Змагання юних казкарів

У лютому 2025 року Міністерство просвіти Придністров’я в межах IV Республіканського фестивалю «У світі професій» оголосило проведення ще одного заходу – конкурсу казок
«У пошуках професії». До участі в ньому запросили молодших школярів (1–4 класи) загальноосвітніх закладів.


Творчий конкурс для учнів молодших класів передбачав досить серйозні вимоги, зокрема сприяння їх професійному самовизначенню; створення казкових сюжетів, що відображають розмаїття професій; розширення знань дітей про різноманітні професії та їхнє значення, виховання поваги до трудових професій та розуміння того, що кожна з них дуже потрібна суспільству і надзвичайно важлива для його розвитку; створення умов для самореалізації учнів, підвищення соціальної та творчої активності молодших школярів; їхнє цілеспрямоване залучення до творчої діяльності в галузі професійного самовизначення.

У лютому на конкурс надійшло 35 робіт, у тому числі 24, написані російською мовою, 10 – молдавською і тільки одна – українською. Українську частину конкурсу оцінювало авторитетне незалежне журі, у складі якого були Наталія Пазіна та Валентина Щербина – старші викладачі кафедри української філології ПДУ ім. Т. Г. Шевченка; Олена Юракова – провідний методист кафедри дошкільної та початкової освіти Iнституту розвитку освіти та підвищення кваліфікації, а також Олександр Юшин – кореспондент редакції газети «Гомін».

Співробітники українськомовного видання, ознайомившись 14 квітня з підсумковим протоколом конкурсу, засмутилися та зраділи одночасно. Чому засмутилися? На жаль, нам часто доводиться констатувати деяку інертність, навіть пасивність установ з українською мовою навчання щодо участі в подібних конкурсах. Однак, можемо щиро порадіти за своїх колег-журналістів із сусідньої редакції, оскільки молдавські навчальні організації набагато ініціативніші в таких заходах.

Чому зраділи? Заради справедливості необхідно зазначити: мала штучка червінчик, а ціна велика. Справа в тому, що Софія Степко, учениця 4 класу Бендерської гімназії № 3 ім. I. П. Котляревського (а саме вона була тією учасницею конкурсу, яка надіслала єдину казку, написану українською мовою) за свою роботу в сукупності набрала досить багато балів – 141! Суворе журі оцінювало в цьому інтелектуальному змаганні найрізноманітніші параметри авторського твору:
 зміст казки: тобто її відповідність і повнота розкриття теми та задуму, логічність і послідовність розвитку подій в авторській роботі;
стиль: особливості індивідуального стилю, унікальність погляду та підходів;
 творча реалізація персонажів та їхніх професій: передача цінностей праці та професій, мораль казки, емоційний вплив на читача;
 грамотність роботи: дотримання всіх орфографічних, пунктуаційних та стилістичних норм однієї з офіційних мов Придністров’я.
Для порівняння: найкраща казка, написана російською мовою (Iван Мушук, Бендерська ЗОШ № 2), набрала 136 балів. Друга робота (Вікторія Савчук, Рибницька РЗОШ № 10 з гімназичними класами) здобула 132 бали.

Ми вітаємо Софію Степко, її педагога-консультанта О. Крондєву, всю Бендерську гімназію № 3 ім. I. П. Котляревського з великим творчим досягненням та бажаємо всім нових креативних успіхів. А ще щиро бажаємо всім учителям української мови республіки не стримувати свої творчі поривання, не приховувати здібності й таланти, бути більш ініціативними, активно проявляти себе та просувати своїх вихованців у різних заходах, де можна показати свої глибокі знання, висловити повагу і любов до української мови.

Казка про чарівне волосся

В одній казковій країні жили-поживали та добра наживали чоловік із жінкою. Був у них єдиний син. Батьки любили його та ні в чому йому не відмовляли.

Пролетіли роки, й виріс син гарним юнаком. Коли настав час обирати йому професію, батько порадив синові стати пастухом, пасти на роздольних луках домашню худобу. Однак той відмовився, сказавши, що йому, звичайно, подобається гуляти лугами, тільки бути пастухом він не хоче.

Мати порадила йому стати садівником, тільки син знову відмовився, сказавши, що йому, дійсно, подобається відпочивати під розлогими деревами в саду, а садівником він бути не хоче. Поплакали батьки й вирішили, що треба їхньому синові йти по світу й шукати собі професію. Зібрала мати йому в дорогу клуночок з їжею, благословив його батько на довгий шлях, і зранку провели вони сина за село.

Вирушив юнак у дорогу. Яким буде його шлях, він не знав. Спочатку хлопець ішов бадьорим кроком, але опівдні відчув, що зголоднів. Зупинився під горіхом край дороги, пообідав у тіні дерева та й заснув. Прокинувшись, зрозумів, що не знає, куди ж йому йти. А йти необхідно, бо треба було знайти свою професію. Як без професії далі жити? Тим часом почав накрапати дощ, і юнак вирішив звернути в ліс.

Ліс був досить густий, непролазний, ледве продирався парубок крізь хащі. Аж раптом перед ним виросла дивовижна споруда, то була висока кам’яна башта. Хлопець обійшов її з однієї сторони, потім – з другого боку, але входу не побачив. Високо вгорі світив золотий ріжок місяця, і на фоні цього світла юнак побачив силует. Хто це? Роздивитися йому не вдалося, та цікавість взяла верх, і він вирішив дочекатися ранку, щоб ясним днем дізнатися, хто ж ховається в дивовижній башті.

Як тільки заспівали перші пташки, наш мандрівник відкрив очі, скочив на ноги і став пильно спостерігати за баштою. Минуло небагато часу, як він почув гарний голос. Він був просто чарівний, і належав, мабуть, юній красуні. Так воно і було: на самому верху башти він побачив дівчину неймовірної краси, та найбільше вразило його її розкішне волосся. Воно було таким довгим, що майже сягало землі, і здавалося сонячним промінням. «Золотоволоса», – подумав хлопець. Йому так захотілося доторкнутися до цих чарівних прядок, що від цього бажання серце в грудях гулко забилося.

Раптом юнак зрозумів, що ніколи нічого у своєму житті так не хотів, як узяти в руки гребінь і причесати дівчину. Але це було неможливо, та він і не вмів зробити таку зачіску, щоб нею зачарувалися всі навколо. Хлопець легенько, лише кінчиками пальців доторкнувся до прекрасних кіс Золотоволосої й тихенько пішов від башти. Він тепер твердо знав, яку професію для себе хоче обрати.

Наступні декілька місяців Степанко, саме так звали юнака, провів у найкращого перукаря казкової країни. У нього він опановував усі таємниці перукарської справи. З часом Степанко навчився робити такі зачіски, що до нього приїздила сама королева з доньками. На балах та прийомах вони хизувалися неймовірною красою, яку створював юний перукар. Його популярність і слава з кожним днем зростали.

Ви запитаєте, а що сталося з дівчиною, яка жила у високій башті? Дуже скоро вона стала дружиною Степанка, і за її чарівним волоссям, яке послужило поштовхом до обрання юнаком професії, майстер доглядав краще й уважніше, ніж за волоссям королеви та її доньок. Мешканцям казкового царства часом навіть здавалося, що королева з доньками заздрили Золотоволосій. Ось так Степанко відкрив для себе професію, а слава про його майстерність і талант перукаря розлетілася по всьому світу.

Софія СТЕПКО.


Павло ОСТАПЕНКО.

Фото minpros.gospmr.org