Рядки Iрини Богушевської пригадуються, коли йдеш передсвятковими вулицями. По-новорічному оформлені будівлі, сяє ілюмінація. Гірлянди, здається, увивають усе довкола: фасади, дерева, інсталяції, тягнуться вздовж тротуарів, перетворюючи звичний простір на казкові куточки. Новорічне оформлення створює особливу атмосферу, яка дарує всім нам передчуття свята, наповнює повсякденність теплом і світлом. Це світло не тільки довкола нас, воно в кожному серці – надихає на добрі справи.
У Придністров’ї вже декілька років відбувається республіканський конкурс на краще святкове оформлення міст і сіл, установ і підприємств, організацій і житлових будинків. До його призерів, які успішно конкурували з такими відомими об’єктами туризму, як парк Бендерської фортеці та Катерининський парк у Тирасполі, запрошуємо завітати сьогодні читачів газети.
Подойма – сучасне село, енергійне та з комерційною жилкою. Це не глибинка, де життя неквапливе. Тут цінують час і вміють перетворювати його на гроші. Принаймні, таке враження складається, коли їдеш республіканською трасою та дивишся на великі теплиці на подвір’ях і прилавки, що стоять майже біля кожної хвіртки. На них овочі, фрукти, ягоди, гриби – свіжі або консервовані.
Проте варто повернути на одну з вуличок, що розбігаються від центру, – і перед тобою вже зовсім інша Подойма: з традиційним селянським устроєм і дбайливо збереженою природною красою. Саме в такому тихому куточку розташовується «Ла Саля» – простір для відпочинку, над створенням якого працює одна з сільських сімей.
«У Салі» – так перекладається з молдавської назва родової садиби Петра Перепеляка. Домашнє ласкаве ім’я його бабусі стало з часом прозивним для мальовничого куточка з безліччю джерел і озером, розташованим на подвір’ї. Прямуючи сюди, односельці казали: йдемо до Салі. Петро та ще семеро його братів і сестер виросли на цьому обійсті, звідси, подорослішавши, розлетілися по всьому світу…
Багато років працював за Північним полярним колом Петро з вірною супутницею життя Тетяною. Донечки, відучившись у Подоймській школі, теж переїхали до Росії, здобули професії до душі, зустріли суджених… Проте зв’язок із малою батьківщиною Перепеляки ніколи не втрачали, часто приїжджали до батьків. З роками все чіткіше усвідомлювали: дім не у Воркуті, а в Подоймі.
«Велике місто – це більше для молодих, енергійних, – діляться вистражданими думками Петро і Тетяна. – Роки ж летять, і хочеться від метушні туди, де тиша і спокій. Можливо, це не для кожної людини настільки актуально, але у нас сталося саме так. Настала пора, коли захотілося повернутися до рідного краю».
У Подоймі задумалися: чим займатися? Була торована дорога: відновити теплиці, які стояли раніше на подвір’ї та годували сім’ю. Проте донька Наталія, яка слідом за батьками повернулася в село, запропонувала більш сучасну ідею – облаштувати садибу, що дісталася Петру у спадок, як територію для відпочинку.
«Задумка була – створити простір для ретриту. У перекладі з англійської це слово означає «самота, віддалення від суспільства», – пояснює Наталія. – На собі перевірила: біля нашого озера відпочиваєш душею і тілом, відволікаєшся від повсякденної метушні. Відбувається моральне та фізичне перезавантаження».
Наталія говорить не для гарного слівця, а про вистраждане. У Подойму вона приїхала з раною в серці. Чоловік, з яким душа в душу жили 7 років, раптом захворів, а перемогти онкологію, як не старалися, не вдалося. Залишатися там, де все нагадувало про важку втрату, Наталія не змогла. Зібрала дітей і поїхала в рідні краї, до рідних людей.
Тут із головою занурилася в облаштування старовинної садиби. Насамперед потрібно було все впорядкувати: за часи, поки сім’я мешкала в РФ, подвір’я заросло, а поблизу й звалище сміття немов саме собою з’явилося. Всією сім’єю пиляли сухі дерева, корчували чагарники, пололи бур’яни з людину ростом. Тепер уже, стоячи на причалі та дивлячись на чисту озерну воду, важко й повірити, що рік тому тут був безлад. Лише фотографії у смартфоні нагадують про це.
Поступово на подвір’ї з’явилися спортивний майданчик, гойдалки, куточки для пікніків, ватра, щоб готувати всяку смакоту, велика альтанка з добротними столом і лавками, навіть сімейний кінозал просто неба… Дещо з цього господар – майстер по дереву – побудував сам. Для зведення інших об’єктів – басейну, кам’яних колодязів – запрошував фахівців.
Тетяна з Наталкою займаються садом. У ньому поряд зі звичними яблунями та грушами – ще не дуже поширений у нашій місцевості мигдаль; є малина й ожина, і, звичайно, – кущі винограду. На одному зі схилів уже прижилася лаванда. Лілові суцвіття хазяйки не тільки для ароматичних мішечків запасли, ще й екзотичний сироп із них зварили. Тепер додають запашні ласощі до напоїв та десертів – і повертаються думками в літню пору. Нагадує про неї й чай із цілющих трав, зібраних на березі озера.
Замість старих дерев посадили багато декоративних рослин – від хвойних, які збагачують повітря фітонцидами, до квітучих у різні сезони. Нині вони дбайливо вкриті від заморозків і, завдяки фантазії хазяєчок, перетворилися на сніговиків. Поки мені не розповіли про цей сек-
рет, вважала, що пишні білі фігури – елемент зимового оформлення.
Декорування простору – спільне захоплення всіх трьох поколінь сім’ї. Юні Юліана з Марійкою навчаються в дитячій художній школі. Творчі ідеї донечок Наталія підтримує та допомагає втілити в життя. Якщо потрібні чоловічі руки – підключається Петро. Дружно придумують, як буде прикрашене подвір’я в кожному сезоні.
Тепер наряджають ялиночки, розвішують іграшки та гірлянди, збирають зимові композиції. Центральне місце відведене трактору, який за дорученням Діда Мороза привіз у садибу яскраві коробки з подарунками. Про те, що техніка є вірним помічником новорічного чарівника, свідчить червона шапка, хвацько надіта на кабіну. Втім, цікавих фотозон багато, разом вони складаються в добру різдвяну листівку, що створює передчуття дива. Розуміємо, що поїхати в Подойму наші читачі зберуться не відразу, тому покажемо в соцмережах, як душевно та яскраво оформлена територія відпочинку «Ла Саля».
Дружний рід Перепеляків – Рогозіних поступово ремонтує будинок, який буде гостьовим. Братися за його облаштування не квапилися – вибирали стиль. Зупинилися на сучасному, щоб відпочивальникам було комфортно. А з традиційним побутом туристи зможуть ознайомитися в музеї. Під нього вже придбали хатинку по сусідству – маленьку, з побіленими стінами та добротною піччю.
Хоча гостьового будинку ще немає, гості в садибу приїжджають часто. Спочатку заглядали на вогник рідні, друзі, знайомі. Колоритними знімками ділилися в Інтернеті – і чутка про цікаве місце, де можна душевно відпочити на природі, досягла столиці нашої республіки та сусідньої Молдови.
У літній сезон приїжджали й туристи з далекого зарубіжжя: ночували в гамаках на свіжому повітрі, захоплювалися його чистотою, а ще красою – природною та рукотворною. Якщо розмірений відпочинок без шуму й метушні вам до душі, шановні читачі, ласкаво просимо до Подойми!
Лариса ЛЕГКУН.
Фото автора.