У попередній публікації редакція окреслила тему взаємодії органів державної влади та виробників молока. Актуальний діалог був продовжений під час зустрічі, проведеної міністром сільського господарства та природних ресурсів Iгорем Паламарчуком із мешканцями сіл Кам’янського та Рибницького районів.
Головне питання дискусій – спільний пошук розв’язання проблеми реалізації молочної сировини, виробленої у власних підсобних господарствах. Одним із факторів, що впливають на нинішню ситуацію з закупівлями переробниками сирого молока в населення, є зниження обсягів виробництва молочної та кисломолочної продукції. Додатковою складністю стала для них логістика збору молока у віддалених селах, що потребує додаткових матеріальних та фінансових ресурсів.
Що ж робити з молоком приватникам за цих обставин? У кейсі кілька пропозицій.
Перша лежить на поверхні: молоко можна переробляти на сметану, масло вершкове, сир, сир твердий та бринзу з подальшою реалізацією. За ринковими законами готова продукція однозначно коштує дорожче за сировину. Це означає, що вона матиме і більш вагому додаткову вартість.
Потенційними покупцями молока та кисломолочних продуктів імовірно можуть стати родичі, друзі, знайомі, сусіди, односельці. Повідомлення про запропоновану продукцію можна розміщувати як у месенджерах, так і на місцевих дошках оголошень. У цій ситуації різні iнтернет-платформи можуть стати вільним доступом до широкої аудиторії, майданчиком, де формуватиметься коло постійних покупців. I в цьому прагненні, було б бажання, всі способи прийнятні: створення особистої сторінки/акаунту; пости з фото продукції, цінами та контактами; розсилання в місцевих чатах; прийом замовлень у тих самих месенджерах тощо. У цьому випадку люди, які отримують молоко від власних корівок на приватному обійсті, можуть бути оформлені як самозайняті. Таким чином, корова чи корови можуть стати не просто природним джерелом молока, а й потенціалом для власного міні-бізнесу з прогнозованим збутом і додатковим стабільним доходом.
Можна також подумати про можливість налагодження доставки свіжого молока покупцям на замовлення за місцем проживання. У цьому випадку «продовольчий кошик» можна розширити багатим спектром кисломолочної продукції, яйцями від власних несучок.
Друга, це можливість використання молока як сировини для відгодівлі молодняку: телят, поросят, козенят, що здешевить утримання особистого підсобного господарства.
По-третє, навіть за сучасних технологій аграрного виробництва ніхто не скасовував натуральний обмін, що зарекомендував себе протягом століть. «Молочку» можна обміняти на необхідні в кожному підсобному господарстві зерно, овочі, дрова, послуги зі стрижки тварин, ремонту. Забутий нами бартер за принципом «ти – мені, я – тобі» теж може допомогти виробникам молока з приватників.
По-четверте, реалізація сировини може здійснюватися на ярмарках, зокрема «вихідного дня» та під егідою проекту «Купуй придністровське!», а також на ринках, стаціонарних точках реалізації продовольства у містах та селах.
П’ята пропозиція: об’єднання зусиль з іншими особистими підсобними господарствами, яке може полягати у створенні спільної точки реалізації молочної продукції на ринку; користування спільним транспортом; створення єдиної сторінки у соціальних мережах на кількох постачальників.
Більш високий рівень це вже об’єднання приватників у кооперативи для спільного збуту надлишків продукції чи створення СФГ. Такі кроки нададуть більші можливості для офіційної реалізації молока та іншої сільгосппродукції, а також дозволять користуватися механізмами державної підтримки у вигляді дотацій. У зв’язку з цим необхідно пояснити: особисті підсобні господарства, як форма господарювання, не є підприємницькою діяльністю та створюються для задоволення власних потреб сім’ї.
I, нарешті, шоста – це розвиток сільського туризму. У багатьох країнах досить популярні екскурсії вихідного дня на сільські ферми, де можна і корівку подоїти, й молочка попити, й сиру зі сметанкою власного виробництва поїсти. I все це на лоні природи, на пасовищі – унікальний досвід для туристів із міст, ласих до всього натурального та екологічно чистого. А якщо ще й банька в гостьовому будинку та домашня кухня, хто ж відмовиться.
Скасування восени минулого року державного регулювання закупівельних цін на коров’яче молоко спонукає сформувати більш гнучку та прозору систему ціноутворення, де вартість сировини визначається не фіксованими рамками, а реальним попитом та пропозицією на ринку. Для громадян це відкриває можливість вести прямий діалог із переробниками та покупцями, самостійно домовлятися про ціну залежно від якості продукції, обсягів постачання та умов зберігання. Такий підхід може сприяти справедливій оцінці праці власників особистих підсобних господарств та стимулювати процес покращення якості молока, як фактора, що безпосередньо впливає на ціну його реалізації.
Олександр ЗАВЕЛЯ.
Фото gcagro.by