Щороку 6 липня дубоссарці схиляють голови на знак скорботи.
Цього дня, 1992 року, в розпал збройного конфлікту Дубоссари та село Цибульовка зазнали жорстокого артилерійського обстрілу з боку збройних формувань Республіки Молдова. Загинули мирні жителі, керівники підприємств і організацій, чиє життя було віддане справі, людям, рідному краю.
Вони вийшли після наради і не повернулися…
Снаряд влучив у будівлю міського виконавчого комітету й обірвав життя вісьмох людей: Рафаела Гареєва, Іллі Гуриценка, В’ячеслава Додула, Геннадія Кузнецова, Наталії Луполової, Галини Марченко, Степана Покотила і Василя Радовського. Ці люди під час бойових дій у Дубоссарах, починаючи з 2 березня 1992 року, ризикуючи своїм життям, підтримували життєзабезпечення міста і сіл району. Постачали продукти харчування і все необхідне в дитячі садки, медичні установи, об’єкти торгівлі, на позиції захисників Придністров’я. І на п’ятому місяці збройного конфлікту, внаслідок спланованої провокації, ці люди загинули. В пам’ять про них біля будівлі державної адміністрації встановлений гранітний знак, до якого щороку покладають квіти.
У церемонії взяли участь глава державної адміністрації Руслан Чабан, його заступник Наталія Кравець, голова Дубоссарської Ради народних депутатів Олександр Коломицев, представники громадських організацій, трудових колективів і, звичайно, сім’ї загиблих.
Серед тих, хто прийшов вшанувати пам’ять, була і Світлана Кузнецова, вдова Геннадія Кузнецова, колишнього начальника підприємства «Агротранс». Під час бойових дій 1992 року багато небайдужих чоловіків, представників їхнього трудового колективу, виступили на захист рідного міста і країни після перших збройних нападів на Дубоссари. Надавалася підтримка і транспортом, зокрема Світлана згадує:
«Для нас, жителів Дубоссар, цей день дуже сумний і скорботний. Снаряди з правого берега Дністра влучали і в наш будинок, і в дитячі садки. Страшно було… Після 19 червня транспортні засоби їхнього підприємства були задіяні в Бендерах: збирали на вулицях та вивозили вбитих людей. Мій чоловік також допомагав. Пам’ятаю, як він приїхав блідий, розтривожений. Переживав, казав, що багато вбитих, зокрема і дітей. Так сталося, що незабаром і його не стало – 6 липня він загинув. Царство небесне всім полеглим!».
Присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання і поклали квіти до могил дубоссарців.
Трагедія, що сталася 6 липня 1992 року, не оминула і Цибульовку. Увечері того ж дня понад сорок снарядів обрушилися на мирне село. Загинули семеро жителів, серед яких і троє дітей. Ще 15 осіб було поранено. Біль цієї втрати й нині ятрить серця селян.
У Цибульовці, біля пам’ятного знака, який встановили на місці вибуху, також відбувся мітинг. Глава адміністрації, голова сільської Ради Віктор Савицький у промові зазначив:
«Це була така ж літня вечірня пора… Хтось повернувся з роботи, хтось відпочивав, коли почався обстріл. Загинули люди похилого віку і діти. Хтось втратив матір, а хтось – дитину. Ми їх і сьогодні пам’ятаємо. І будемо пам’ятати завжди. Нехай таке більше ніколи не повториться. Бажаю всім миру, добра і спокою».
Слова підтримки та співчуття пролунали і з вуст глави державної адміністрації міста Дубоссари та Дубоссарського району Руслана Чабана:
«Шосте липня – одна з найтрагічніших сторінок в історії нашого краю. Загинули люди, які працювали на благо міста, жили з любов’ю до своєї землі. Для рідних це непоправна втрата. Керівництво республіки та народ Придністров’я роблять усе, щоб зберегти мир і не допустити повторення тієї страшної війни. Нехай пам’ять про загиблих живе в наших серцях».
Після хвилини мовчання жителі та гості Цибульовки також поклали квіти до пам’ятного знака – як вираження глибокої вдячності та вічної пам’яті.
Надія ДОБРЯНСЬКА.