На Меморіалі Слави відбулася церемонія покладання квітів, присвячена 33-й річниці утворення Народного ополчення за участю представників органів державної влади, захисників, громадськості республіки.
Гвардійці, бійці територіально-рятувального загону, козаки та, звичайно, ополченці – з усіх міст та районів республіки – відіграли ключову роль у захисті Придністров’я.
17 березня 1992 року Указом Президента «Про введення в дію «Тимчасового положення про Народне ополчення» було визначено статус Народного ополчення як тимчасового збройного формування для захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності республіки. Після 17 березня в короткий термін було сформовано 6 батальйонів Народного ополчення у Тирасполі, 4 – у Бендерах, 2 – у Рибниці та по одному батальйону в Кам’янці та селі Паркани Слободзейського району.
Першими в підрозділи НО перейшли близько 10 тис. осіб із робітничих загонів сприяння міліції, сформованих на придністровських підприємствах ще 1990 року. Надалі до нього вступили тисячі добровольців різного віку та професій з усієї республіки. Активна фаза шикоромасштабної агресії Молдови проти народу Придністров’я розпочалася в ніч з 1 на 2 березня 1992 року, коли націоналісти здійснили напад на місто Дубоссари.
Повномасштабні бойові дії 2 березня 1992-го розпочалися відразу в кількох напрямках. Це була третя спроба націоналістично налаштованого керівництва сусідньої держави захопити Дубоссари та розколоти Придністров’я на частини в географічно найвужчій його частині.
Ополченці в короткий термін могли суттєво змінити співвідношення сил на передовій. Масовий вступ добровольців до цього об’єднання надавав війні характер народної. Формування підрозділів відбувалося в умовах високого патріотичного підйому, прагнення придністровців зі зброєю в руках захищати свою Батьківщину.
У 1992 році в боях за визволення Придністров’я загинуло 232 ополченці, понад 200 було поранено, 12 зникли безвісти. Тисячі ополченців нагороджені медалями «Захиснику Придністров’я» та нагрудними знаками «За оборону Придністров’я», багато хто з них удостоєний ордена «За особисту мужність».
Голова Комітету ВР з освіти, науки, культури, громадських об’єднань, спорту, інформаційної та молодіжної політики Iгор Буга прокоментував важливість проведення пам’ятних заходів:
«Кожна актуальна дата – це данина пам’яті нашої історії та захисникам Батьківщини. Сьогодні –
річниця утворення Народного ополчення. Історія показує, що коли піднімається весь народ, його перемогти не можливо. Так було в різні періоди нашої історії, так сталося і в 1992-му. Коли встав увесь народ, результат війни вирішений наперед. Народ не можна перемогти».
Керівник ГО «Союз бійців Народного ополчення» Юрій Мацебора поділився інформацією відносно подій 90-х років минулого століття:
«Тоді ніхто не примушував брати до рук зброю. Ішли самі – за покликом серця, тому що необхідно було захистити придністровський народ. Так, із працівників Тираспольського авторефрижераторного заводу, а також «Електромашу», ХБК, ТТУ та «Молдавізоліту» було сформовано 102-й батальйон. З березня по червень організовано 16 мотострілецьких батальйонів, танковий батальйон, зенітно-артилерійський дивізіон, три мінометні батареї, підрозділи бойового забезпечення. Чотирнадцять тисяч ополченців вступили в боротьбу з прорумунськими націоналістами, виявляючи в боях хоробрість та героїзм».
Ополченці гордяться тим, що за прикладом своїх батьків і дідів захистили рідну землю. За його словами, на різних підприємствах нашої республіки створені загони, які, у випадку можливої загрози, зі зброєю в руках стануть на захист Придністров’я.
Андрій КРАВЧЕНКО.
Фото автора.