В останній день грудня 1970 року указом Президії Верховної Ради СРСР Тирасполь «…за успіхи, досягнуті трудящими міста у виконанні завдань п’ятирічного плану розвитку промислового виробництва, нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора».
Це одна з перших почесних нагород, яка прикрашає прапор нашої столиці.
Після звільнення Тирасполя від німецько-румунських загарбників у квітні 1944 року, розпочався період відновлення нашого міста, оскільки війна та трирічна окупація завдали його економіці величезних матеріальних збитків.
Протягом 1944–1955 років абсолютно переважали відновлювальні та будівельні роботи, першочергове значення надавалося реконструкції консервних, виноробних та інших підприємств харчової промисловості. У 1945-му почали працювати плодокомбінат та нові цехи на тираспольських консервних заводах ім. Ткаченка та 1 Травня.
Упродовж року всі виноробні підприємства і Тираспольський винно-коньячний завод вдалося повернути до робочого стану. В цей же період у місті було створено комбінат хлібопродуктів. 1954 року запрацював Тираспольський склотарний завод, що випускав банки та пляшки для харчової промисловості.
Важливим напрямком діяльності стало будівництво житла, яке здійснювалося високими темпами. Наприклад, тільки за 1944-1945 роки будівельники відновили 15 тис. м2 житлової площі. Починаючи з 60-х років основні зусилля будівельників були спрямовані на зведення нового житла.
У 1945 році для реконструкції та розширення інфраструктури зруйнованого міста та відновлення промисловості нашої республіки створили спеціалізоване будівельне управління № 28. За цей час будівельники брали участь у всіх промислових будівництвах міста, зокрема у зведенні заводських корпусів «Молдавізоліту», «Автополиву», «Електромашу», цехів обох консервних заводів.
Ще 1945 року відновив роботу Тираспольський механічний завод імені С. М. Кірова, який налагодив виготовлення культиваторів, запасних частин до тракторів та сільськогосподарських машин, спеціальних пил для розпилювання котельцю. У наступні роки розпочато випуск двигунів внутрішнього згоряння, відцентрових насосів, пресів виноградних, пічного лиття. У першій половині 50-х років освоєно нову продукцію – ковальсько-пресові машини та обладнання для консервної промисловості. У 60–80-ті роки завод став головним підприємством у СРСР з випуску ливарного технологічного обладнання.
Серед найбільших машинобудівних та металообробних підприємств, заснованих наприкінці 50-х років, слід виділити тираспольські заводи: ТИЗАР (єдине спеціалізоване підприємство в СРСР з вироблення рефрижераторних автомобільних причепів), «Електромаш» (електродвигуни, зокрема вибухозахищені, та товари народного споживання), електроапаратний (виготовляв автоматичні вимикачі), завод металолітографії (виготовляв бляшану тару), «Тираспольський завод металовиробів» (емальований посуд).
У 60-ті роки були відновлені поруйновані та створені нові підприємства меблевої та деревообробної промисловості: меблеві фабрики № 4 та № 5, деревообробний комбінат, сувенірна фабрика.
У 1964 році запущена Молдавська ДРЕС у селищі Дністровськ (на той час – містосупутник Тирасполя). У листопаді 1967-го в місті відкрили тролейбусний рух.
Прискорений промисловий розвиток докорінно змінив вигляд міста. Вже до 1970 року кількість населення Тирасполя перевищила 100 тисяч жителів, також збільшувалася площа, приростала територія міста. До його складу увійшли довколишні села – Колкотова Балка в 1957-му, Закріпосна Слобідка – 1960-го.
У період 1972–1982 років у Тирасполі збудували одне з найбільших на південному заході країн СНД текстильних підприємств – ЗАТ «Тиротекс».
Першою державною нагородою радянського Тирасполя став орден Трудового Червоного Прапора. Так держава відзначила тираспольчан і тих, що за покликом душі їхали на комсомольські будови в Радянську Молдавію.
Михайло ТРЕМБIТА.