Ми не часто розповідаємо про сімейні династії, однак у поданому нарисі може зацікавити ім’я, яке в середовищі художників пригадується зрідка, та й у медійному просторі не на слуху.
Мені ж поталанило донести до нашого читача історію родини Глущенків – талановитих, неординарних, з широким творчим діапазоном, які реалізують свої ідеї в різних жанрах.
Хоча сказати «реалізують» не зовсім правильно. Бо старший із сім’ї – Леонтій Глущенко – заслужений діяч мистецтв ПМР, художник, відомий своїми скульптурами з дерева та каменю, картинами, написаними аквареллю, – покинув цей світ п’ять років тому, залишивши у спадок синові свій багатий творчий доробок.
Син з гордістю розповідає, що його батько мав звання «Народний майстер Молдавії», на початку 70-х очолив сувенірний цех на Тираспольській меблевій фабриці № 5, де створив дільницю з виготовлення сувенірів із деревини та коріння дерев. Був членом Спілки художників СРСР, заслуженим діячем мистецтв ПМР. Нагороджений орденом Пошани, медалями та лауреатськими званнями ВДНГ.
До речі, мати Олександра також захоплювалася живописом, писала олією.
Синові, крім доробку, дісталися й таланти батька, про які він сам довідався зовсім випадково у малому віці.
«Ще зовсім малим я багато часу проводив у батьківській майстерні, де навчався азам різьблення. Там і книжки для себе знаходив, і читав із задоволенням. Читати ж я почав років із чотирьох. У батьків була досить велика бібліотека, на будь-який смак можна було щось собі знайти», – поділився спогадами Олександр.
Разом син з батьком бродили берегами Дністра в пошуках деревини, яку потім обробляли, а після неабияких старань, сухе дерево в його руках перетворювалося на витвір мистецтва. Першу скульптуру Олександр Глущенко вирізав у 12 років. Це був кам’яний слон, виготовлений з м’якого селеніту. Другою стала жаба. Таким чином він висловив своє трепетне ставлення до живої природи.
«Мені подобалося вирізати з дерева пташок, метеликів, жабок, листя папороті та чогось гарного і тендітного. Загалом, хотілося вивчати рослинний та водний світ, мабуть саме тому я й подався на природничо-географічний факультет ПДУ. Здобув вищу освіту, став біологом», – поділився майстер.
Однак до повного завершення навчання Глущенко-молодший на той час ще «не доріс», бо гору взяла любов до мистецтва. На основі знань, засвоєних у дитинстві, почав активно проявляти себе в різних напрямках декоративно-ужиткової творчості, особливо в різьбленні по дереву та розпису по склу.
У 1997 році в Тирасполі відкрилася його перша виставка. Тоді Олександр Глущенко презентував дерев’яні маски, вироби з берести, картини, написані аквареллю. Якось дуже скромно майстер говорить, що в період 1997 – 2010 років з десяток виставок усе ж влаштував.
Одружившись, тривалий час Олександр жив в місті Малині, Житомирської області. Подорожував Україною, милувався мальовничими Карпатами, красою української природи багатьох її областей. Привабила його Вінниччина, зокрема село Буша – сакральне місце слов’ян, що зберігає родову пам’ять століть і тисячоліть.
«Тут жили, творили та залишили свою спадщину наші предки – трипільці, скіфи, сармати, русичі, гайдамаки. На всій території заповідника зустрічаються дивні кам’яні споруди – мегаліти, безліч культурних та етнографічних пам’яток. У музеях заповідника зібрано артефакти трипільської та української культури, обереги та обрядові предмети, що несуть на собі відбиток тисячоліть», – зі знанням справи розповів Олександр.
Його захопила давня культура, правдива і неповторна, яка знайшла відгук у його подальшій творчості.
За мотивами кельтсько-скіфських легенд, скандинавського епосу, а також слов’янської міфології, Олександр створює унікальні скульптури з дерева, серед яких статуетки, маски, вази та різні прикраси. Кожна його робота – це неповторний витвір мистецтва, що захоплює і бере у полон своєю витонченістю, для кожної з них він знаходить слова, наповнені світлою любов’ю до рідного краю, нев’янучого світу краси та добра.
До речі, зовсім недавно, у 2022-му Олександр Леонтійович закінчив магістратуру та став магістром біології. Тепер вивчає біологічне різноманіття зоопланктону Кучурганського водосховища, Ягорлика, працюючи (за контрактом) на рідному факультеті під керівництвом декана Сергія Філіпенка.
Щодо творчості: майстер поділився, що більшість прикрас виготовляє з мореного дуба. Використовує також деревину вільхи, липи та горіха.
Олександр признається, що до появи будь-якого образу, він виношує його у своїй уяві, малює, а потім вже обробляє ту чи іншу річ:
«Мені подобається працювати з деревом, відчувати його енергію та силу. З приємністю навчаю цьому мистецтву й дітей. Різьблення захоплює, під час процесу людина забуває про все на світі, в голові лише одне – як краще зробити задумане».
Крім скульптури, художник створює абстрактні картини та псевдовітраж (розпис на склі). На чорно-білому фото газети не зрозуміти всієї краси та не розгледіти всіх нюансів. Якщо ви зайдете на Телеграм-канал «Гомону», там побачите набагато більше робіт художника Олександра Глущенка в кольорі.
Від талановитого батька до не менш талановитого сина передалося вміння бачити прекрасне в навколишньому світі. Це та культура, яка житиме вічно. Тепер Олександр записав свою дочку до дитячої художньої школи ім. О. Ф. Фойницького, бо бачить у ній задатки творчої особистості. Династія не перерветься…
Аліса КОХАНОВА.
Фото автора.