сіла на камені та й стала кувати.
– Ой ти, зозуленько, чого рано куєш,
Чи ти, зозуленько, моє горе чуєш?
– Якби не чувала, то я б не кувала,
Тобі, молоденькій, правди б не казала.
– Ой Боже мій, Боже, що я наробила,
Єсть у нього жінка, а я полюбила.
Єсть у нього жінка, ще й діточок двоє,
Ще й діточок двоє – чорняві обоє.
Ще й діточок двоє – чорняві обоє,
Розривають серце на четверо моє.
Символіка твору:
►Зозуля – символ розквіту весни й водночас самотності, суму, страждань, вдівства; вона віщує літа та щасливе або нещасливе заміжжя. Поширене в Україні вітання «три зозулі з поклоном» означає: «забудь, покинь, відпусти мене» – традиційна народна формула-прохання не любити, не мучити того, кого любиш і себе самого від нерозділеного кохання.
►Сосна – вічнозелена й довговічна сосна не схильна до гниття, що робить її символом стійкості, витримки, життєвої сили та моральної чистоти.
►«Сибір несходимий» – в українській поезії символ каторги, заслання.
Евристична бесіда
1. Про що розповідається у творі? (Про почуття любові, про скалічені людські долі, про людей, що вміли кохати, про нелегке життя людей у воєнні й повоєнні роки)
2. Від чийого імені ведеться розповідь? Хто оповідач? (Розповідь ведеться від імені сина-студента, що приїхав на канікули додому до матері).
3. Хто головні герої? (Михайло – батько, Софія – мати, сусідка Марфа, що кохала Михайла, Карпо – чоловік Марфи, але про нього говориться мало. Що сталося з батьком хлопця? Звідки надходять листи? (Листи надходять із Сибіру, тому можна здогадатися, що батько перебуває в сталінських таборах).
4. До якого жанру належить твір? Пригадати, що таке новела.
5. Чи є епіграф у творі? Яку функцію він виконує? (Є епіграф: «Любові всевишній присвячується». Він спрямовує читача на думку про якісь неземні почуття).
6. Про що йдеться в останньому листі від батька? Про що він просить дружину? (Він просить дружину піти до Марфи й передати їй «три зозулі з поклоном». Так він просить вибачення у Софії й у Марфи).
Лінгвістична хвилинка
Михайло (давньоєврейське ім’я) – рівний Богові.
Софія (грецьке) – означає мудрість.
Марфа (арамійське) – пані, господиня, володарка.
Характеристика головних героїв твору
Михайло – правильний, урівноважений, чуйний, з ним легко спілкуватися, душа компанії, вірний чоловік, що кохає свою дружину й делікатно ставиться до почуттів Марфи.
Софія – мудра жінка, добра, завжди готова допомогти, сильна і чесна, співчуває суперниці.
Марфа – однолюбка, емоційна, відчайдушна у своєму коханні, безнадійно закохана, але не претендує на чуже щастя, страждає через нероздільне кохання.
Отже, бачимо, що герої відповідають своїм іменам. Кожен із персонажів сповнений коханням, але вони не переступають Божих законів моральності й водночас залишаються вірними своєму коханню.
Авторське розуміння поняття любові:
«Якщо тебе ніколи не охоплювало бажання обійняти всю землю, прилащити бродячого собаку, підняти з землі зірваний листок і цілувати його – отже, ти ще не любив».
Чого вчить новела
«Три зозулі з поклоном»?
У першу чергу вона вчить благородства і відповідальності в коханні, здатності зрозуміти й пробачити іншого, прагнення поважати чужі почуття й не зашкодити іншому.
Цитати з твору
►«У горі ні на кого серця немає. Саме горе»
►«Серце в усіх людей неоднакове»
►«Навіщо людину мучити, як вона і так мучиться»
►«Волосся вмирає раніше, ніж людина…»
►«…а сльози в очах – наче дві свічечки голубі»
►«Спогади вже не щемлять і не болять – вони закам’яніли»
Упереджувальне домашнє завдання
Вислови відомих людей про любов
Приклади учнівських повідомлень
►Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю (Г. Сковорода).
►Любов не залежить від нашої волі, приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини (І. Франко).
►В одній годині кохання – ціле життя (Оноре де Бальзак).
►Кохають не за переваги, а всупереч недолікам (Вільям Фолкнер).
►Любов – це коли хочеш переживати з кимось всі чотири пори року. Коли хочеш бігти з кимось від весняної грози під всипаний квітами бузок, а влітку збирати ягоди й купатися в річці. Восени разом варити варення і заклеювати вікна від холоду. Взимку – допомагати пережити нежить і довгі вечори. (Рей Бредбері).
►Любити – це не означає дивитися один
на одного, любити – це означає разом дивитися в одному напрямку (Антуан де Сент-Екзюпері).
►Головна сутність кохання – довіра (Жермена де Сталь).
►Любов ніколи не вимагає, вона завжди дає. Любов завжди страждає, ніколи не виражає протесту, ніколи не мстить за себе (М. Ганді).
►Бути коханим – це більше, ніж бути багатим, бо бути коханим – значить бути щасливим (Тільє).
Всі герої новели лишаються на роздоріжжі – кожен сам по собі: Михайло безслідно зник на каторзі, Соня сама виростила сина, Марфа продовжує чогось чекати, вдивляючись в обличчя сина свого коханого. І Марфа, яка кохала чужого чоловіка, і Софія, яка чекала на повернення чоловіка з заслання, і Михайло, який бажав повернутися до родини, сподівалися на щастя і кохання марно. До всіх них линули зозулі з поклонами.
Поетична хвилинка
Над вечірнім простором солоним,
Подолавши даль гірких років,
Три зозулі прилетять з поклоном
До квітчасто чистих рушників.
І душа здригнеться рушниково,
І дитинність вирветься з оков,
Як джерельце Григорове слово –
З первозданним іменем: Любов.
(С. Чернілевський)
Цікаві факти
►За життя письменника твір так і не був опублікований.
►Григір Тютюнник записав новелу на старий магнітофон.
►Назва новели символізує любовний трикутник – три долі головних героїв.
►Новела написана під впливом почутої пісні «Летіла зозуля через мою хату» у виконанні сліпого бандуриста.
►Твір є в шкільній програмі, та у програмі до ЗНО.
Ганна ЛАЗАРЕНКО.
Фото з сайту 06274.com.ua