Коли в суєті буднів життя зіштовхує нас з неординарною особистістю, ми починаємо мучитися над розгадкою формули її успіху: як у неї це виходить? Як вона все встигає? Це вроджене чи набуте?
Фотограф Христина Александрова передає в роботах власний характер і напрацьований стиль. Зовні вона витончена та елегантна, зсередини – чітка і структурована, водночас у чомусь непізнана через глибину і багатогранність. Найсміливіші ідеї вона реалізує у творчості, роблячи упор на чистоту технічного виконання і професійне постоброблення знімків.
Цікава історія нашого знайомства. Я довго виношувала ідею створення книги «Балада про любов і сім’ю», яку могла б передати дітям, онукам. За задумом вона повинна містити в собі, зокрема і сімейні знімки, розташовані у хронологічному порядку. Фото найдорожчої людини – матері, батька, який веде дочку під вінець, підростаючого сина…
Головна складність полягала в пошуку співавтора, який допоміг би на професійному рівні створити незвичайну «книгу минулих літ», яку можна було б і читати, й розглядати. Як добре, що цією людиною виявилася Христина. Вона філігранно прибрала зайве, гармонійно поєднала тексти та фотографії, вставляючи під кожною відповідні цитати про любов, надію, головні події в житті. Тепер цю книгу у шкіряній палітурці регулярно гортає мій син, який із посмішкою коментує: «Це я!». «Балада …» гріє душу в найважчі моменти, в ній – мій особистий концентрат щастя і любові.
Христина Александрова – корінна тираспольчанка, у 2007 році вступила до ПДУ, по закінченні навчання здобула диплом за фахом «журналіст», у якому фотосправі належить не останнє місце. У 2013-му почала працювати у фотостудії «Джоконда».
«Перший фотоапарат Nikon d60 мені подарували батьки на 15-річчя. Відтоді я закохалася у фотографію…», – розповідає Христина про джерела захоплення, що стало справою всього життя. – Природним розвитком творчого шляху була реалізація нових проектів. Минулого року я представила персональну виставку, яка стала підсумком десятирічної професійної діяльності».
Фотовиставка експонувалась у столичній картинній галереї та в Рибниці. Жіночим і чоловічим образам присвячені 22 фотороботи у стилі Fashion. Напрямок, якому нині віддає перевагу в роботі Христина, зображає журнальний глянець. У представленій на суд шанувальників мистецтва «однієї миті» фотогалереї є різні стилі фотопортретів. Причому це як студійні знімки, так і зроблені після фотосесій на пленері.
«Люди, яких я фотографую, мене надихають. Усі ми унікальні, тому і роботи завжди ексклюзивні. Неможливо щось повторити один в один», – стверджує майстер.
Цікавлюся в героїні, як сприймають фотосесії самі моделі: як метод терапії, підвищення самооцінки чи просто як подарунок на день народження?
«Уперше дівчата здебільшого приходять для того, щоб приміряти на себе інший образ: потішити себе гарними фотографіями, насолодитися самим процесом. Фотограф-портретист вважає, що за допомогою фото можна передати суть людини, якщо вона сама цього захоче. А можна зробити абсолютно протилежний образ і ніколи не дізнатися, що у людини всередині», – розповідає Христина про професійні будні.
На першому місці в житті Христини, звичайно, рідні. Про них вона розповідає з незмінним пієтетом, теплотою та вдячністю. Сім’я для неї – найбільша опора, яка не тільки беззастережно підтримує, але і безпосередньо допомагає їй у всіх починаннях. Мама Світлана Михайлівна дала потужний поштовх у реалізації персональної виставки. Сестра Наталя часто виступає в ролі моделі, причому не безмовної, а раз у раз фонтанує креативними ідеями. Чоловік Роман відповідає за технічну частину творчості.
Мама Христини згадує, що дочка завжди була цілеспрямована, проявляла жвавий інтерес до всього нового, незвичайного. У 13 років освоювала комп’ютерні програми, фотошоп, робила листівки формату А4 на 23 лютого, 8 Березня – все це дбайливо зберігається в сімейному архіві. Вроджений естетичний смак частково формувався у Христини під впливом старих кінострічок за участю Мерилін Монро, Софі Лорен, Катрін Деньов, які любили дивитися в тісному сімейному колі.
«Простота, доброта, щирість – головні риси дочки й головні помічники в роботі з людьми», – з любов’ю каже Світлана Михайлівна.
Друзі та знайомі сім’ї відзначають, що мама й дочки дуже схожі. Це тому, що їхні взаємини – не тільки стосунки батьків і дітей, вони – подруги в кращому розумінні цього слова, й аристократична жіночність є сімейною рисою.
Заняття фотографією – справа серйозна, Христина Александрова в ній ще й наставник. З 2019 року вона викладає курси фотографів. На різних творчих конкурсах її випускники вже завоювали близько 50 дипломів, а дехто розпочав власну справу.
До занять з майбутніми корифеями фотосправи Христина завжди ставиться нестандартно, щодо цього вона «сповнена сюрпризів». Наприклад, якось на фінальні заняття принесла учням… пітона, чим викликала у них непідробний інтерес і захват.
«Моє головне завдання – розкрити у слухачах «школи фотографів» індивідуальність, визначити їхні уподобання, адже у фотографії, як у будь-якому виді мистецтва, існують різні жанри. Універсальний фотограф – це погана історія. Тому я даю їм базові знання, щоб надалі вони могли вибрати власний напрямок і розвиватися в ньому», – ділиться Христина секретами стратегії навчання.
Ксенія Кашуткіна – однокласниця Христини – знайшла для характеристики подруги чимало чудових слів:
«Красива дівчинка прийшла в наш клас і без проблем стала його частиною. У мене залишилося переконання, що Христина – цікава особистість, досить відкрита, щоб бути легкою у спілкуванні, й досить глибока, щоб не вивернутися душею навиворіт без особливого приводу. Не було жодних сумнівів, що вона людина творча, і як багато творчих людей, не схильна випинати напоказ цю складову. Та це все одно «прочитується». Тому не здивувалася, що її вибором стала журналістика. Я рада, що її роботи як професійного фотографа вже стали брендом».
Розповідаючи про творчий і життєвий шлях Христини Александрової, не можна не згадати її ділового партнера Руслана Тетерько. Його основна нива діяльності у «Джоконді» – друк і фото на документи. У професію потрапив випадково, але закріпився міцно і надовго. Класифікований фахівець може професійно ретушувати старе фото, реставрувати його – замовник поверне не зіпсоване часом зображення. Якщо 9 травня ви звично візьмете в руки портрети прадідів, знайте, що до деяких доклав руку і вклав у них душу Руслан.
Завершимо матеріал про нашу творчу землячку її словами:
«Джерелом натхнення для мене є старі фільми. У них вміли робити красиві кадри та сцени, наприклад, з прямим променем світла на очах для драматичності, але і без використання сучасних тенденцій в царині мистецтва і фотографії не можу обійтися».
Професійні плани Христина Александрова залишила при собі, а це означає, що нас чекає знайомство з її новими роботами. Запасемося терпінням, щоб знову захопитися відкриттям.
Світлана МАТРЮК.