Урочиста подія під такою назвою відбулася в Кам’янському політехнічному технікумі. Незрима нитка поєднала нинішній колектив навчального закладу з попередниками, які працювали та навчалися тут півстоліття тому. Тієї осені вони заклали в нішу на фасаді головного корпусу капсулу пам’яті.
Спогадами про давні події поділився Віктор Карпенко. Одна з лінійок у жовтні 1974-го була присвячена півстолітньому ювілею Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки. Рік був знаменним і для радгоспу-технікуму, що відчинив двері в 1959-му. Пам’ятаючи про те, що кожне покоління вписує свою, яскраву та неповторну сторінку в біографію країни, колектив вирішив розповісти про досягнення нащадкам. Педагоги склали послання, яке оголосили на лінійці.
«Про що конкретно там йшлося, вже не пам’ятаю, – відверто признався Віктор Петрович, – але урочистість моменту не забулася і через 50 років».
Не забулися і знання, практичні навички та уміння, які студент відділення «Агрономія» В. Карпенко здобув за роки навчання. Застосовував їх у роботі в рідній Грушці. У місцевому колгоспі за два десятиліття пройшов шлях від вагаря до начальника дільниці. У важку пору становлення придністровської державності змінив землеробську працю на прикордонну службу, тому що був вихований у дусі справжнього патріотизму та розумів: охорона рідної землі – важлива складова турботи про неї. Вся ця півстолітня дорога промайнула у В. Карпенка перед очима, коли він дбайливо виймав із капсули послання. Стримуючи тремтіння в голосі, почав читати – і знов поринув у спогади про те, яким був Кам’янський технікум.
«Наші успіхи здадуться вам не такими вже й значними, але ми хочемо, щоб ви знали про них, – написали студенти та викладачі ХХ століття нащадкам. – По технікуму середній бал успішності за 1973-74 навчальний рік склав 4,04. Загальна кількість – 1 357, із них 55 відмінників і 375 ударників».
Далі розповідають про умови навчання: просторі світлі аудиторії, оснащені всілякими технічними засобами – найсучаснішими на ту пору, та про комфортний побут у студентському містечку.
Радгосп-технікум був унікальним для свого часу закладом, де навчання було безпосередньо пов’язане з практикою. У розпорядженні колективу була площа 3 360 гектарів. На полях вирощували різні зернові й овочеві культури, високі врожаї давали виноградники та сади, ферми славилися надоями. Скрізь працювали самі студенти, переймаючи у досвідчених наставників і трудівників секрети майстерності. За 15 років навчальний заклад підготував 2 359 фахівців плодоовочівництва і лісового господарства.
«Тут ми здобули таку базу, з якою можна впевнено крокувати життєвою дорогою», – наголосив випускник Кам’янського технікуму, а нині – голова міськрайради народних депутатів Олег Бурлака.
Перший заступник глави держадміністрації району і міста Ольга Сирєєва, яка в технікумі почала трудову діяльність, зазначила, що заклад упродовж всієї історії є кузнею кадрів не тільки для Кам’янщини. Раніше його випускники працювали в різних куточках СРСР, на сьогодні – у багатьох країнах світу.
У цих словах немає перебільшення. КПТ упродовж всієї 65-річної історії прагне крокувати в ногу з часом. Нині веде підготовку за вісьмома спеціальностями та дев’ятьма робітничими професіями, затребуваними на ринку праці. Постійно покращуються матеріально-технічна база, умови праці, навчання та побуту. Про це нинішній колектив написав у посланні, адресованому поколінням, які святкуватимуть віковий ювілей КПТ. У ньому, крім важливих фактів, є слова напуття:
«Хай наш технікум розвивається, процвітає під мирним і щасливим небом Придністров’я. Збережіть цей чудовий навчальний заклад. Адже саме вам відкривати його нові сторінки».
Підписи під листом у майбутнє поставили директор Кам’янського політехнічного Наталія Михайловська, лідер студентського самоврядування Олег Шахотський, керівники району Олег Бурлака й Ольга Сирєєва, директор комплексу меморіальних музеїв Раїса Пчелова.
Продовженням урочистої лінійки стало вручення студентських квитків 34 першокурсникам. Ці юнаки та дівчата обрали спеціальності «Технічне обслуговування та ремонт двигунів, систем, агрегатів автомобілів» і «Економіка та бухгалтерський облік». Попереду – роки навчання, активної громадської діяльності та інших цікавих справ, з яких і складається повсякденне студентське життя в технікумі. У грудні 2059-го, вони, дорослі вже люди, знов зберуться на майданчику перед головним корпусом КПТ, щоб відкрити капсулу часу, поділитися зі студентами спогадами, вислухати їхній рапорт про відмінне навчання та інші досягнення. І шумітимуть дерева, що за традицією посадили першокурсники на території навчального містечка, – як символ спадкоємності поколінь.
Лариса ЛЕГКУН.
Фото автора.