У Дубоссарах згадували героїв та жертв трагічних подій
20 травня 1992-го. Цього дня тишу біля греблі Дубоссарської ГЕС порушили автоматні черги. 33 роки тому тут обірвалося життя 13 придністровських героїв-оборонців, які стали на захист рідного міста.
З того часу городяни, бойові соратники, рідні полеглих, представники органів державної влади, громадських організацій щороку збираються на місці, де 1992-го точилися запеклі бої. Люди, в серцях яких скорбота і вдячність, кладуть квіти. Вони знову згадують захисників, які ціною свого життя забезпечили мирне небо над рідною землею.
В історії Дубоссар травень 1992 року став одним із найтрагічніших і найбільш кривавих місяців. Iнтенсивні обстріли з боку Молдови не щадили нікого: ні захисників Придністров’я, ні мирних жителів. У ті дні в місті та районі загинули 39 осіб. Особливо запеклими видалися бої на Кошницькому та Кочієрському напрямках, на Роговській розвилці, біля Дубоссарської ГЕС.
Починаючи з 19 травня, колись мирне місто опинилося під безперервним вогнем підступного супротивника, який щодня безжально забирав чиїсь життя. Наступного дня на берегах Дубоссарського водосховища під шквальним вогнем у нерівному бою загинуло 13 людей – гвардійці, козаки, ополченці. Вони прийшли захистити Дубоссари, в боях за місто і полягли. Олександр Кралєв, Сергій Кротов, Григорій Брагарчук, Олександр Погребниченко, Олександр Волошенко, Олексій Мітітєл, Сергій Агатьєв, Iгор Яценко, Юрій Бойцов, Сергій Дигорін, Дорел Паїрелі, Федір Чернавський, Анатолій Зиманов.
Їхні імена живуть у пам’яті кожного городянина. Це були чиїсь сини, батьки, друзі, які мріяли про мир та щасливе життя. Через три десятиліття цього дня ми приходимо на це місце, до могил та меморіалів, сповнені болем та гордістю. Дорослі розповідають дітям, яку ціну довелося заплатити придністровцям за те, щоб республіка жила. Завжди пам’ятати про це – наш обов’язок.
Пам’ять – то не тільки минуле. Це і про те, якими ми є сьогодні.
Надія ДОБРЯНСЬКА.
Фото автора.