У квітні, коли спостерігався розпал пневмонії, ми з сином опинилися в педіатричному відділенні Республіканського центру матері та дитини.
Під час одного з традиційних обходів до нас підійшов лікар і попросив не підказувати діагноз малюка групі практикантів, які мали незабаром прийти. За хвилину студенти 5 курсу медичного факультету ПДУ вже оглядали сина: уважно вислуховували грудну клітку фонендоскопом і «збирали картину» його хвороби зі слів матері. Вони настільки захопили мене зацікавленими запитаннями, уважним ставленням до маленького пацієнта та бажанням посприяти його одужанню, що я вирішила про них написати.
Подруги Iрина Чміль та Катерина Цуркан якось прийняли важливе для себе рішення – стати лікарем. Нині дівчата навчаються на бюджетній основі, оскільки школу закінчили з золотою медаллю.
Вирішальним моментом у визначенні майбутнього професійного шляху для Iрини, учениці Бендерського теоретичного ліцею ім. Берга, стала порада вчителя з ОБЖ (основи безпеки життєдіяльності): відповісти самому собі на три важливі запитання: чого хочеш, до чого прагнеш? Що ти можеш і вмієш? Що потрібно суспільству? Тоді випускниця подумала: «А якщо лікар?!» Сумніви пішли, коли дівчинку підтримали в цьому виборі найближчі люди – батьки.
Вже у виші вона обрала напрямок «Лікарська справа».
«Медицина цілком полонила мене. Чим більше зусиль ти докладаєш у складній справі, тим цікавіше. Труднощі ще більше захоплювали. Поступово приходили нові й нові знання. Найбільш складно було навчатися на перших двох курсах. Потім багаж знань поступово поповнювався», – розповіла майбутній фахівець.
Після шостого курсу на всіх чекає ординатура. I ті, хто навчався за спеціальністю «Лікарська справа», вправі вибирати хірургію, травматологію, кардіологію, ендокринологію, гастрологію, педіатрію чи інші медичні спеціальності.
Практиці в медичному вузі належить особливе місце в навчальному процесі. I тут без участі компетентних наставників в особі педагогів медфаку не обійтися. Декан Галина Самко, куратор групи Анастасія Васильчук, викладач педіатрії та куратор практики в лікувальному закладі Аліна Кравцова спільно з практикуючими медиками вникали буквально в усі нюанси складного процесу навчання та застосування теоретичних знань під час лікування.
Практика передбачає чимало складових, це, зокрема, прийом хворих разом із дільничними лікарями, розпитування про їхній стан; практичні цикли з хірургії, травматології, педіатрії; різноманітні дослідження; обмін здобутою інформацією та спроби встановити діагноз і методи лікування.
«Шукаємо центр ураження. Припускаємо, чи є нормою те, що ми бачимо, чи відхилення від неї. Побачити операцію на відео і в житті – це велика різниця. Так ми навчаємося», – поділилася враженнями Ірина Чміль.
Її подруга Катерина Цуркан до майбутньої професії лікаря проклала шлях через медичний коледж ім. Тарасевича.
До речі, паралельно вона навчалася в художній школі, хобі залишилося з нею донині. Практичні заняття приносять їй велике задоволення, оскільки сприяють розвитку клінічного мислення, дають досвід спілкування з пацієнтами.
Професійним орієнтиром для студентки-п’ятикурсниці є колеги-лікарі різних спеціальностей, які мають великий стаж, а значить і практичні вміння, а також медсестри, внесок яких в одужання пацієнтів теж досить значний. Катя має бажання стати лікарем-рентгенологом і прагне досягти в цьому напрямку професійних висот, щоб полегшувати страждання хворих.
Такий відповідальний підхід до оволодіння секретами майбутньої спеціальності сприятиме тому, що нинішні студентки зможуть не тільки досягти певного рівня, а й безперервно підвищуватимуть професійну майстерність. До цього обов’язково додадуться принципи гуманізму, милосердя, турботи та поваги до пацієнтів. Їх повинні сповідувати не лише люди в білих халатах, а всі. Не дарма ж їх називають загальнолюдськими.
Світлана МАТРЮК.