Щоб ми могли купити у фірмових магазинах «Здоров’я» справжнє вершкове масло, свіже молоко, сметану, різні сири, дитячі сирки, морозиво, ряжанку, йогурти та багато іншої продукції, виготовленої на ТМК, сотням людей доводиться немало попрацювати. Та ми не замислюємося над цим. Нам аби все свіженьке та смачненьке було.
А між тим, підприємство, яке задовольняє потреби придністровців у необхідному об’ємі молочною продукцією, працює щоденно, практично не маючи вихідних, бо, як би не хотілося відпочити людям, корови, які безпосередньо беруть участь у виробництві молока, цього не розуміють. Вони потребують уваги з боку людини навіть у святкові та вихідні дні. Українська приказка стверджує: «Корова в дійницю сама молока не наллє», а отже, її треба тричі на день подоїти, молоко переробити, знайти покупців…
Звідки беруться «молочні ріки, сирні береги»
Заступник директора комбінату Володимир Тарасюк з гордістю провів екскурсію для нашого кореспондента, показавши одну з тваринницьких ферм у с. Тернівка, де живуть симпатичні корівки молочної голштинської породи.
На великій, площею 29 га, колись занедбаній території, розташовані різні господарські споруди, складські приміщення, необхідна для роботи техніка – трактори, вантажні та інші машини тощо.
Володимир Станіславович розповів:
«На цій фермі 360 голів худоби. Ми створюємо для них необхідні умови. Від цього залежить продуктивність та стан здоров’я молочних корів, виведення ними здорового потомства. Правила утримання тварин – це і наявність підстилки, і можливість активно рухатися, і збалансоване харчування, і достатня кількість питної води, і, що не маловажно, оптимальний мікроклімат у приміщенні та дотримання санітарно-гігієнічних норм. Адже, як ти доглядаєш худобу, так вона тобі і відповість».
Ми побували в корівниках для дорослої худоби, а також для тих, кому ще не виповнилося року, в приміщеннях для «підлітків» та новонароджених теляток. Оскільки корови дуже люблять прохолоду, то для них підтримується оптимальна температура, яка коливається в межах від 7 до 17 °С. Всюди чисто, корови чинно займаються своєю буденною справою: їдять, відпочивають на спеціальних підстилках, пережовують жуйку.
«Здорова корова може лежати до 14 годин на добу, бо ті, які тривалий час стоять, менш продуктивні. Коли корова лежить і жує, це означає, що її травлення працює нормально», – пояснив зі знанням справи Володимир.
Справжній «дитячий садочок» розташований окремо. В ньому у спеціальних невеликих будиночках підростають та набувають життєвого досвіду новонароджені телята. Заступник директора, до речі, економіст за фахом, розповів, що йому вже кілька разів доводилося приймати пологи у корів:
«Уперше було страшнувато, але ми з ветеринаром все зробили правильно. Так поповнюється наше поголів’я. Ми його збільшуватимемо, бо підприємство працює на молоці, яке дають наші корови».
Два рази на день дійних корів проводжають до доїльного цеху. Там їх доять, а молоко спеціальними трубами направляють до машин-молоковозів, що стоять поряд з доїльним цехом, заповнюються та без затримки везуть на підприємство для переробки. Такий непростий шлях від ферми до підприємства.
Якщо щось робити, то якісно і добросовісно
У «Червоному куточку» кабінету генерального директора ТМК Станіслава Тарасюка урочис-
то виблискують кілька десятків різних нагород: від Тираспольсько-Дубоссарської єпархії, Торгово-промислової палати, держадміністрації столиці, вручених за трудові здобутки та благодійницьку діяльність.
За словами колег, Станіслав Володимирович у робочому кріслі майже не затримується. Щоранку збирає всіх працівників на нараду, дає завдання і вирушає на будівництво. Непосидючий, працьовитий, небайдужий, майстер на всі руки, він не цурається будь-якої роботи. Він і слюсар, і електрик, і механік, і газозварник. Причому все, за що він береться, доводить до досконалості.
«Якщо вже берешся за якусь роботу, то роби так, щоб було якісно і професійно, по совісті, або не берись зовсім», – вважає генеральний. – На комбінат я прийшов понад 40 років тому, після навчання в Тираспольському харчовому технікумі та строкової служби в лавах Радянської Армії. Це був цікавий період мого життя, але я про нього розповім колись окремо», – пообіцяв Станіслав Тарасюк.
Трудився спочатку слюсарем, однак потяг до знань привів молодого спеціаліста на заочне на-
вчання в Одеському холодильному інституті. Тодішній директор комбінату, побачивши такого працелюбного спеціаліста, запропонував йому посаду механіка цеху. Коли ж той проявив небайдужість до життя підприємства та майстерне володіння ще кількома навичками, керівник призначив молодого механіка на посаду головного інженера.
Так тривало до того часу, коли у 2004 році після приватизації підприємство змінило назву на ВАТ «ТМК», де 100 % акцій належать трудовому колективу, а керівником колектив обрав Станіслава Тарасюка. Небайдужого, хазяйновитого, трудолюбивого, для якого колектив став рідною сім’єю. Перш за все – люди, які відповідають керівникові взаємністю.
Ветеран Тираспольського молочного
Однією з найдосвідченіших співробітників ТМК є начальник планово-економічного відділу Раїса Швець. Уже 53 роки поспіль вона вкладає в діяльність підприємства значну частку своєї праці. Любить його, не залишила у найважчі часи, коли в багатьох уже не було жодних сподівань на вихід зі скрутного становища.
Раїса Іванівна розповідає:
«Були в нас злети, були й падіння. Комбінат, який переробляв 70 тис. тонн молока на рік, у період 1990–2000 рр. зменшив об’єми переробки до 3 тисяч. Відійшли в минуле сильні колись колгоспи, що забезпечували нас молочною сировиною. Тоді ми почали закуповувати молоко в населення. Це було непросто, однак підприємству вдалося вистояти завдяки колективу, його керівництву, яке зуміло зберегти кадровий потенціал».
ТМК – єдине в республіці підприємство, що закуповує і переробляє молоко від СФГ і від населення. І, мабуть, єдине, яке за весь період існування, жодного разу не користувалося кредитами. Всього досягають власними силами, вкладаючи кошти в його розвиток, до того ж, ніколи не мали заборгованості, завжди вчасно розраховуються за сировину.
Кілька слів про минуле
Раїса Швець розповіла дещо з історії. Тираспольський міський молочний завод почав працювати в листопаді 1944 р., невдовзі після звільнення міста від румунсько-німецьких загарбників у приміщенні старої лазні, що містилася на вулиці Луначарського. Змучених війною людей треба було годувати. Мешканці навколишніх сіл, яким пощастило врятувати свою худобу від ворога, здавали молоко на переробку, де з нього виготовляли необхідну продукцію.
На початку 50-х Тираспольський міськвиконком виділив ділянку під будівництво нового підприємства на вулиці 9 Января. Уже в 1954 р. воно завершилося введенням в експлуатацію нового молочного заводу, що переробляв 15 т молока за зміну. В 1973-му на ньому відбулася реконструкція та зведення нового виробничого корпусу.
Раїса Іванівна пам’ятає, що в ті роки «молочку» розливали в скляні пляшки. З раннього ранку металеві кошики з молоком та кефіром водії розвозили по магазинах задовго до їх відкриття, залишали ящики на порозі під дверима, і, що цікаво, ніхто ніколи не вкрав жодної пляшки. Таке було виховання у радянських людей.
Минув час…
Підприємство під керівництвом Станіслава Тарасюка не зупиняється у своєму розвитку, створюючи власну сільськогосподарську базу для виробництва молочної сировини. На балансі ТМК перебувають дві молочно-товарні ферми (МТФ) в с. Цибульовка Дубоссарського району, де утримуються 130 голів великої рогатої худоби, та в с. Тернівка Слободзейського, про яку ми розповіли на початку. Там триває будівництво нових приміщень і планується утримання 450 голів дійного стада.
Щодня машини-молоковози виїжджають до населених пунктів Кам’янського, Рибницького, Дубоссарського, Григоріопольського, Слободзейського районів, збираючи свіже молоко у постачальників: населення, фермерських господарств, власних ферм комбінату та юридичних постачальників. Загалом – від 53 господарств та 964 приватних осіб.
Екскурсія виробництвом
Непросто пересуватися цехами молочного підприємства без спеціального взуття. Підлога слизька, тому що під час переробки продукції на неї витікає сироватка. 
Однак головний технолог Вікторія Овсянникова, за плечима якої Одеська харчова академія і 14 років роботи на комбінаті, допомогла дістатися до конвеєра, де упаковують білий сир у пластикові стакани, а також до цеху, в якому виготовляють тверді сири.
«Ми виробляємо російський та голландський сири з 2016 р., а тепер дійшли до костромського. Молоко у нас сиропридатне, тобто високої якості, тому з такої сировини гріх не зробити ще один продукт. Кількість для нас не важлива, головне – якість», – розповіла інженер-технолог.
Великі головки сиру в червоній та жовтій упаковках сировар Дмитро Головко складав на спеціальні дерев’яні полиці. Він закінчив Кишинівський політехнічний інститут і прийшов на комбінат:
«Робота сировара мені подобається. Прийшовши на підприємство, я не володів секретами сироваріння, але досить швидко осягнув всі премудрості й просто закохався в цю професію. За добу ми виготовляємо 0,5 тонни сиру».
Новинкою сезону став абрикосовий йогурт у пакетах та полуничний у маленьких стаканчиках.
«Ми закупили кілька тонн полуниці та абрикосів, почистили їх, заморозили у спеціальних камерах і використовуємо в міру потреби, виготовляючи низькокалорійні натуральні йогурти, які можуть вживати і малята, і люди старшого віку», – поділилася Вікторія Овсянникова.
Контроль якості здійснюється в лабораторії, де нас зустріла лаборант Валентина Проданчук:
«На комбінаті працюю вже 49 років після Одеського технологічного інституту. Маю досвід роботи на різних посадах, останні роки тут працюю. Ми перевіряємо якість молока, вимагаємо у постачальників ветеринарні свідоцтва, без яких продукт не приймаємо. В цехах робимо змиви, тобто, все, з чого складається виробництво, ми досліджуємо, перевіряємо. Така наша робота. Готуємо молодь, щоб було кому передати знання та навички».
Соціальна спрямованість
Продукція комбінату вважається соціально значущою. Масло вершкове, молоко, кефір, смета-
на, сир та інше постачають до шкіл, дитячих садочків, лікарень, військовослужбовцям, установам соціального захисту (школам-інтернатам, диспансерам), Міністерству внутрішніх справ та Міністерству юстиції. Решту ми бачимо у фірмових магазинах комбінату та в торговельній мережі Придністров’я.
Погляд у майбутнє
«На сьогодні ми маємо 600 га землі: частина в оренді, частина передана державою в тимчасове користування. Однак, ми плануємо розширити сільгоспугіддя, відновити систему меліорації, впровадити поливальні установки. Все це сприятиме збільшенню робочих місць. До речі, у нас працюють 4 біженці з України – два вантажники і два трактористи. Ми готові прийняти людей небайдужих, працьовитих, для яких ТМК стане рідною домівкою. Комбінат розвиватиметься, впроваджуватиме нові технології, крокуватиме в ногу з часом», – поділився сподіваннями генеральний директор Станіслав Тарасюк.
Післяслово: авторові випало поспілкуватися з багатьма працівниками ТМК. І що вразило – кожен із них, не змовляючись, повідав, що любить підприємство, щодня поспішає на роботу з радістю, думаючи про день завтрашній.
Так дійшли до ювілею трудівники «молочної ріки з сирними берегами».
Аліса КОХАНОВА.
Фото автора.