Я – тиха Доля, доленька Тараса…
В вінку терновім, боса на снігу…
Втирала сльози, зронені завчасно,
Співала «люлі» ще у сповитку.
Я проводжала маму Катрю в вічність,
Разом з Тарасом свічку їй несла.
Тихенько в бур’яні писала вірші
І малювала мрії крадькома.
Я з ним ходила тих стовпів шукати,
Що небо підпирають…
Та дарма…
Рідна земля, щедра й родюча, народжує поетів. І це не дивно, бо в кожній травинці, в кожному шелесті листя, в кожній краплині роси – ритми й образи, які самі просяться у слова. Кожен пагорб тут, мов рядок стародавнього рукопису, кожна долина – розгорнута книга, що чекає, аби її прочитали.
Ця земля народжує таланти, бо її душа – це поезія. І ті, хто народився на цій землі, всотують її музику з першого подиху, відчуваючи слова, як ковток свіжого вітру чи биття серця.
Одним із таких поетів є наш славетний Кобзар – Тарас Григорович Шевченко. Його душа, мов чистий кришталь, відобразила в собі пісню цієї землі – її радощі й болі, її надії й тугу. Він чув, як співає вітер над степами, як річки шепочуть, як земля, змучена людськими стражданнями, плаче. Усе це він перетворив у слова, що горять у наших палких серцях ще й до сьогодні.
Чи може творчість такого великого генія залишити когось байдужим до слова? Звичайно, ні. Сотні й тисячі шанувальників Шевченкової поезії заглядають у його біографію, щоб збагнути походження неперевершеного таланту Кобзаря. Шукав відповідь на це запитання й відомий український письменник кінця ХІХ – початку ХХ століття Степан Васильович Васильченко. І знайшов… у бур’янах.
За покликом душі
У бур’янах, у розмаїтті трав, у мальовничих барвах української природи проминуло й життя Степана Васильовича Васильченка (Панасенка). Народився він 8 січня 1879 р. в містечку Ічня на Чернігівщині в сім’ї ремісника. Батьки його були бідні на статки та багаті душею. У невеличкій селянській хаті завжди лунала українська пісня та веселий жарт. У родині захоплювалися нетлінними творами Миколи Гоголя та шанували поетичне слово Тараса Шевченка.
Трудова атмосфера, в якій зростав Васильченко, навчання в Коростишівській семінарії та Глухівському учительському інституті напередодні й у часи революційних подій 1905 р., «неспокійна», за його висловом, праця «неблагонадійного» вчителя в сільських школах на Київщині та Полтавщині, а також посилений інтерес до народної творчості, до поезії Шевченка, світової класики – все це сприяло збагаченню життєвого та мистецького досвіду майбутнього письменника.
У творчому доробку Степана Васильченка – низка реалістичних оповідань та новел про життя вчителів, про поетичний духовний світ дитини. Окремий цикл становлять твори, написані під безпосереднім враженням від Першої світової війни. Цікавою сторінкою спадщини є п’єси, які за тематикою та багатьма художніми засобами органічно близькі його прозі.
Творчість радянського часу позначена розширенням тематичного і жанрового діапазонів. Про це свідчать, крім написаних у 1920-ті драматичних творів, кіносценарії за фольклорними мотивами, фейлетони, цикл «Крилаті слова», переклади творів російських письменників Гоголя, Лєскова, Короленка, Серафимовича тощо.
Та особливої уваги заслуговує задум Васильченка створити велику біографічну повість про Шевченка під назвою «Широкий шлях». Образ геніального співця українського народу завжди був взірцем для Степана Васильовича. Та, на превеликий жаль, із п’яти запланованих частин він встиг завершити тільки першу –
«В бур’янах».
Паспорт твору «Дитинство Шевченка»
Жанр. Повість.
Час першої публікації. 1938 рік, під назвою «Дитинство Шевченка».
Автор. Степан Васильченко (Степан Панасенко, 1879–1932) – український письменник і педагог.
Тема. Життєвий шлях Тараса Григоровича Шевченка.
Iдея. Уславлення незламності духу, заклик гідно долати життєві випробування і ніколи не опускати руки.
Проблематика. Становлення особистості Тараса Шевченка: дитинство поета; кріпацтво; соціальна несправедливість; доля сироти; перші почуття Тараса; життєві труднощі; Україна часів дитинства поета.
Персонажі:
Головний герой – Тарас Шевченко.
Основні персонажі: батько – Григорій Шевченко, мати – Катерина, сестра – Катря, дівчина Оксана, дід Іван, дяк Бугорський, дяк із Лисянки, дяк із Тарасівки, хлипнівський маляр.
Епізодичні персонажі: баба-повитуха, Микита – брат Тараса, чумаки, перебендя з кобзою, мачуха.
Композиція і сюжет твору
Протягом багатьох років Степан Васильченко плекав мрію створити масштабний твір, присвячений Тарасові Шевченку. Хоча він устиг завершити лише першу частину задуманого – повість «В бур’янах», навіть цей твір показав, наскільки глибоко автор проник у світ Великого Кобзаря. Постать Шевченка, його подвиг самовідданого служіння народу викликали в душі Васильченка глибоке синівське захоплення та повагу.
У центрі сюжету повісті – духовне становлення Тараса, формування його мистецького таланту і боротьба обдарованої особистості з ворожим суспільним середовищем. Автор детально змальовує дитинство Шевченка, поєднуючи відомі факти та документальні джерела з глибоким громадянським почуттям, художньою образністю та духом епохи.
Експозиція. Опис України – «веселого краю, розкішного і багатого, завороженого злими людьми, зневоленого двома неволями», краю, де народився Великий Кобзар.
Зав’язка. Народження нової панові кріпацької душі, а Україні – її великого співця Тараса Шевченка. Пророцтво баби-повитухи про його долю.
Розвиток дії. Поки батько й мати важко працюють на панщині, маленького Тараса доглядає його сестра Катерина. Проте сама нянька – ще теж дитина, яка часто залишає маленького Тарасика на вигоні в бур’янах. Минає якихось п’ять років, і хлопчик уже вільно блукає селом, пізнаючи дивовижний навколишній світ. Одного разу, мандруючи незвіданими ще стежками, Тарас загубився, і додому його привезли чумаки. Через рік у Тараса з’являється перший і найкращий друг – сусідська дівчинка Оксана.
Великий вплив на майбутнього поета мали розповіді діда Івана, любов до пісень і перші уроки в дяка. Саме в цей час Тарас створює свою першу саморобну книжечку. Проте дитинство обривається трагічно: спершу помирає мати, а згодом і батько. Життя стає важким і злиденним, особливо в наймах суворого дяка Бугорського.
Хлопчик починає шукати нових наставників. Спочатку це був дяк із Лисянки, потім із Тарасівки, а згодом хлипнівський маляр. Останній, помітивши талант Тараса, погодився взяти його на навчання, але поставив умову: принести дозвіл від пана, адже Тарас був кріпаком.
Кульмінація. Радісний Тарас іде у Вільшану просити дозволу. Дорогою він зустрічає Оксану, вони домовляються про зустріч. Хлопець почувається дуже щасливим. Але не судилося юному Шевченку стати учнем хлипнівського маляра. Управитель пана не дає ніякого дозволу і каже, що Тарас піде працювати на панську кухню.
Розв’язка. Хлопець розуміє, що його мрія про малярство й Оксану не здійсниться. Він біжить до ополонки, але якась сила відштовхує його: «…з нутра стала підійматись якась могуча, міцна сила, що прагне боротьби… та гаряча, таємна, невиразна надія, що з нього щось вийде… мусить вийти…
Сонце пригріло, поцілувало хлопця. Засміявся…».
Ставлення автора до головного героя
Автор ставиться до Тараса Шевченка з глибокою любов’ю, повагою та захопленням. Він малює образ хлопчика з теплотою та розумінням, підкреслюючи його допитливість, любов до пізнання світу й природну спостережливість. Дитяче бурлакування Тараса, його самотні мандри описані не як сумна доля, а як шлях до зростання, що формує майбутнього митця.
Пейзажі, які споглядає малий Тарас, та емоції, що вони викликають, показують його вразливість і чутливість до краси природи, яка згодом стане джерелом його творчості. Порівняння Шевченка з Кармелюком, героєм народних легенд, свідчить про піднесення образу Тараса та віру в його особливу місію. Автор ніби пророкує велике майбутнє для свого героя, зворушено та з пошаною показуючи його перші кроки на шляху духовного становлення.
Повість Степана Васильченка «В бур’янах» глибоко вражає своїм драматизмом. За часів дитинства Тарас Шевченко перебував у нелегкому становищі. Але його доля була долею всього українського народу. Мине зовсім небагато часу, і колишній дяків наймит, що ховався в бур’янах, підійме свій могутній гнівний голос, і луною розкотиться по світу святе Кобзареве слово, що викохалося та зміцніло на рідній мальовничій землі.
Голос крізь століття
Слово Шевченка і сьогодні є джерелом натхнення і творчості. Його глибока правда і незламна віра у свободу продовжують жити в серцях нащадків, нагадуючи їм про їхню відповідальність – берегти рідну землю, шанувати її мову та нести у світ ідеали, що були дороговказом для поета. Кожен рядок його творчості кличе нас пам’ятати, хто ми є, звідки ми родом. Кожне слово його запалює в нас любов до навколишнього світу, до краси, до культури та духовності. Його творчість пробуджує в серцях глибоке почуття поваги до своєї історії, гордості за свій народ і бажання берегти все те, що надихає на творення та гармонію.
Отож, купаймося в різнотрав’ї нашої землі, кохаймося в чарівних мелодіях нашого краю, напуваймося джерельною росою наших ранків, милуймося серпанками наших ночей… І нехай ніколи наша душа не заросте чагарниками байдужості та черствості, не згубиться десь у бур’янах на вигоні, а народиться новою дниною в майбутніх поколіннях людей із поетичним хистом.
По горизонталі:
5, 9. Епітети, що характеризують дяківську науку.
6. Епітет, яким характеризується хата Тараса, підкреслюється картина кріпацької вбогості.
8. Епітет, що характеризує школу.
10, 11. Епітети, які характеризують панську неволю (в уривку від слів: «А святами до діда…» до слів: «…дедалі дужче.»).
По вертикалі:
1, 2, 3, 4, 7. Епітети до слів «сила», «надія», що зустрічаються в уривку від слів: «Пригадалось малярство…» до слів: «…і Шевченкові стає соромно».
Відповіді:
По горизонталі: 5. Нудна. 6. Невесела. 8. Обшарпана. 9. Тяжка. 10. Гірка. 11. Тяжка.
По вертикалі: 1. Могуча. 2. Міцна. 3. Таємна.
4. Невиразна. 7. Гаряча.
Оксана IВАСIВА,
вчитель української мови та літератури Кам’янської СШ № 2.