Таке зізнання зробила Ніна Бринзан, яка присвятила своє життя прекрасному мистецтву танцю. Його величність танець для неї – це життя, наповнене рухом, емоціями, вихованням нових поколінь та збереженням національних традицій придністровського народу. За легкістю рухів на сцені, з якою ця витончена жінка вибігає на публіку, криється величезна повсякденна праця.
У великій залі столичного Палацу культури видатний хореограф і заслужений працівник культури Придністров’я відзначила свій прекрасний ювілей. На свято були запрошені спеціальні гості – заслужені митці, творчі колективи, хореографи, співаки.
Привітати улюблену танцівницю зібралися сотні її послідовників та друзів. Адже вона – відома людина з доброю душею у світі танцювального мистецтва, любить радувати глядачів, любить дітей і тому поспішає навчити їх своїй майстерності.
Ніна – корінна мешканка Придністров’я. Вона народилася 1950 року в селі Суклея. Дівчинка була старшою дитиною в сім’ї, тому їй довелося виховувати сестру та няньчити брата. Всі домашні справи теж довіряли їй. Мати, як водій вантажного ГАЗ-51, обслуговувала магазини, а батько працював у колгоспі. Однак суклейська дівчина в 6 класі обрала для себе творчий шлях: захопилася народними піснями й танцями.
Наполегливість і любов до обраного мистецтва привели її, 12-річну дівчинку, в 1962 році до рішення стати артисткою самодіяльного ансамблю народного танцю «Виорика» під керівництвом заслуженого діяча мистецтв МРСР Бориса Решетникова, який згодом став їй, за визнанням самої Ніни, як батько.
Закінчивши школу, дівчина вступила на фізико-математичний факультет Тираспольського педагогічного інституту. Навчання в інституті вона успішно поєднувала зі щоденними репетиціями в ансамблі та з роботою водієм у нічні зміни на Тираспольському склотарному заводі.
Попри часті гастрольні поїздки, Ніна успішно закінчила вищий навчальний заклад і працювала вчителем математики у кількох школах міста Тирасполя. Ансамбль «Виорика» неодноразово ставав переможцем республіканських і всесоюзних фестивалів та конкурсів. Танцюристи успішно представляли МРСР на майданчиках союзних республік і за кордоном: у Болгарії, Чехословаччині, Португалії та Кубі.
Ніна Бринзан була керівником ансамблю народного танцю «Ватра» Тираспольського Палацу культури. 1993 року вона створила студентський аматорський колектив під назвою «Виктория». З 2000-го і до сьогодні кожні 3 роки колектив успішно підтверджує звання «Народний (зразковий) самодіяльний колектив».
Він є лауреатом муніципальних, республіканських і міжнародних конкурсів та фестивалів. Репертуар колективу становить понад 20 народних танців. За внесок у розвиток хореографічної культури ансамбль неодноразово відзначали премією імені заслуженого діяча мистецтв МРСР Бориса Решетникова. За час керівництва колективом Ніні Пантеліївні вдалося розширити діапазон вікових груп учасників. Тепер у ньому танцюють діти віком від 5 до 16 років.
Ніна Пантеліївна зауважила:
«Колектив «Виктория» – це безперервний пошук та експеримент. Юнаки та дівчата дуже добре працюють, тонко відчувають і люблять мистецтво. А без любові нічого не вийшло б».
Під час святкового концерту старші та молодші гурти ансамблю показали свої таланти. Глядачам представили молдавські, українські, російські, болгарські, гагаузькі пісні й танці, адже унікальність придністровської землі полягає саме в її культурному розмаїтті.
Однак і на цьому артисти вирішили не зупинятися. Вони виконали запальні народні грецькі, елегантні бальні та граціозні східні танці.
«Ми любимо танцювальну творчість усіх країн світу, тому з задоволенням хочемо показати її красу в усій повноті», – сказала керівник колективу.
Учасників звітного концерту прийшли підтримати та насолодитися різнобарв’ям хореографічної веселки батьки, вчителі, однокласники, колеги, друзі та просто поціновувачі танцювального мистецтва. Концерт подарував багато щасливих, радісних хвилин усім учасникам цієї події. Кожен номер танцюристів – це яскраве шоу, особливий почерк із відточеними та синхронними рухами, це артистизм і барвисті костюми.
І вся ця пишність – на честь талановитої Ніни Пантеліївни Бринзан. Сміючись, вона розповіла глядачам, що навіть свою доньку назвала колись на честь ансамблю «Виорика» через численні вмовляння своїх колег. Згодом дочка пішла стопами матері й навіть танцювала разом із нею в одному колективі.
Коли під завісу звітного концерту на сцені з’явилася тендітна постать ювілярки, глядачам складно було повірити, що перед ними не молода струнка дівчина, а хореограф 75 років від народження з багаторічним трудовим стажем.
Внесок Ніни Бринзан у культуру республіки виходить за межі її педагогічної діяльності. Неоціненною є її роль як культурного лідера і зберігача народних традицій. Вона в різний час була відзначена державними нагородами, вищою поміж яких є орден «Трудова слава». Це відзнака за багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм. Як знак поваги до ювіляра та її праці, Ніні Пантеліївні вручили букет квітів та Лист подяки.
Танці – найкращий спосіб залишатися молодим. Вони дають людям силу, енергію та впевненість у собі. Талант вважають чимось недосяжним. Це насіння, закладене в кожному з нас, здатне зробити наш світ яскравішим. Нехай усі артисти творять у різних жанрах, але з однією метою – подарувати глядачам позитивні емоції.
Стефанія КУЧЕРЯВЕНКО.
Фото автора.