Все далі й далі відносить нас ріка часу від подій Великої Вітчизняної війни. Ритм життя дедалі пришвидшується, стає мінливішим. Одна тільки пам’ять – незмінна, нетлінна.
Пам’ять про війну. Пам’ять про Перемогу… Жива ця пам’ять і в нашій родині. На видному місці в отчому домі висить портрет мого прадіда Григорія Івановича Кашеля. Він – учасник Великої Вітчизняної війни. Пішов на фронт 1941 року, воював на одному з Українських фронтів. Мій прадід дуже любив свою родину і Батьківщину. Він був сміливою, сильною людиною. Ці риси стали в пригоді йому під час бойових дій. Прадід закінчив війну в Німеччині. Про його бойовий шлях свідчать нагороди: орден Вітчизняної війни, орден Червоної Зірки, медалі «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною», «За взяття Відня», «За взяття Белграда».
Додому прадід повернувся 1947 року, одружився, виховав двох дітей, сумлінно й чесно працював у рідному колгоспі «Красний садівник». Його портрет, як кращого колгоспника, висів на Дошці пошани села. Він любив життя, любив людей, любив своїх рідних. У нашій родині дід Григорій – приклад того, як потрібно захищати Батьківщину, як потрібно працювати на її благо. Я пишаюся тим, що мій прадід зробив свій внесок у порятунок світу від фашизму.
Аліна БЕХЕР, 9-А клас Кіцканської ЗОШ № 1.