Ми зустрілися з Андрієм Кулагіним на столичному Меморіалі Слави, де нині ведуться ремонтні роботи у зв’язку з підготовкою до 80-річчя Перемоги, що відзначатиметься наступного року.
Гостя з Києва це зацікавило:
«Я давно не бачив, щоб ремонтувалися такі об’єкти. Мені доводилося бувати в багатьох країнах світу, відвідувати меморіали. Так, про них дбають, покладають квіти, але щоб їх ремонтували… такого ніколи не доводилося спостерігати. Тому я й знімаю цей, як на мене, історичний момент. Для нашого часу це подія унікальна».
З Андрієм ми знайомі вже кілька років, однак це лише «фейсбучне» спілкування на рівні «лайків», коли майстер виставляє нові роботи в групі «Київські художники».
Теперішню «живу» зустріч нам організував Юрій Салко – народний художник, письменник. У червні наш земляк влаштовував для своїх друзів-художників з-за кордону XIX Міжнародний творчо-паломницький симпозіум «КамАрт», у якому Андрій Кулагін не зміг взяти участь. Тепер настав той момент, коли він, нарешті, вперше завітав до нашого благодатного краю й оселився разом із дружиною Ольгою в Кіцканському монастирі.
«Настоятель монастиря – прекрасна людина, талановита, з ним є про що поговорити. До речі, я кандидат богослов’я, свого часу навчав таких молодих чоловіків. Тому і спільну мову ми знайшли з отцем Паїсієм з першої хвилини знайомства», – повідомив мій співрозмовник.
Художник уже встиг оглянути кращі місця Бендер, відвідав краєзнавчий і художній музеї. Директор Придністровського художнього музею Наталя Єгорова справила на гостя приємне враження глибоким знанням справи, розповіддю про сам заклад, про роботи, представлені нині в експозиції. «Її професійний рівень дуже високий», – зауважив Андрій Кулагін.
Тепер майстер висловив побажання здійснити прогулянку Тирасполем. Ми ненадовго зазирнули на Зелений ринок, пройшлися алеями Катерининського парку, де гість робив багато знімків, посиділи біля Лебединого озера.
«Це ніби якийсь оазис, щось схоже на парки Швейцарії чи Австрії. Особливо цей білосніжний пірс та лебеді на воді. Дбайливі у вас господарі міста», – зауважив художник.
Щоб наш читач мав уяву, хто ж цей поважний гість, розповім детальніше.
Андрій Кулагін народився 1961 року в Семипалатинську, Казахської РСР. З 14 років працював художником-оформлювачем, закінчив графічний факультет Семипалатинського педінституту. Ще студентом брав участь в обласних, республіканських та союзних виставках, зокрема у «Днях Казахстану в Парижі».
От уже близько сорока років він живе в Україні. Під його керівництвом в 1992 році зорганізувалася реставрація пам’ятника архітектури 1702 року – костелу в місті Тальне Черкаської області. Довгий час автор створює серію портретів під назвою «Мої сучасники», до якої входить портрет Івана Павла II, що зберігається в галереї бібліотеки Ватикану.
Андрій Кулагін – єдиний художник на пострадянському просторі, який двічі отримав нагороди Ватикану за внесок у розвиток культури. У його творчому доробку понад сотня персональних виставок у Франції, Італії, Польщі, Чехії, Україні. Серед його замовників – Іван Павло ІІ та Віктор Черномирдін, Михайло Козаков та Богдан Ступка, нунцій Ватикану в Україні, посли та дипломати різних країн.
Андрій Павлович писав картини у Венеції та Ватикані, Франції та Ізраїлі, Греції й Туреччині… Він – перший з українських митців, хто мав персональну виставку в Національному центрі мистецтва та культури Жоржа Помпіду в Парижі. Прихильність до реалістичної школи не заважає художнику експериментувати з формою та кольором у нових жанрах.
Сьогодні картини митця представлені у приватних колекціях та галереях Австрії, Австралії, Великобританії, Ватикану, Німеччини, Італії, Лівії, Нідерландів, Польщі, США, Словаччини, Франції, Росії та України.
Післяслово: Андрій Кулагін приїхав до Придністров’я за новими враженнями, щоб написати кілька нових полотен, присвячених нашим людям і кращим місцям нашого краю. В його планах – влаштувати персональну виставку в Тирасполі. Юрій Салко від імені КамАрту вже подав заявку до картинної галереї на наступний рік.
Марія БIЛОЦЬКА.
Фото автора.