Реальні та фантастичні картини Чорнобильської трагедії в поемі Івана Драча
Розвиток людської цивілізації знаходить своє відображення в мистецтві, зокрема в літературі. Наприкінці XX ст., а саме 26 квітня 1986 року, Україні випало пережити техногенну катастрофу. Аварія на четвертому блоці Чорнобильської атомної електростанції переросла в глобальне лихо – не тільки екологічну аварію, а і моральну катастрофу.
Поети та письменники намагалися осмислити цю трагедію, розкрити її жахливу правду, приховану за стриманими повідомленнями уряду. Особливе місце в літературному доробку на цю тему належить поемі Івана Драча «Чорнобильська Мадонна», написаній 1987-го й опублікованій у збірці «Храм сонця» наступного року.
На відміну від інших авторів, поет хотів не так показати перебіг жахливих подій, як висвітлити їх крізь призму вистражданого людського серця, показати людську розтерзану долю на перехресті конкретного життя і всесвітньої історії.
Іван Драч чи не першим висунув вимогу моральної відповідальності людини за непрогнозовані результати НТР («Балада ДНК», «Балада про кібернетичний собор»). На жаль, ці перестороги не були почуті. За гіркою іронією долі, саме Драчеві судилося «оспівати» будівництво Чорнобильської атомної станції. Щоправда, в його циклі «Подих атомної» немає «рожевого» захоплення величчю «ядерного поступу», це скоріше психологічні портрети гарних і працьовитих людей, які споруджували електростанцію.
Цікавий факт з біографії Івана Драча: він один із небагатьох, хто після вибуху на АЕС не вивозив своїх дітей із Києва, а його син Максим, на той час уже випускник медінституту, брав участь в евакуації потерпілих, їх обстеженні та наданні першої допомоги і сам теж зазнав опромінення. Тому глобальна катастрофа відгукнулася в серці поета глибоко індивідуальним болем, сердечною тривогою. «Чорнобильська Мадонна» –
це голосіння і покаяння, скорботна «материнська пісня з чоловічої душі».
Смисл назви поеми
Він стає зрозумілим, якщо знати моральні засади життя українського народу: священне ставлення до матері й засудження негідної поведінки щодо неї. Автор, змальовуючи сучасну – Чорнобильську мадонну, ставить її поряд з образом Божої матері.
Композиція твору
Поема побудована на роздумах про моральний бік трагічних подій. Вона складається з 25 окремих різножанрових розділів, поєднаних тематично: «Пролог» – це лірика, вставка «З канадської листівки «Мадонна атомного віку» Василя Курилика, 1971» – проза. «Хрещатицька мадонна» – балада. «Солдатська мадонна» – схожа на міф. «Баба в целофані» – поєднує трагічне і смішне, комічне. Так досягається широке охоплення подій і проблем, пов’язаних із Чорнобильською катастрофою, яка торкнулася усієї Землі. Цим і пояснюється вселенський характер образів і широке узагальнення, до якого вдається автор, щоб осмислити причини та наслідки події.
Художня своєрідність
Насамперед вона виявляється в багатстві символіки. Головний образ-символ дав назву поемі. Людство створило чимало образів Божої Матері, що захищають, оберігають нас у різних ситуаціях. Поет зображує лик Матері Божої, який зазнає низки перевтілень: Солдатська мадонна, Атомна мадонна, мати генерала. Читач розуміє, що то саме Мати Божа ішла в саркофаг до загиблих, залишаючи вервечку слідів на піску. Подаючи образи Матері Божої в земних втіленнях, поет розв’язує проблему совісті, її невідворотного суду і відповідальності людства за майже загублений світ. Біблійні постаті допомагають зрозуміти вселенський розмір лиха та усвідомити його значення для історії людства. Поет згадує про Ісуса-спасителя, про царя Ірода, якого людство проклинає за жахливий злочин. Саме через цих осіб він розкриває моральні проблеми, пов’язані з Чорнобильською трагедією.
Майстерність автора і правда життя
У поемі І. Драч стверджує, що жоден із людей не має права знищувати природу, вкорочувати вік людей, позбавляти народ майбутнього. Усі разом ми відповідальні за цю страшну катастрофу. Щоб вона ніколи не повторилася, не дзвонили сумно дзвони Чорнобиля, не божеволіли від жаху наші матері, а народ жив із вірою в майбутнє, треба чітко з’ясувати, що людина – мудрий господар на землі. Господарювати треба з розумом і по совісті, залишаючи по собі квітучі сади, а не мертві зони та купи каміння.
Чорнобильська катастрофа знищила в людині лицемірство, показала справжні обличчя тих, хто «піклувався про народне благо», вистроїв атомні електростанції, але не подбав про їх нормальну роботу. Поет був до кінця вірний правді подій. І хто знає, може, якби не його безжальна поема, ми б ніколи так і не дізналися правди.
Поет І. Драч – постать у літературі неординарна, його творчість – постійний пошук і новаторство. Майстерність митця виявляється в умінні по-новому бачити явища і процеси життя, повз які решта людей проходить, навіть не помічаючи їх. Він ставить читачів перед питаннями духовності, а висновки пропонує зробити їм самим. Це яскраво ілюструють цитати з поеми:
…На покинутих балконах уже більше року сушиться під сонцем, метляється на вітрах білизна. Люди не повернуться сюди. У Прип’яті залишився тільки Соловей-Розбійник – це свист дозиметрів, які реагують на радіацію. Цей образ має фольклорне походження і сприймається як реальне та ірреальне – так поет показує існування людини у часі та в бутті. Син-генерал, що твердо йшов життям, видався матері тим Іродом, від якого йшло зло, бо це він вигадав «станцію й атом».
Атом сприяє зростанню рослин, але діти, що ще не родилися, пізніше народяться вже скаліченими, бо вражені радіацією.
Мати страждає від ядерного тепла, і раптом її волосся все випадає. Вона може бути без іроній названа Мадонною Атомного віку.
Солдати, які ліквідовують наслідки аварії на ЧАЕС, ріжуть поруділі дерева і ховають їх на глибині двох метрів під шаром піску, а думка одна: швидше б закінчити та тікати звідси, додому. Солдатів привозять сюди тільки на деякий час, а тут хтось попри все залишився. Хто? Чому? Ось що каже генерал: «Матір я взяв із села. А вона з Києва уже третій раз боса втекла. Хоч би взулась… дуже босий вже слід». Генерал замовк, а його слова, пронизані страшною виною, ще звучали у кожного в серці. … Може, мати ішла в саркофаг, до Валерія Ходемчука, якого не змогли витягнути з-під уламків і по-християнськи поховати?
Питаю душу я: «Душе моя, Ви є?»… Тут і побачили з вертольота щось дивне: – А це що таке?
– Видно, з космосу щось занесло.
– Целофан – як скафандр, метляється скраю…
Звідки це взялося? Хтось казав, що то «пришельці з космосу», хто міркував, може, з НАТО? Спустилися на землю… Виявилося, що ті дві загадкові істоти – баба та її корова, дбайливо обгорнуті целофаном.
А що вже корова – та теж у целофані, як диво космічне, суне в тумані…
А взута корова в старі кирзаки…
Запитали в баби, чого це вона корову в чоботи взула?
– А що радіація, ви, мабуть, не чули?! В синових чоботах взута корова, нехай же пасеться і буде здорова. Така молочна корова дасть бабі до відра молока…
Син докоряє матері, що вона тікає з міста, а він хотів врятувати її, дати їй спокій коло внуків. Та хіба це для неї життя, коли живеш і дожидаєш смерті? Сказала йому гордо: «Я – невмируща мати!»
Солдати дивилися, як плаче генерал, бо мати знов пішла, де бусол і криниця, де кіт її й корова, й де усе, що сниться без слова.
Не може поїхати стара з сином, бо вона мати і не в змозі зрадити саму землю – матір усіх людей, хоч діти прирекли її на загибель:
Все плакало на сонці,
Не хтіло помирати.
І квітку прямо в стронцій
Поцілувала Мати.
Як багатьох матерів на світі, цю матір звали Марія. Так звали й ту велику Матір – Марія. «Та зродила Христа, ця – антихриста!» Гіркі слова почула вона про свого сина, що вигадав колись оту станцію…
Мадонна – образ матері-страдниці
У часи найбільших історичних випробувань народ шукав захисту й відпущення гріхів саме в Матері Божої, його заступниці-берегині. «Чорнобильська Мадонна» – продовження цього ряду. Вона є символом самої України, якій завдали болю її сини, горе-вчені, а також втіленням горя матерів – Чорнобильська Мадонна. Образ Мадонни здавна трактувався тільки у світлих, радісних тонах, вона – мати Ісуса Христа, Пресвята Діва Марія. Хоч і важка її доля, зате почесна. У Драча ж Мадонна – то зболена, збожеволіла матір, якій так і не вдалося народити свого сина. Вона пройшла усі пекла, страждання її – надлюдські, вже ніщо не зможе повернути її до нормального життя.
Автор розуміє: щоб виразити грандіозну катастрофу, всі слова безсилі, буденні й замалі. Мовчати він теж не має права, бо душа прагне сказати правду про вселюдську трагедію. Він бачить її профіль у кожному жіночому обличчі з печаттю Чорнобиля. Мати – Мадонна –
Україна зливаються в уяві митця, створюють галерею жіночих образів: Мати Божа, заступниця людська, Жінка-Мати (зокрема майбутня, якій ще треба буде родити), Мати-Батьківщина – усе це грані одного образу.
Традиція і новаторство поета
Розмаїття емоцій – від бурлеску до патетики, від сатири до трагізму – виливається у своєрідний жанр «поемимозаїки», об’єднаної спільною ідеєю – покути за страшний гріх перед своїми дітьми й матерями, своїм народом, своєю землею. Тому центральною в поемі є проблема людської відповідальності за долю цілої планети. Коріння трагедії поет вбачає насамперед у моральній площині: багатолітнє «христопродавство», споживацько-утилітарне ставлення до світу помстилося на народові. «Помста вона і є – Чорнобильська чорна Мадонна».
Поема – це твір філософської глибини й високого етичного пафосу, проблематика якого сягає далеко за межі причин і наслідків катастрофи. «Чорнобильська мадонна» – це крик несамовитого болю від страшенної рани, завданої природі, країні, людині, людству. «Чорнобильська мадонна» – це пересторога синам усієї Землі: будьте пильні, будьте людяні, будьте правдиві, інакше планета не витримає наруги – і вибухне божевіллям.
Іван Драч був патріотом не тільки в поезії, а й у політичній діяльності, розбудовуючи державу на загальнолюдських гуманістичних ідеалах. Він звертається до складної метафоричності, асоціацій, широких культурологічних паралелей, що відповідає його творчому задуму – донести до серця кожної людини біль і правду Чорнобиля, його трагічні наслідки для всього людства.
«Чорнобильська Мадонна» – це поема-трагедія, скорботна пісня народу. Поет роздумує, як жити тепер у цій мертвій Чорнобильській зоні. Як врятуватися від поширення радіації? Мабуть, ніхто не може точно відповісти. Тому розділ називається «Запитання без відповіді»:
Питали тоді одне-однісіньке,
Де знайти кілометри целофану
На рукотворне Київське море
Чи бодай на Десну зачаровану,
З якої Київ воду п’є?
Чорнобильська трагедія болить усьому народу. Іван Драч ще в червні 1986 року на з’їзді письменників кинув у вічі найбільшим призвідцям трагедії слова правди і гніву. Чорнобильська атомна електростанція була підшефною Спілки письменників України, вони вірили вченим, науці. Поема «Чорнобильська Мадонна» постала як спокута і прозріння дорогою ціною. Алегорично і символічно звучать останні рядки:
Сіль пізнання – це плід каяття…
Несе сива чорнобильська мати
Цю планету… це хворе дитя.
Перед кожним поколінням відкривається своя дорога, якою йому доведеться іти, тому кожен представник свого народу має усвідомлювати, що від його вибору, від його дій залежатиме життя цілої нації. І згадка про внука, що «тупцю тупотить», тільки-но вчиться ходити, не випадкова: автор вказує на нерозривний зв’язок поколінь, коли від діда до онука, від баби до онуки передаються ті найцінніші знання, традиції, уявлення, які й дають можливість не загинути цілому народу.
Олена СТЕФАНЮК.