Якщо з українською мовою в тебе, друже, не все гаразд,
Не вважай її примусовою, полюби, як весною ряст.
Примусова тим, хто цурається, а хто любить,
той легко вчить:
Все, як пишеться, в ній вимовляється, – все, як пісня,
у ній звучить…
Дорожи українською мовою, рідна мова – основа життя.
Хіба мати бува примусовою? Непутящим бува дитя!
Такі проникливі поетичні рядки належать відомому українському поетові та педагогу Дмитрові Білоусу. I яка ж постійна їх актуальність!
Кожна освічена, культурна людина повинна досконало знати свою історію, витоки писемності свого народу. День української писемності та мови започаткований в Україні указом президента 1997 року з ініціативи громадських організацій. Відзначається свято 9 листопада – в день вшанування пам’яті преподобного Нестора Літописця.
Колись цього дня віддавали до школи дітей. Батьки йшли до церкви та ставили свічку перед образом преподобного, вірячи, що він допоможе дитині оволодівати знаннями. І головне, спонукатиме вчитися все життя: багато і старанно, адже «користь від цього є велика», бо «хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду».
Тепер щороку в культурних закладах, бібліотеках, у школах та вишах цього дня проводять серії заходів. Свято нагадує про давність української мови, про історію її абетки, розповідає про розвиток української писемності, та й загалом популяризує українську мову в Україні та поза її межами.
У цей день ми з вдячністю і глибокою пошаною згадуємо преподобного Нестора Літописця, письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Захоплюємося його освіченістю і старанням переповісти легендарні події, пов’язані з життям наших пращурів.
Чому Нестора? Бо він стояв біля витоків української писемності, сенсом його життя була книжкова справа, його вважають «батьком української словесності».
Хто такий Нестор Літописець
Нестор (1056–1114) – монах Києво-Печерської лаври. Вважається, що саме він є автором першої писемної історії українських земель – «Повісті временних літ». Її створили в XI – на початку XII століття Нестор та інші літописці. Вона починається з порушення проблеми «Звідки пішла Руська земля і хто в ній найперший почав правити». Пам’ятка не збереглася до нашого часу, але існує в Лаврентіївському (1377) та Іпатіївському (Іпатському, друге десятиліття XV століття) списках – коли пам’ятку переписали, на той час це було своєрідне «перевидання» рукописних творів.
Доктор історичних наук Михайло Брайчевський називає Нестора одним із найвизначніших письменників раннього європейського середньовіччя. А з «Повістю временних літ» пов’язують початок історії української літератури.
Нестор у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. На початку XII століття він створив літопис, у якому охопив події, починаючи від біблійних часів і до XI століття. Нестор також був автором писань про житіє Бориса і Гліба, Феодосія Печерського. Помер літописець у 1114 році і був канонізований церквою як преподобний.
Саме участь у літописанні Київської Русі – справа усього його життя – принесла Нестору всесвітню славу. Він переробив зведення Никона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113 року, надав їй літературної форми. Так на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ».
Нам мало відомо про життя і творчий шлях Нестора. Однак сама «Повість» характеризує свого творця як зрілого й мудрого мислителя, що написав цілісний історико-філософський і літературний твір винятково високого рівня, який підноситься над загальним рівнем середньовічного письменства. Досить сказати, що «Повість» не має аналогів у середньовічній європейській історіографії. Як слушно писав академік Дмитро Лихачов, «…Нестор зв’язав руську історію зі світовою, надав їй центрального значення в історії європейських країн. Показати Руську землю в шерензі інших держав світу, довести, що руський народ – не без роду й племені, що він має свою історію, якою має право пишатися, – такою була прекрасна для свого часу мета, яку поставив перед собою складач «Повісті».
Літопис Нестора розпочинається словами, що й дали назву всьому його творові: «Ось повісті временних (минулих) літ, звідки пішла Руська земля, хто в Києві став першим княжити і як виникла Руська земля». Вільно й велично, наче Дніпро по весні, розливається й набирає сили епічна розповідь високовченого давньоруського історика. Недарма сам Нестор у «Повісті» під 1037 р. вдало порівняв книжки з ріками: «Адже великою буває користь від навчання книжного; книги наставляють і навчають нас… Це – ріки, що напоюють всесвіт, це – джерела мудрості, в книгах же незмірна глибина…».
Головна історична заслуга Нестора полягає в тому, що він зумів виробити власний погляд на історію своєї країни, створити оригінальну світоглядну концепцію. Свою долю він не відділяв від долі батьківщини, завдяки чому головна праця його життя «Повість временних літ» сприймається не лише як величне епічне полотно, а й як ліричний твір, що найкращим чином характеризує його світлого й благородного творця.
Як відзначають День української писемності та мови
Традиційно в День української писемності та мови покладають квіти до пам’ятника Несторові-літописцю, відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою, проводять регіональні тематичні конкурси.
Також цього дня у школах пишуть міні-диктанти, вшановують знавців української мови, згадують справжніх майстрів образного слова, які утверджували та розвивали українську мову та літературу: І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українку, В. Стуса, Л. Костенко та багатьох інших.
Не залишаються осторонь і учні та вчителі, викладачі та студенти придністровських навчальних закладів, в яких вивчається українська мова. Зокрема в Рибниці і цього разу за традицією писали Всеукраїнський диктант. Осередком стало Товариство української культури м. Рибниці та Рибницького району «Поділля» ім. Б. Т. Палагнюка. Учнів Рибницької гімназії № 1, української школи ім. Лесі Українки, студентів Рибницької філії ПДУ ім. Т. Г. Шевченка та їхніх викладачів радо зустріла та створила відповідні умови для написання диктанту голова товариства Тамара Король. Усі одержали сертифікати про участь у Всеукраїнському диктанті та попросили в Нестора Літописця успіхів у навчанні.
Цікаві факти
• Щороку до цієї дати стартує конкурс ім. Петра Яцика, в якому беруть участь знавці української мови з 20 країн світу. Їхня загальна кількість наближається до 5 млн осіб.
• Рекордсменом серед перекладених творів є «Заповіт» Т. Г. Шевченка. Починаючи з 1845 року, його перекладено на більш ніж 150 мов світу.
• До недавнього часу українська мова нараховувала приблизно 276 тисяч слів. Однак стрімкий розвиток в останні роки суттєво збільшив цю кількість на декілька сотень.
• Найстаріший літературний збірник, написаний українською мовою, датується 1571 роком. Баладна пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» була включена у граматику Яна Богослова. Проте через смерть автора ця книга не побачила світ. Першим надрукованим «Букварем» вважається підручник Івана Федорова, який нині зберігається в бібліотеці Гарварду.
Вправи для роботи з учнями
Стежками історії
Ознайомте дітей із маловідомими фактами про великого діяча:
1. В ХІ столітті саме монастирі були осередками науки. Сам Нестор Літописець із 1073 року був монахом Києво-Печерського монастиря.
2. Закономірно, що все його життя було тісно переплетене з релігією, тому саме в монастирі подвижник писав про історію Київської Русі.
3. Чоловіки, які збиралися залишитися в монастирі, проходили тривале випробування та мали виявити «старанність у духовному подвигу». Тому ми сміливо говоримо про те, що Літописець був людиною дуже смиренною та сумлінною.
4. Згідно з православною традицією, Київський літописець є покровителем усіх, хто вчить і навчається, а також істориків, науковців і журналістів.
5. Унікальність особистості Нестора-літописця у поєднанні аскетизму і глибокої духовності з науковістю.
6. З Києво-Печерського патерика нам відома розповідь про відлюдника Микиту, який впав у спокусу, а 13 ченців прийшли до нього в келію, щоб помолитися для вигнання з нього біса. Серед них був і преподобний Нестор, що свідчить про його авторитет духовного наставника серед братії.
7. Попри авторитетність письменника, відомостей про його життя залишилося мало. Преподобний говорив про себе лише тоді, коли треба було сказати про історію – як свідок тієї чи іншої події.
Українські мовні родзинки
Діалектизми – це особливі мовні родзинки, якими вирізняється кожна місцевість. Вони виступають у ролі стилістичних засобів, збагачують та урізноманітнюють мову, надають їй неповторного колориту.
Максим Рильський писав: «… збагачення мови відбувається не тільки шляхом прямого утворення нових слів, неологізмів, а й шляхом переосмислення слів давніх, і шляхом умілого й доречного використання влучних і зрозумілих діалектизмів».
Знайдіть відповідність між колоритними діалектизмами та загальновідомими мовними еквівалентами.
1. Тремпель, ампулка, сявка, змійка.
2. Любаска, канапа, дефіляда, філіжанка.
3. Табулька, тормозок, порожняк, лайба.
4. Фармазон, Химині кури, флеш.
А. Плічки для одягу, кулькова ручка, хуліган, блискавка на одязі (Харківщина);
Б. Коханка, диван, гулянка, чашка (Галичина);
В. Розрахунковий лист, поживна їжа, дурниця, велосипед (Донеччина);
Г. Брехун, сумнівна угода, пляшка зі спиртним (Одещина).
Які діалектизми властиві вашому регіону? Наскільки вони вживані? Чи треба сприяти їх поширенню?
Ольга ЯВОРСЬКА
МОЛИТВА
Гріховний світ вирує неспроста,
Підступний демон, що керує нами.
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.
О Господи! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.
О Господи! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.
Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке колись Шевченко покохав,
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.
Олесь ЛУПІЙ
ГОВОРIТЬ
Говоріть, як колись вас навчала матуся,
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте комусь.
Щиро так, м’яко так, починайте казати,
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може, хочеться їй у словах політати,
Привітати когось, а чи дать відкоша.
Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,
Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –
Мелодійні, дзвінкі, українські слова.
Говоріть про любов і про віру у щастя,
Уникайте мовчання, нудьги і ниття,
Говоріть, хай в розмові слова веселяться!
Говоріть і продовжуйте мові життя.
Галина БЕРЕЗНИЦЬКА.
Фото автора.