Скільки ж їх літало з кінця в кінець по усіх республіках безмежного Союзу!
Гарно оформлені, з конваліями й трояндами, з Дідами Морозами та Снігуроньками, з усміхненими дітьми й веселими зайченятами та героями дитячих мультиків. На звороті короткі рядки: вітаємо, бажаємо, і тітку Леокадію з чоловіком Іваном, і дядька Михайла з дружиною Надією, і Стасика, і Тетянку… Все це робилося з любов’ю, з обдумуванням кожного слова, з урахуванням віку та уподобань кожного.
А вже до Нового року листівок купували заздалегідь добру сотню, складали список рідних і знайомих, щоб нікого не забути. Сиділи вечорами, підписуючи вітання та адреси, аж до болю в пальцях. Відправляли листівки в конвертах «АВІА» або наклеювали марки, щоб привітання надійшли вчасно.
Щодня перевіряли свою поштову скриньку і раділи, якщо там лежала чергова листівка від рідних і друзів. Листівки не викидали, їх збирали і зберігали в коробці від цукерок, перев’язаній стрічкою. Моя мама любила перечитувати старі вітальні листівки в похилому віці, згадуючи про адресатів і крадькома витираючи сльози.
Юлія ПОНОМАРЕНКО.