До кінця грудня триває передплата газети на перше півріччя наступного року. Постійним читачам це добре відомо, а для тих земляків, які ще не вибрали друковане видання до душі, співробітники ДУ «Приднестровская газета» спільно з поштовими працівниками проводять акцію «День передплатника».
На Кам’янщині вона відбулася в 4 населених пунктах. У перебігу акції перевагу «Гомону» віддали понад 60 селян. Одні відразу оформляли передплату, тому що давно читають республіканське українськомовне видання й упевнені, що реклама цьому засобу масової інформації непотрібна. Інші спілкувалися з представником редакції, висловлювали свої думки та побажання, ділилися особистими історіями. Про деякі зустрічі, що справили особливе враження, розповімо широкій читацькій аудиторії нашої газети.
За усталеною традицією Дні передплатника проводяться у храмові свята. Відмінна їх риса – яскраві виставки та масові народні гуляння. У Северинівці кожен трудовий колектив оформив свій самобутній куточок. Демонстрували досягнення в праці й особисті таланти. Співробітники відділення зв’язку не стали виключенням. Тетяна Корнатовська, яка багато років очолює сільську пошту, розкрилася перед гостями свята як хазяйка, що знає толк і в традиційних стравах, і в сучасних; односельцям же її фірмові вертути добре відомі.
Будні відділення зв’язку ілюстрував Віталій Збитнєв – із добре відомою сумкою листоноші та велосипедом, без якого від краю до краю Северинівки не натупцюєшся. Кілометрів на п’ять протягнулося село лише уздовж траси, а є ще другорядні вулиці, що розбігаються в різні боки, піднімаються на схили пагорбів.
Свято святом, а про роботу поштові працівники не забували. Закликали земляків отримати традиційний для акції бонус до передплати – невеликий, але корисний у господарстві подарунок від редакцій республіканських газет. Нашу тут читає багато хто. Серед постійних передплатниць – Ганна Желиборщ, Ася Чебан, Наталія Гонза.
Іван і Лілія Трублаєвичі зазначили, що «Гомін» – родинна газета. Кожен знайде тут статті за смаком. Іван Степанович постійно читає весь тижневик – від початку до кінця, тому в словах своїх упевнений. Ґрунтовність притаманна йому в усьому: в роботі механізатора Кам’янських районних електромереж, у численних домашніх справах, в аналізі новин тощо. Лілія Анатоліївна, читаючи «Гомін», згадує студентські роки в Україні. Як і в ту пору, спочатку заглядає на останню сторінку – в гороскоп. А вже потім обов’язково добирається і до статей про актуальні події в республіці.
У селі Грушка наших читачів менше, майже з усіма постійними вже добре знайомі. Проте кожна передплатна кампанія дарує нових цікавих співбесідників. Нині розговорилися з Тамарою Куйбар. Її магазинчик розташований недалеко від відділення зв’язку. Побудували його з чоловіком на місці напівзруйнованої споруди.
Наїздилися по заробітках і усвідомили: на чужині життя добре, якщо дивишся на нього здалека. Вирішили повернутися в рідну Грушку. В’ячеслав заснував селянське господарство. На 40 га вирощує традиційні культури – від зернових до баштану. Тамара два десятки років забезпечує односельців товарами першої необхідності. Її торговельну точку так і хочеться назвати крамничкою. Тут є широкий асортимент продуктів і промислових товарів повсякденного попиту.
Газети в сім’ї Куйбар читали завжди. Раніше місцеву – «Хэппи Энд». Тепер – республіканські. В’ячеслав Михайлович віддає перевагу російськомовному тижневику «Приднестровье», а Тамара, коли повернулася в Грушку, пригадала, що в батьківській домівці улюблена газета – «Гомін». Мати – Марія Маковейчук читає її з найпершого номера – уже понад 30 років! Яка ще рекомендація потрібна, щоб зробити вибір?
Валя-Адинка та Костянтинівка – невеличкі населені пункти, об’єднані в одну сільраду. Спільна тут і пошта, завідувач якої, попри велике навантаження, завжди охоче бере участь у наших акціях. Тетяна Стурза цьогоріч виконує й обов’язки листоноші. Хлопець, який працював на цій посаді, звільнився, а прийти на таке морочливе місце бажаючих немає. Тому Тетяна Іванівна і з повсякденною роботою у відділенні справляється, і газети передплатникам своєчасно доставляє, і пенсію стареньким землякам приносить додому. Заразом нагадує, що настав строк оформляти квитанції на улюблені видання.
З таким уважним професіоналом селяни завжди в курсі новин, цін і акцій. От і нині Ганна Мельник, Сергій Кордонський, Григорій Мельник і ще десять постійних читачів «Гомону» стали учасниками Дня передплатника. Більшість із них – пенсіонери. Пам’ятають, що до 1965-го школа в селі була українською. Мова, якою починали навчання, залишається для них мовою повсякденного спілкування. Появу в Придністров’ї газети, що розповідає про справи в кожному куточку республіки та зберігає традиційну українську культуру, зустріли з ентузіазмом. З тих пір передплачують «Гомін» безперервно. Жалкують, що не можна оформити квитанцію відразу на весь наступний рік.
Наталія Кушнір розповіла, що за професійною бібліотекарською звичкою читає газету від першої сторінки до останньої. Улюблені матеріали – нариси про людей. З однаковим інтересом знайомиться з досягненнями земляків і долями придністровців, які живуть у містах і селах, де сама ніколи не бувала. А влітку наша газета стала причиною зустрічі з однокласницею.
«Гортала один із липневих номерів – і раптом побачила знайомі обличчя. Ціла сторінка була присвячена сім’ям із Рашкова, де я закінчувала середню школу, – поділилася спогадами Наталія Василівна. – Уважно стала читати, а коли дісталася до нарису про золотих ювілярів, з’ясувалося: героїня його – моя шкільна приятелька! Зраділа за Галю, за дружну сім’ю Маймустів… Промайнуло кілька днів – раптом дзвінок від самої ювілярки. Вона газету, як з’ясувалося, не передплачувала. А коли всі почали вітати й розповідати, що про них із Олександром читали в «Гомоні», захотіла мати номер зі статтею в родинному архіві. Тоді-то пригадала, що це моя улюблена газета… Домовилися ми про зустріч у райцентрі. Привезла я Галинці «Гомін». Якою ж вона була щасливою – словами не описати! Отже знайте: ваша газета – наша газета! – дарує людям радість».
Відбулася акція «День передплатника» й у Рашкові. Тут довелося поспілкуватися з родиною Грудка. Алла з Олександром читають «Гомін» із моменту створення видання – новини, репортажі про події, аналітичні статті.
Добре розуміючи важливість усіх публікацій, особливу увагу Алла Михайлівна – учитель із великим стажем – приділяє тим статтям, які мають просвітницький і виховний характер. Усе, що може згодитися в роботі, відкладає у свій педагогічний архів. Тут є вірші, які класний керівник А. М. Грудка використовує на шкільних вечорах, повчальні розповіді, які обговорює з учнями, статті на історичні та краєзнавчі теми, які допомагають організовувати та проводити цікаві позаурочні заходи.
У середині 1990-х, коли донечка самої Алли Михайлівни була школяркою, «Гомін» став для Олі посібником із вивчення української мови та літератури. Підручників тоді не вистачало, художніх книг було мало – і газета виручала і вчителів, і учнів.
Поза сумнівом, важливу роль видання відіграло й у виборі життєвої дороги. Ольга з дитинства мріяла про педагогічну царину, проте, на відміну від матусі, стала не математиком, а філологом. Ще студенткою почала працювати вчителем української мови та літератури в одній зі столичних шкіл. Відтоді промайнуло півтора десятиліття. Ольга Олександрівна – вже досвідчена наставниця, а «Гомін» так і залишається її помічником у роботі. З матусею, що приохотила до читання газети, нині по телефону обговорюють публікації, які справили яскраве враження.
Читацькі історії нескінченні. У кожній – своя правда, унікальна і водночас типова. Зібрані воєдино, ці розповіді складаються в літопис країни. У новому році вони залишаться в центрі уваги нашого видання. Тому читачам, яким не байдуже, чим живе Придністров’я, варто поспішити на пошту, щоб оформити передплату на «Гомін» на перше півріччя 2025-го.
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.