Iвана Купала – це справжнє літнє диво. Мить, коли сонце зустрічається з водою, вогонь палає до неба, а дівочі віночки шукають своє кохання на тихих хвилях місцевих річок чи ставків.
Одне з найдавніших і найбільш душевних свят нашого народу ожило вдруге у селі Колосово, що в Григоріопольському районі. Фестиваль «Купальська ніч» зібрав усіх: і молодих, і досвідчених, і навіть гостей з-за кордону.
На березі мальовничого озера, в затишній посадці, святкування організували з душею. Під керівництвом невтомної Руслани Миронович місцеві жителі перетворили галявину на справжню казку: спорудили сцену, розставили лавки та столи просто під деревами, і навіть легенький дощик не зіпсував настрою, бо всіх укрили їхні зелені крони.
Тим часом чоловіки вправно розпалювали величезне купальське багаття, а молодь у вишиванках та віночках уже чекала своєї черги стрибати через вогонь – перевірити долю й щастя на міцність. Вогонь і вода – дві природні стихії – подарували енергію всім, хто наважився взяти участь в обрядовому дійстві. А ще купалися в теплому озері, бо ж яке святкування Купала без водних забав?
Не обійшлося без сюрпризів: на свято завітали й почесні гості – начальник Управління культури Валерія Афанасьєва та група гостей із Німеччини: колишні жителі села разом зі своїми нащадками. Атмосфера була настільки теплою, що здавалося, ніби всі тут одна велика купальська родина.
Старші майстрині навчали дівчат плести віночки й пускати їх за водою (а раптом той самий суджений знайдеться?), а представники з сусідніх сіл Карманово, Ташлика і, звичайно, Колосового влаштували яскраву виставку виробів народної творчості: від вишивки до кераміки.
А далі правила справжня фольклорна магія. На сцені «запалював» народний етнофольклорний колектив «Діброва» з БК села Маяк. Їхня програма «Ой на Iвана, ой на Купала» змусила всіх аплодувати та підспівувати, а дехто не витримував і пускався в танок просто перед сценою.
А коли вже зорі висипали на небо, настав час не менш важливого ритуалу – святкового застілля. Господині принесли домашні страви: плацинди, вареники, вертути, домашнє виноградне вино – все свіже, приготоване з любов’ю, з ароматами літа. I понеслося: пісні, танці, сміх, обійми тривали до самого ранку.
Купальська ніч – це коли час зупиняється, а серце б’ється в ритмі народної душі, яка веселиться. Свято минуло, неначе віночок, що сплив за водою, але залишило по собі тепло, світло і натхнення чекати наступного літа, коли знову зберемося біля вогню, аби згадати, хто ми та звідки.
Анастасія СПОРИШ.