Єдиному в Придністров’ї колективному господарству – вже 95 років. Його внесок в економіку країни, у забезпечення її продовольчої безпеки високо оцінюють на державному рівні.
Земляки ж на власному досвіді пересвідчуються, яке значення має «Путь Леніна» для розвитку сіл Хрустова та Ротар, для Кам’янщини в цілому. Хоча знаменну дату особливо не відзначали (вирішили широко святкувати віковий ювілей), вітання трудівникам господарства та їхнім родинам, ветеранам колгоспного руху, чиєю працею закладена міцна основа, на якій базуються сьогоднішні успіхи, адресували глава районної держадміністрації Сергій Сокирка, голови міськрайради народних депутатів Олег Бурлака і Хрустовської сільради Василь Гандрабура.
Вони відзначили ту важливу соціальну місію, яку передове сільгосппідприємство виконувало в колишні часи та реалізує й нині. У радянську пору саме колгосп будував на території своїх сіл освітні, культурні та навіть медичні заклади, створював комунікації та, що вельми важливо, утримував усе це на своєму балансі.
На сьогодні «Путь Леніна» не тільки сумлінно виконує свої інвестиційні зобов’язання, вкладаючи гроші в інфраструктуру сіл та їх облаштування, в капітальний ремонт соціально важливих об’єктів, а й підтримує трудові колективи місцевих установ і населення. Жодна культурно-масова подія не відбувається без матеріальної участі колгоспу. Отримують подарунки до знаменних дат школярі, молоді сім’ї та новонароджені, ювіляри, пенсіонери, що присвятили життя праці на благо процвітання рідного краю.
ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ
Відповідь на це риторичне запитання можна дістати, якщо відвідати музей, розташований у Хрустовій. Завідувач Алла Верлан розповіла про ключові моменти колгоспного літопису:
«Перше колективне господарство було створене в Хрустовій у 1929 році й розвивалося з іменем Леніна. Пишаюся тим, що серед його організаторів був мій прадід Федір Гордієнко.
У наступну п’ятирічку селяни створили ще п’ять господарств, які, завдяки працьовитості людей, поступово міцніли та розвивалися. Багато різних подій випали на їхню долю: тотальні продрозверстки, жорстоке пограбування окупантами під час Великої Вітчизняної війни, голодні роки неврожаю… Проте були також і трудові подвиги, й натхнення від приходу на поля першої техніки, і рекорди.
У середині минулого століття для раціональнішого використання робочої сили, земель, худоби, сільгосптехніки, будівель і споруд розпочалося об’єднання колективних господарств. У 1950-му їх стало два, а через пару років знову відбулося укрупнення. Після всіх цих перетворень колгосп, як і раніше, зберігав ім’я Леніна.
І тільки в 1963-му на загальних зборах трудівників дістав нинішню назву. На той час це було крупне багатогалузеве господарство з двома садово-виноградарськими, овочівницькою, тютюнницькою, розсадницькою та будівельною бригадами, двома молочнотоварними, двома свинарськими, вівчарською та птахівницькою фермами.
У зв’язку з будівництвом на Кам’янщині крупного тваринницького комплексу в 1974-му «Путь Леніна» стає об’єднанням із виробництва та переробки кормів. А ще через 9 років – міжгосподарським підприємством із виробництва яловичини та вирощування нетелей.
Знов з’явилося слово «колгосп» у назві лише в 1989-му. Саме в цьому статусі «Путь Леніна» стало одним із кращих колективних господарств ПМР і в нинішному столітті було удостоєне ордена «Трудова слава».
15-й РІК ЗА КЕРМОМ
Як би не мінялася вивіска, сільгоспоб’єднання завжди було на вістрі подій, не просто крокувало в ногу з часом, а дивилося в майбутнє. Не применшуючи заслуги професійних фахівців і досвідчених трудівників, які сумлінно працюють у багатогалузевому господарстві, слід визнати, що ухвалення щоденних рішень відносно виробництва затребуваної продукції, пошук шляхів її вигідної реалізації, а також розробка перспективної політики, яка навіть у найскладніші часи допомагала триматися на плаву та прогресивно розвиватися – заслуга правління. Очолювали його впродовж майже вікової історії чимало грамотних фахівців агропромислового комплексу.
У 2010-му на загальних зборах колгоспники обрали головою правління Михайла Пеньковського, який уміло поєднує багаті традиції, накопичені в господарстві, з інноваційними методами землеробства та новими технологіями. Завдяки добре продуманій стратегії розвитку, «Путь Леніна» зберегло провідні позиції не лише на Кам’янщині – в усій республіці.
У складному як в економічному, так і в соціальному плані 2020-му колгосп і достойний урожай зернових та технічних культур зібрав, і надавав державі посильну допомогу в боротьбі з новим небезпечним коронавірусом, а М. Пеньковський став одним із переможців республіканського конкурсу «Людина року».
«Михайло Семенович – активний і небайдужий за будь-яких обставин. Він насправді захоплений справою, поєднує багатий життєвий і професійний досвід із сучасним підходом до господарювання. На нього варто рівнятися як на людину і на фахівця», – зазначив Президент Вадим Красносельський, вручаючи у 2021-му орден «За заслуги» II ступеня керівникові єдиного придністровського колгоспу.
ПІДСУМКИ 2024-го
Результати кожного сезону традиційно обговорюють на загальних зборах колгоспників, щоб оцінити ефективність галузей, спільно обдумати, які напрями найбільш перспективні, та скласти конкретний план на наступний рік.
Підбиваючи підсумки ювілейного 2024-го, Михайло Пеньковський детально проаналізував діяльність кожного підрозділу. Перше, на що звернув увагу голова, – несприятливі кліматичні умови. Під час сівби та в період вегетації, коли рослинам життєво необхідна волога, стояла аномальна засуха. Щоб читачам, які не пов’язані з роботою на землі, було зрозуміліше, що за проблеми може створити погода в «цеху просто неба», наведемо декілька конкретних прикладів.
Озимий рапс колгоспники були вимушені сіяти в суху землю. В результаті проросла лише частина насіння; згодом іще частина сходів загинула через відсутність вологи. Половину площі, відведеної під культуру, довелося переорати та посіяти соняшник. Усе це – додаткові витрати, які впливають на вартість вирощеного урожаю.
Негативно позначилася посуха і на розвитку гороху та овочів. Дощі, які були дуже потрібні хрустовським землям, розпочалися тільки в пору жнив і принесли більше проблем, ніж користі. Вони супроводжувалися градом і сильним вітром. Через першу негоду повністю загинула розсада томатів, друга – повалила на землю кукурудзу, що утруднило її збирання. Ще 15 % урожаю цієї зернової культури колгосп втратив через набіги на поля диких кабанів.
Несприятливим природним умовам колгоспники давно навчилися протистояти. Грамотно, з науковим підходом складають сівозміну, застосовують сучасні засоби підгодівлі та захисту рослин, високопродуктивні насіння і техніку, своєчасно проводять усі необхідні агрозаходи, тому стабільно збирають високі врожаї. За підсумками 2024-го, кожен із 1 400 га пшениці дав понад 40 ц зерна, а ячмінь наблизився до 50 ц/га. Намолот соняшнику, під який було відведено більш ніж 1 900 га, склав 2 800 т. З 520 га кукурудзи зібрали понад 1 900 т зерна. Урожайність цих стратегічних для забезпечення продовольчої безпеки культур у господарстві «Путь Леніна» вища, ніж середня по Придністров’ю.
Некондиційне зерно дозволяє зберігати тваринницьку галузь. На сьогодні в колгоспі вирощують овець і свиней. Дві ферми повністю забезпечують свіжою продукцією власні їдальні, та й на продаж бринзи та м’яса вистачає. Виручка перевищила один мільйон рублів.
Усього ж за минулий рік колгосп заробив понад 33 млн рублів. Завдяки ефективній реалізації сільгосппродукції, він повністю розрахувався з усіма податками.
«Більш ніж 800 осіб передали колгоспу в оперативне управління свої земельні паї, – розповів голова. – Щороку ми своєчасно розраховуємося з ними зерном або грошима – за бажанням кожного пайовика. У 2024-му передали їм 290 т пшениці та зарахували до пайового фонду 437 033 рублі».
ПЕРЕДОВИКИ ВИРОБНИЦТВА
Фінансові питання традиційно цікавлять усіх колгоспників. Адже від того, скільки грошей заробили та наскільки раціонально їх витратили, залежить добробут кожного зі 175 трудівників. Голова повідомив, що за підсумками 2024 року з’явилася можливість видати всім колгоспникам додаткову оплату – на кожен зароблений рубель ще по рублю. Також господарство повністю розрахувалося по натуроплаті: люди отримали пшеницю, кукурудзу, соняшник. У середньому річний дохід одного колгоспника склав 53 600 рублів.
Є і передовики, які своєю самовідданою працею заробили удвічі більше! Внесок деяких із них за підсумками року відзначений на державному рівні. Орденом «Трудова слава» нагороджений Іван Киприсян, медаллю «За відзнаку в праці» – Валентина Мельниченко. Грамоти Президента вручені Василю Букацелу, Руслану Голану, Олександру Деревчуку та Аркадію Манолію. Висока активність, працьовитість, дбайливе ставлення до рідної землі та вірність колгоспу, в якому працювали їхні батьки, бабусі з дідусями, – це основоположні риси, притаманні працелюбним людям.
«Усі фахівці та трудівники підрозділів сумлінно ставляться до роботи, виконують завдання, що стоять перед ними, якісно і в оптимальні терміни, завдяки цьому й маємо гарні результати, – наголосив М. Пеньковський. – Проте є лідери, які подають іншим приклад, можуть повести за собою товаришів. Нагороджені якраз із цієї гідної плеяди. Завдяки їхньому високому професіоналізму, колгосп упродовж багатьох років є флагманом виробництва сільгосппродукції та робить значний внесок у розвиток агропромислового комплексу Придністров’я».
Основа сучасного сільгоспвиробництва – потужна техніка, яку в господарстві «Путь Леніна» постійно оновлюють, адже під піклуванням механізаторів перебуває понад 4 800 га угідь. Іван Киприсян працює трактористом із 17 років – відколи закінчив профтехучилище. Стаж у професії вже перевищує чотири десятиліття. Вони пролетіли непомітно, у звичній круговерті справ: у турботі про довірену техніку, в обробці колгоспних полів, у догляді за культурами.
Нині Іван Васильович – наставник молоді, якої, на жаль, у колгоспі небагато. Серед представників нового покоління – Руслан Голан. У тракторній бригаді працює з 2015-го. Добре справляється з усіма польовими роботами – від оранки до збирання. А головне – прагне виховати в пошані до селянської праці сина та донечку.
«Протягом року ми практично не користувалися стороннім автотранспортом, – зазначив голова. – Увесь зібраний урожай, а це близько 11 000 т зернобобових і понад 3 000 т соняшнику, інші вантажі, необхідні для ритмічної роботи колгоспу, та товари для реалізації були перевезені співробітниками нашого гаража. На совість працювали водії Василь Букацел і Олександр Деревчук. У них величезний досвід і безмежна любов до техніки. Уміло управляють різними типами автомобілів, самі їх ремонтують. Завдяки таким майстрам, уся колгоспна техніка щороку проходить техогляд на «відмінно».
Прийняти зібраний урожай, обробити його для подальшого зберігання, стежити, щоб не було втрат зерна, яке дістається дорогою ціною, – це турботи колективу зернотоку, на якому з січня 2017-го працює Валентина Мельниченко. Загальний її стаж у колгоспі перевищує 30 років. Почала славний трудовий шлях у рільничій бригаді відразу після закінчення школи.
На цьому підрозділі – турбота про просапні культури та баштан, тепличне господарство та город. Аркадій Манолій (ще один із передовиків, що на знімку), виходить на роботу після зимових канікул, як тільки починає прогріватися ґрунт. Разом із товаришами упорядковує теплиці, площею півгектара, висіває томати, баклажани та перець. Доглядає розсаду, висаджує її в поле; сіє цибулю та інші борщові культури, кавуни та дині… Хоч і невелика площа, проте уваги овочевий клин вимагає постійної до пізньої осені, поки не буде зібраний увесь урожай. А попит на вітамінну продукцію колгоспу – смачну та порівняно недорогу – високий завжди.
ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ
Рільничу бригаду в колгоспі цінують. Планують її протягом зимових канікул збільшити. Крім традиційного асортименту овочів, рільникам належить доглядати посіви соняшнику та кукурудзи, під які зорано більш ніж 2 200 га.
Як повідомив голова колгоспу, вже закупили насіння культур, необхідні добрива та засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали та запчастини до техніки. На колгоспному рахунку є кошти для забезпечення польових робіт, а на складах іще близько 1 000 т зерна. У поспішній його реалізації немає необхідності, можна спокійно стежити за динамікою ринкових цін, очікуючи найбільш вигідного моменту.
Майже 2 000 га засіяли озимими пшеницею, ячменем і рапсом. Перевагу віддали сортам, які у складному 2024-му показали найкращі результати. Сходи, як зазначив М. Пеньковський, дружні, добре розвиваються. Це дає надію на збирання таких же рекордних урожаїв, якими славився колгосп у більш сприятливі роки.
Якщо задумане буде досягнуто, тоді й оновлення машинно-тракторного парку триватиме, і заробітна плата збільшиться, а «Путь Леніна» залишиться у списку суб’єктів господарювання, які заслужено вважаються надбанням республіки.
Ніна ПАНАЇДА.
Фото павтора.