З нагоди 33-ї річниці Бендерської трагедії в усіх містах і районах республіки 19 червня відбулися урочисті меморіальні заходи.
У 1992 році в мирне місто на Дністрі віроломно вторглися збройні формування Молдови, порушивши не лише людські, суспільні, політичні, правові принципи та норми, а й досягнуті буквально напередодні домовленості про мирне врегулювання конфлікту. Упродовж 40-денного натиску збройних спецпідрозділів РМ понад 1 200 бендерчан і тих, хто прийшов їм на допомогу, дістали поранення; близько 80 тисяч городян залишили Бендери, стали біженцями; десятки донині вважаються зниклими безвісти; 489 осіб, у тому числі 132 мирні жителі – жінки, діти, старі, загинули. В пам’ять про жертви в усіх храмах республіки запалили свічки, відслужили панахиди.
Президент Вадим Красносельський взяв участь у поминальному богослужінні, яке провів архієпископ Тираспольський і Дубоссарський Сава у бендерському храмі святого благовірного князя Олександра Невського.
На Меморіалі Пам’яті та Скорботи, відкритому в перші роковини Бендерської трагедії, зібралися бендерчани та гості міста, керівництво країни, військовослужбовці, духовенство, громадські діячі, молодь. Тут відбулася пам’ятно-жалобна церемонія покладання вінків та квітів. Пам’ять загиблих вшанували хвилиною мовчання. Збройна агресія силовиків Молдови обірвала життя сотень бендерчан і тих, хто захищав мирне місто.
Наступною частиною пам’ятних заходів стало покладання квітів до Вічного вогню та до постаменту БМП – бойової машини, екіпаж якої загинув у бою 22 червня 1992 року. Кошик полум’яних гвоздик від Глави держави та всього придністровського народу з вдячністю покладений до пам’ятника генерал-лейтенанту Олександру Лебедю.
Глава держави в інтерв’ю журналістам прокоментував теперішні спроби сусідньої держави переписати історію:
«Їхня інформація про те, що придністровці разом із російською армією напали на Молдову, виглядає просто брехливо. Насправді вторгнення в місто Бендери було здійснено 19 червня 1992 року, а 18 червня 1992-го парламент Молдови ухвалив рішення про мирне вирішення придністровського питання. Тут були присутні міжнародні спостерігачі, відповідальні тощо. 18 числа місто було розблоковане, відкрите, не захищене. А по обіді, о 16.00, із трьох сторін сюди увійшли силові підрозділи Молдови. З трьох сторін: із Каушан і Варниці меншою мірою, а з боку Кишинева – основні. Так, сюди увійшли відмобілізовані частини. Отже, Молдова готувалася до війни. І готувалася не місяць, не два. Треба було мобілізувати людей, треба було їх підготувати, навчити, нагодувати, обмундирувати тощо. Це все процес, і процес не швидкий. Сюди увійшли частини: окрім поліцейських сил, увійшли й мобілізаційні сили. За цих обставин багато підрозділів було укомплектовано румунською зброєю. Це було підтверджено після захоплення цієї зброї, трофейної зокрема. Тож була потужна підготовка. Тобто, люди до війни готувалися, збройні сили Молдови готувалися. І кривавий режим Снєгура цю війну розпочав. Снєгур – кривавий, я цього не соромлюся говорити. Він убив людей тут, у Бендерах, людей мирних, цивільних».
Вадим Миколайович переконаний, що керівництво Молдови все-таки має здоровий глузд і не хоче повторення на берегах Дністра братовбивчої війни.
Президент розповів, що часто спілкується з рідними загиблих захисників, які стверджують, що жертва не повинна бути марною. Він зазначив, що найголовніше сьогодні відстояти мир і зберегти його.
На Борисівському цвинтарі заупокійну літію за загиблими вчинив архієпископ Тираспольський та Дубоссарський Сава. Там на Алеї Героїв спочивають захисники міста та республіки, чиє життя обірвалося через збройну агресію Молдови проти Придністров’я. До могил захисників керівництво республіки та міста, рідні, близькі, бойові друзі загиблих поклали живі квіти.
Цього дня о 16:45 у всіх містах і районах Придністров’я пролунали сирени та відбулася хвилина мовчання в пам’ять про трагічні події 33-річної давності.
Сергій ЛЕВЧЕНКО.
Фото автора.