У нашій столиці є мікрорайон з назвою «Кирпичная слободка», у народі – просто «Кирпичи». Погодьтеся, якщо на честь підприємства названий цілий мікрорайон міста, то це багато чого варте.
Дійсно, цегельний завод – найстаріше підприємство Тирасполя. Перша згадка про нього відноситься до 1861 року.
Виробництво і технології у ті часи були досить примітивними, використовувалася переважно важка ручна праця. За розповідями ветеранів заводу, цегла вважалася придатною для будівельних робіт, якщо вона пролежала на відкритому повітрі (зазвичай не менше шести місяців) і не розсипалася.
За ці довгі роки завод пройшов дуже великий і непростий шлях від свого створення і становлення до наших часів. Під час Великої Вітчизняної війни його було повністю зруйновано. Проте відразу після визволення Молдавії від німецько-румунських фашистських загарбників це підприємство вирішили відновити в першу чергу. Уже в 1946 році тираспольчани побудували новий формувальний цех і одержали першу цеглу. Для повоєнного міста це було абсолютно безцінним.
У 1970-х роках відбулася нова реконструкція підприємства: встановлене нове обладнання, побудована тунельна піч, яка працювала з використанням природного газу. У 1978 році розпочав роботу цех напівсухого пресування. У цей період тираспольську цеглу, крім місцевого ринку, постачали в усі куточки Молдавії, в Україну та Росію. Та й від грандіозних планів щодо зведення нових житлових мікрорайонів у Тирасполі міська влада відмовлятися не збиралася.
Отже, не можна не пишатися тим, що напередодні розпаду СРСР підприємство ударно виконувало план і впродовж року виготовляло 45 мільйонів цеглин, які відправляли в усі куточки величезної країни, навіть за Полярне коло – в Уренгой. Однак при цьому існував парадоксальний факт: для індивідуального і приватного будівництва дістати цеглу в ті часи в Тирасполі було справою непростою.
Після розпаду СРСР виникли проблеми зі збутом продукції. Проте, навіть перебуваючи в цій складній ситуації, підприємство змогло адаптуватися до нових ринкових умов. Під час збройної агресії Республіки Молдова проти придністровського народу влітку 1992 року 12 заводчан зі зброєю в руках боролися за свободу і незалежність Придністровської Молдавської Республіки.
Фінансово-економічна криза 2008-2009 років істотно позначилася на виробництві заводу, який у цей період здебільшого простоював. І все ж підприємство змогло з честю вийти з кризи. Нині йому не просто вдалося вижити та зберегтися. Завод продовжує працювати, поступово нарощуючи обсяги свого виробництва. Крім того, триває цілеспрямована робота над розширенням асортименту продукції, підвищенням її якості та різноманітністю новинок.
Тираспольський цегельний, як і раніше, забезпечує місто та республіку найнеобхіднішим матеріалом для зведення будинків, а також різних установ, організацій та підприємств. Якщо пройтися вулицями столиці Придністров’я, то навряд чи знайдеться принаймні одна будівля, в якій не було хоча б однієї цеглини, виробленої на Тираспольському цегельному заводі. Більше того, те ж саме можна сказати і про будівлі, зведені на території всієї нашої республіки.
Цегельне виробництво зародилося в глибокій давнині, і з тих пір воно вдосконалювалося протягом тисячоліть. Проте й дотепер цей процес залишається як енергоємним, так і трудомістким. Тому з півтори сотні людей, що становлять сьогодні колектив підприємства, більшість є здоровими та міцними чоловіками. Тільки їм під силу важка ручна праця – садка цегли на обпалювальні вагонетки й укладання її на піддони. Інша справа – процес формування цегли, він механізований уже кілька десятиліть тому.
Сьогодні підприємство має назву ВАТ «Тираспольський цегельний завод». Крім будівельних матеріалів, виготовляє товари народного споживання з напівфарфорової пластмаси та гончарні вироби з місцевої сировини, надає ремонтно-будівельні послуги. І все ж таки головний вид діяльності підприємства – виробництво керамічної цегли, щорічний випуск якої становить 16 млн штук. Замовники стали більш вимогливі до зовнішнього вигляду будматеріалу. Тому цегла, що нині випускається, стала більш різноманітною. Це стосується і розмірів, і форм. Наприклад, рифлена цегла, на відміну від гладкої, має часом досить хитромудру фактуру з цілою системою виступів і заглиблень. Саме ця особливість надає сучасним будинкам індивідуальності та навіть шику.
Для виробництва цегли велике значення має й матеріал, з якого вона виготовляється.
«Глина – сировина повсюдна. Та далеко не вся підійде для виготовлення цегли. Нині ми возимо сировину, що задовольняє наші потреби, та з якої можна виробляти нормальну цеглу, з кар’єрів, розташованих у Молдові. Відстані від місць її видобутку до нашого заводу значні. А це додатковий час, бензин, гроші», – пояснив нам директор заводу Денис Недєлько.
Проте й нині під час виробництва цегли головною залишається технологічна основа. Вона відповідає попереднім, досить суворим та надійним радянським держстандартам. Зробивши приблизні підрахунки, неважко визначити, що за весь час свого функціонування Тираспольський цегельний завод випустив «у світ» близько тридцяти одного мільярда штук цеглин. І це цегла історії Тирасполя.
Павло ОСТАПЕНКО
Фото Віктора Громова.