У новітню історію Слободзейського району та Придністров’я назавжди вписане ім’я Миколи Остапенка. Голова Слободзейської райради стояв біля джерел створення нашої республіки.
Від того трагічного дня, коли на виїзді з села Карагаш фатальні автоматні черги обірвали життя Миколи Івановича, минуло 32 роки. А пам’ять про нього живе, його образ у наших серцях, справах і помислах. Жорстоке вбивство, вчинене терористами Молдови, придністровці сприйняли з особливим болем. Упродовж тижня медики боролися за життя героя, але й вони не всесильні: 30 квітня 1992-го Микола Іванович помер від численних поранень.
Народився Микола Остапенко 15 грудня 1953 року в Кіцканах. З дитинства мріяв стати вчителем і наполегливо йшов до своєї мети. Закінчивши педучилище та педінститут, він працював учителем у школі рідного села, потім був обраний головою сільради. За короткий період на педагогічній стежині він зробив на благо села стільки, що іншому і за два життя не встигнути. Жителі Кіцканського округу обрали його депутатом Верховної Ради МРСР XII скликання, а згодом і Верховної Ради ПМР, а депутати райради – своїм головою. Під його керівництвом у районі сформували РЗСМ (робітничий загін сприяння міліції), Народне ополчення, Слободзейський округ ЧКВ, відбувся перехід під юрисдикцію ПМР райвідділу міліції, провели референдум про незалежність Придністров’я та перші вибори Президента.
У щоденній роботі, у спілкуванні з земляками він випромінював світло правди, добра і справедливості. Однак у розквіті сил пішов із життя. Цього року 15 грудня йому виповнився б 71 рік. Керівники Слободзейського району, депутати, соратники та друзі Миколи Івановича за традицією згадували про славного сина придністровського народу біля пам’ятної дошки, встановленої на будівлі місцевої держадміністрації.
Нинішній її керівник Василь Тищенко зазначив:
■ «Микола Іванович був одним із кращих керівників періоду створення і становлення республіки. Він став на чолі району в складний і трагічний час, зумів об’єднати здорові сили для творчої діяльності, вселив упевненість у лавах борців за свободу Придністров’я, оперативно приймаючи розумні та зважені рішення. Природно, що вороги нашої молодої держави внесли Миколу Івановича в «чорний список» і вчинили на нього замах. Шкодуємо про його загибель і завжди пам’ятаємо про нього».
Після покладання квітів до пам’ятної дошки соратники Миколи Остапенка попрямували до стели, що стоїть на роздоріжжі між Карагашем і Слободзеєю. Вона нагадує про трагедію, що сталася у квітні 1992 року. Тут до основної групи приєдналися жителі Карагаша.
На мітингу виступила соратниця Миколи Івановича Лідія Каленич. Вона зазначила, що палкий патріот рідної землі, він залишається в пам’яті соратником, прикладом стійкості, мудрості, людяності, його приклад вчить говорити народу правду, вселяє віру в правоту справи придністровців, що нині надзвичайно важливо.
До підніжжя стели лягли живі квіти на знак глибокої поваги й пам’яті до людини, яка присвятила життя боротьбі за свободу рідного краю.
Олег ГАВРИЛЕНКО.
Фото автора.