Клімат змінюється. Цілком можливо через сторіччя, а може, десятиліття наш регіон перетвориться на субтропіки. На календарі липень, небесне світило щедро дарує тепло та світло. Це означає, що настав час використовувати природний дар і розвивати альтернативну енергетику.
Тригером до того, щоб і в нас звернули увагу на потенціал та переваги «зеленої» енергетики, стала січнева газова криза. Коли немає одного енергетичного ресурсу, цю ситуацію ще можна якось перетерпіти, але коли немає всіх, тут уже мозок в одну мить починає працювати інтенсивніше, адже холод не тітка.
У багатошаровій та багатоаспектній системі розвитку альтернативної енергетики є кілька основних моментів. Відштовхуватися потрібно від постановки ключового питання: які завдання встановленням тих самих сонячних панелей хоче розв’язати споживач, тобто фізична чи юридична особа. Існує два стовпові напрямки. По-перше, отримати автономність у разі відключення електроенергії, відсутності газу, інших енергоресурсів. По-друге, бажання заощадити, максимально раціонально використати власний бюджет, який витрачається зокрема і на оплату надання необхідних для життєдіяльності комунальних послуг в умовах зростання тарифів на них. Навіть за умови, що всі 35 років розвитку Придністров’я держава їх дотує споживачам.
На ці два найважливіші моменти в розмові з кореспондентом нашої газети звернув увагу керівник фірми «Світ комп’ютерів» Віктор Лунгу, який вглибився у питання розвитку альтернативної енергетики.
Я не думаю, що тепер очікується великий куш від упровадження інноваційних для республіки технологій отримання, збереження, розподілу та використання енергетичних ресурсів, – сказав він. – На нинішньому етапі проблематично розглядати використання потенціалу відновлюваних джерел енергії як окремий бізнес для отримання прибутку.
У нинішній ситуації держава змушена балансувати між безумовною вигодою від використання переваг альтернативної енергетики та інтересами, зокрема фінансовими, традиційних виробників електроенергії. Визначальним при цьому є чинник точного прогнозування необхідних для функціонування республіки обсягів енергетичних ресурсів. Зрозуміло, що якими б прогресивними не були тенденції розвитку енергетики сировиною, якою є сонце і вітер, повністю відмовитися від послуг провідних суб’єктів, що генерують електроенергію (Молдавської ДРЕС, Дубоссарської ГЕС, «Тиротекс-Енерго»), неможливо.
Адже важко уявити, що вдень, коли світить сонце, ми можемо їх зупинити й користуватися плодами «зеленої» енергетики, а вночі знову запустити. Так це не працює. Це взагалі неможливо. Великі енергетичні підприємства здебільшого інертні, тож постійна зміна режимів роботи не про них. Разом з тим не звертати увагу на існування й потенціал альтернативної енергетики традиційні виробники енергії вже не можуть, вони повинні адаптуватися до ситуації, що складається, і співпрацювати з тими, хто займається новою для ПМР сферою діяльності. У будь-якому разі на сьогодні альтернативну енергетику можна розглядати у нас виключно як допоміжну. Та хто знає, чи не досягнемо ми рівня Данії, де 88 % енергії вже виробляється з відновлюваних природних джерел. Хочеться вірити, що рано чи пізно питання визначення обсягів вироблення енергії, зокрема і з відновлюваних джерел, урахування інтересів усіх її виробників, відшукування балансу між ними будуть урегульовані. Така робота вже ведеться Урядом, галузевим міністерством та підприємствами цієї галузі.
Згодом, у міру розвитку цього напряму енергетики, збільшення обсягів виробництва електричної енергії, виникнення конкуренції на ринку встановлення сонячних станцій, відповідне обладнання почне дешевшати. Закони ринку невблаганні – більша пропозиція, нижча ціна. Не стоїть на місці й наука. З недавніх повідомлень у ЗМІ дізнаємося, що ефективність сонячних модулів нового покоління збільшилась у тисячу разів. Завдяки ширшому застосуванню сонячних панелей виробництво електроенергії цим способом збільшуватиметься, вартість специфічного обладнання та термін його окупності зменшуватиметься. А якщо додати до цього ще й потенційно можливе підвищення тарифів на енергоресурси, то цей період, безумовно, скоротиться ще більшою мірою.
Ті, хто вже побачив у альтернативній енергетиці незаперечні переваги й почав застовувати її потенціал, користуються підтримкою держави. Головною підмогою є звільнення від мит усього завезеного в республіку асортименту відповідного устаткування. Воно розмитнюється за спрощеною процедурою прямо на МПП (митному пропускному пункті). Інша справа, що нині через обставини непереборної сили все, що завозиться до Придністров’я, переміщується через територію Молдови, де до її бюджету сплачується і ПДВ (податок на додану вартість), і мито. Звичайно, зараз складно заперечувати, що певним стримувальним фактором є відносно висока вартість специфічного обладнання, з якого складається сонячна станція. Але той, хто мислить стратегічно, на перспективу, хто не боїться вивірено ризикувати, упевнений, що згодом початкові вкладення з надлишком виправдаються.
Відрадно, що поступово виникає і конкуренція серед фірм та приватних осіб, які займаються монтажем як сонячних панелей, так і сонячних станцій у комплексі. До них входить і відома в Придністров’ї компанія «Світ комп’ютерів».
«Все почалося у тому злощасному січні, – згадує директор фірми «Світ комп’ютерів» Віктор Лунгу. – Тоді всі замислилися, як бути.
Почався хаотичний пошук та придбання генераторів, твердопаливних котлів. Сонячні станції – один із варіантів перекрити «віялові відключення», замістити відсутність електроенергії, виробленої традиційним шляхом, а також зменшити навантаження на ту саму Молдавську ДРЕС. Тоді наші фахівці, які побачили в цьому напрямі потенціал та перспективи розвитку, почали опрацьовувати плани входження до цього важливого для споживачів бізнесу. Тепер компанія здатна виконати всі попередні розрахунки щодо потужності станцій, підготувати проектну документацію залежно від потреб замовника. Неодмінний атрибут – консультація. На цьому етапі все безплатно. Коли ж нам вдається з клієнтом зійтись у ціні та підтвердити угоду, беремося до робіт з монтажу обладнання що називається «під ключ». Все обладнання з гарантійним терміном виробника».
Та й інтерес зростає. Його виявляють і приватники, й підприємці, які бажають зменшити фінансові витрати. Такий бізнес має перспективи. Це підтверджує досвід тієї ж України, яка навіть у складних умовах зробила великий стрибок у цьому напрямі. Там уже не рідкість цілі сонячні поля, які виробляють електричну енергію на продаж. Цікаво, що українська держава частково дотувала розвиток цього сектора. Окупність таких проектів становить від двох до чотирьох років. У сусідній країні також і багато приватників змушені встановлювати сонячні панелі через дефіцит традиційної електроенергії.
Отже, завдання максимального використання отриманої від Сонця енергії настільки очевидне, що не вирішувати його було б необачно. А світ уже перейнявся не лише тим, як отримувати енергію з відновлюваних джерел, а ще і тим, як її накопичувати, щоб використовувати ввечері та вночі, коли на зміну Сонцю приходить Місяць. Виявляється, існує понад десяток способів накопичення і збереження сонячної енергії та її використання у темний час доби. Найпростіший із них – це літієво-іонні акумулятори різної місткості, а значить, і потужності. Подібні прецеденти є й у Придністров’ї. Вдень такі новатори та ентузіасти користуються сонячною енергією. Потім у роботу запускається акумулятор (накопичувач енергії). І так по колу щоденно. Таким чином споживач фактично стає незалежним від постачання електроенергії, виробленої традиційним шляхом.
Олександр ЗАВЕЛЯ.
Фото автора.