Понад 30 років минуло від початку збройної агресії з боку Республіки Молдова проти мирного народу Придністров’я. Однак біль від тих трагічних часів назавжди залишиться в наших сім’ях, які втратили батьків та синів.
Григоріопольчанин Олександр Нірша загинув на початку 1990-х, захищаючи республіку. Цього року за традицією біля могили героя зібралися його мати Галина Іванівна, товариші по службі, представники державної адміністрації Григоріопольского району та міста Григоріополя, громадських організацій та жителі райцентру. Хвилиною мовчання вони вшанували пам’ять полеглого товариша та поклали квіти – символ вдячності, пам’яті та скорботи.
Дещо з біографії
Олександр Нірша на початку 90-х років минулого століття здобув середню спеціальну освіту, працював механіком в автопарку колгоспу ім. Дзержинського. Незабаром, у квітні 1992 року, вступив до лав народного ополчення, у червні став бійцем-добровольцем територіально-рятувального загону. Другого липня біля села Дороцьке юнак намагався попередити російських журналістів про небезпеку з протилежного боку, та сам потрапив під обстріл і загинув. Повідомити рідним про його загибель мав бойовий товариш Іван Калкаура. Стоячи перед батьком Олександра Олексієм Єфремовичем, він крім імені «Саня…Саня…Саня…» нічого вимовити не міг.
Ім’ям Олександра Нірші названа школа № 1, у якій він навчався, а недалеко від будинку, де мешкав герой, розташований сквер і встановлений пам’ятний знак на його честь. Посмертно юнак нагороджений медаллю «Захиснику Придністров’я».
Усім нам, придністровцям, необхідно зробити все можливе для збереження правдивої історії 1992 року, щоб молоде покоління не забувало про героїв-
земляків, які віддали життя за мир на нашій благодатній землі.
Андрій КРАВЧЕНКО.
Фото: Первый Приднестровский телеканал