Вивчення української мови як офіційної у школах Придністров’я є засобом інтеграції нового молодого покоління в наше суспільство.
Школа повинна знаходити відповідні ефективні методи навчання і виховання, щоб забезпечити залучення учнів до української культури та мови, починаючи з першого класу. Отже, з перших уроків треба привчати дітей слухати нову для них мелодійну мову. Протягом вступного курсу варто перекладати поставлені завдання рідною мовою, щоб діти розуміли їх. Так само слід забезпечувати розуміння та запам’ятовування нових слів, почутих у класі.
Оскільки будівельним матеріалом для мовлення є слова, то на кожному уроці необхідно дбати про поповнення словникового запасу. Я, готуючись до уроків у першому класі, визначаю, які слова та словосполучення діти мають засвоїти, слідкую, щоб це були не тільки назви предметів, а й їх ознаки та дії. Таких слів на уроці буває 6–8.
Слід пам’ятати, що засвоєння складається з двох етапів:
– пояснення значення слова;
– активізація слів у мовленні.
На початку навчального року, коли діти ще не знають українських букв і не читають, словникову роботу можна проводити так: учитель демонструє предмет чи малюнок, чітко вимовляє назву і пропонує учням повторити слово 2-3 рази. Наприклад, мама, матуся, батько, дідусь, бабуся, сім’я, родина тощо.
Вчителю необхідно прислухатися, чи всі учні правильно вимовляють слова. За потреби, ще раз промовити їх правильно і спонукати до цього дітей.
Демонструючи предмети чи малюнок, доцільно називати слова – назви дій, ознак, пов’язаних із предметами.
Наприклад: Ось мама. Вона гарна, добра. Ось тато. Він великий, сильний.
Деякі слова чи вирази можна супроводжувати відповідними рухами. Наприклад, показати, який тато великий, високий, а синок – маленький.
Або: Ось хлопчик. Він стоїть біля дерева.
Словникова робота проводиться на кожному уроці як у початковій школі, так і в старших класах.
Сучасна освіта повинна формувати новий тип особистості – розвиненої, культурної, моральної, підготовленої до життя, відкритої для демократичного спілкування та співробітництва.
На кожному уроці в початкових класах, особливо в першому, доцільно заучувати напам’ять невеликі дво-, три-, чотирирядкові віршики, скоромовки, загадки. В другому класі, коли вивчаються букви українського алфавіту, ця робота особливо ефективна. Однак, перш ніж заучувати, необхідно обов’язково пояснити нові слова чи то шляхом перекладу на рідну мову, чи то за допомогою малюнків. Отже, спочатку пояснити, що вчитимемо напам’ять вірш, у якому будуть нові слова, а потім пропонувати послухати цей вірш, правильно і чітко вимовляючи кожне слово. Запитати, про що йдеться. Лише після цього можна проговорити вірш хором 2-3 рази. Якщо деяким учням це дається складно, вони мають проговорити його ще 2-3 рази.
Діти люблять слухати, як звучить художній твір, коли його читає вчитель або аудіозапис, якщо використовуються технічні засоби.
Добираючи матеріал для слухання, необхідно пам’ятати, що тексти мають викликати в уяві учнів яскраві образи, картини, які легко зобразити на малюнку. Перед маленькими слухачами ставиться завдання: «Послухайте текст і намалюйте те, про що в ньому розповідається». (Учитель читає вірш Івана Складаного «Соняшник за тином»):
Намалюю маму,
Намалюю тата.
Оце – наш садочок,
А це – наша хата.
Біля хати квіти:
Мальви та жоржини.
Ніби сонце сходить –
Соняшник за тином.
Після другого слухання діти будуть малювати в класі чи вдома.
У другому класі теж можна застосовувати цей прийом.
Текст «Олівець-малювець» (Наталя Забіла): Взяла Яся олівець, олівець-малювець. Сіла Яся біля столу, розгорнула папірець.
Треба тут намалювати отаку здорову хату! Вікна. Дах. Димар на нім. З димара – великий дим!
Ось травичка. Ось доріжка. Ось дитинка. Ручки. Ніжки. Ротик. Носик. Голова. І волосся –
як трава.
Ось на небі сонце сяє. Довгі промені ясні… А в сторонці, під віконцем, квітнуть квіти запашні.
У дитинки є спідничка, а на ніжках – черевички. Ще їй кошика зроби – піде ляля по гриби.
Ліс такий густий, кошлатий, і дерев у нім багато – все ялинки та дубки. Як щітки, стирчать гілки. А під кожним під дубочком два грибочки, три грибочки, ось чотири, ось і п’ять… Вже нема де малювать!
Ось і блискавка! І грім!
І полився з хмари дощик на грибочки, на дубочки, на ялинку, на хатинку, на малесеньку дитинку, на волоссячко, на кошик ллється дощик, дощик, дощик, ллється швидко, швидко, швидко!
І нічого вже не видко!
– Що ж ти, Ясю, наробила? Зачорнила весь папір! І протерла, і продерла, і пробила аж до дір!..
Яся каже:
– Ай-ай-ай!
Яся каже:
– Це не я! Це такий вже олівець, олі-
вець-малювець!
На своїх уроках ми, вчителі української мови, часто працюємо з текстами художнього твору. У молодших школярів особливе сприйняття: вони активно й емоційно реагують на зміст, співпереживають літературним героям. Їх приваблює детальне розгортання подій, незвичайність сюжету. Вони концентрують увагу на яскравих, несуттєвих деталях, не завжди можуть врахувати мотиви, наслідки вчинків героїв. Рідко називають їхні особистісні характеристики. У маленьких читачів немає потреби в перечитуванні й аналізі тексту. Діти впевнені, що після першого знайомства з твором вони зрозуміли все.
Кожен літературний жанр має свої особливості впливу на читача, а тому методика подачі різниться. Тут на допомогу дітям прийде вчитель.
1. Спочатку проводиться підготовка до сприймання тексту. Мета – ввести учнів в обстановку, в якій будуть розгортатися події, описані в оповіданні чи казці. Знайомство з зображенням основних персонажів, предметів, природних об’єктів і явищ.
2. Словникова робота, проведена до читання тексту, забезпечує його розуміння.
3. Пояснення заголовка, розглядання ілюстрацій.
4. Короткі відомості про автора.
5. Первинне сприймання змісту. Частіше читання учителем уголос. Коли діти слухають читання вчителя, вони орієнтуються на його інтонацію, жести та міміку. Це допомагає їм глибше проникнути в сюжетну канву, запам’ятати головне.
6. Перевірка первинного сприймання і розуміння тексту.
7. Якщо запитання містяться під текстом, учитель повинен їх ставити після першого синтезу. Наприклад:
– Чи сподобався вам твір?
– Що саме сподобалося?
– Яка частина запам’яталася найкраще?
– Що викликало сміх?
– Коли ви співчували героям?
8. Повторне читання тексту чи його частин.
9. Запитання до тексту – найпоширеніший прийом аналізу.
10. Словесне малювання.
11. Самостійне складання питань до тексту.
12. Аналіз художніх образів.
Така повсякденна робота на уроці дає ефективність навичок учнів до читання, розуміння прочитаного, розвиває мову і мислення.
Валентина ПРОКОПЕНКО, учитель української мови та літератури МОЗ «ТСШ № 17 ім. В. Ф. Раєвського».
Фото автора.