Традицію відзначати день археолога започаткували радянські вчені в середині XX ст. До речі, за однією з версій це свято встановлене на честь дня народження видатної радянської дослідниці (до того ж визнаної красуні) Тетяни Сергіївни Пассєк, яка саме в ті роки вела масштабні дослідження пам’яток трипільської культури в селі Вихватинці Рибницького району. Віднедавна 15 серпня, яке раніше вважалося неофіційним професійним святом, згідно з ухвалою Президента ПМР, стало відзначатися на державному рівні.
За словами фахівців, з усіх пам’яток історико-культурної спадщини на території ПМР понад 90 % (близько 2 тисяч) становлять якраз археологічні. Йдеться про пам’ятки, офіційно визнані та обліковані державою. Реальна ж кількість об’єктів археології на теренах Придністров’я, на думку експертів, може досягати 10-11 тисяч.
Щоб розповідь про археологію була більш предметною і достовірною, ми звернулися по допомогу до людини компетентної та глибоко обізнаної в цій царині – провідного наукового співробітника науково-дослідної лабораторії ПДУ ім. Т. Г. Шевченка Сергія РАЗУМОВА.
– Сергію Миколайовичу, де Ви народилися, росли та навчалися, в яких краях? Як захопилися археологією, що, а можливо, хто вплинув на вибір Вами такої життєвої стежки?
– Я народився на Донбасі, в місті Авдіївка. Історією сивої давнини захопився в шкільні роки, прочитав усе, що зміг знайти про археологію в міській бібліотеці. На щастя, у старших класах на моєму шляху трапився Вчитель з великої літери – Анатолій Іванович Коровко. Він був неабиякою людиною. Зовсім маленьким під час війни був поранений і залишився без правої кисті. Тим не менш, однією рукою робив те, що багато хто не спромігся б і двома. Захоплювався археологією (почав працювати на розкопках ще з кінця 1950-х років), геологією та альпінізмом (обійшов гірські масиви мало не всього Радянського Союзу), різьбленням по дереву та по каменю, писав вірші й оповідання… Все життя викладав історію, українську мову та літературу. Хоч Анатолія Івановича нема з нами вже понад 20 років, багато його учнів досі згадують його з вдячністю. Я займався у нього в шкільному археологічному гуртку, але кожне заняття, особливо кожен вихід у поле, були одночасно присвячені і археології, й краєзнавству, і геології, і біології, й обов’язково – поезії…
Згодом я закінчив історичний факультет Донецького університету, аспірантуру Академії наук у Києві, працював на розкопках різних пам’яток археології від Полісся до Криму, від Подоння до Польщі. У 2010 році доля звела мене в одній експедиції з колегами-археологами з Придністров’я. Відтоді давня історія берегів Дністра захопила мене цілком…
Відомо, що на території Придністров’я перші археологічні розкопки розпочалися ще наприкінці ХІХ століття. У радянський період тут працювали досить авторитетні вчені, зокрема, згадана вже Тетяна Пассєк, з чиїм ім’ям пов’язане святкування Дня археолога, видатний скіфолог Анна Мелюкова, дослідниця курганів біля села Бутор, Микола Кетрару, який знайшов на околицях Дубоссар знамениту золоту скіфську гривню з левами.
– Хто ж нині добуває відомості про давні епохи Придністров’я? Сергію Миколайовичу, представте колег нашим читачам, будь ласка.
– Дослідженнями та розкопками зайняті співробітники НДЛ «Археологія». До складу наукової групи на чолі зі скіфологом Віталієм Синикою входять фраколог Сергій Фідельський, скіфолог Оксана Закордонець, сарматолог Сергій Симоненко, фахівець у галузі середньовіччя Микола Тельнов, найбільш досвідчений спеціаліст польових досліджень із 30-річним стажем Ігор Четвериков.
Епоху бронзового віку вивчає Сергій Разумов. Уже понад три десятиліття вони досліджують археологічні пам’ятки та публікують наукові статті й книги, завдяки яким світова історична наука збагачується новими даними. Результати роботи придністровських археологів давно зацікавили наукові центри багатьох країн світу. Археологія стала одним із факторів популяризації Придністров’я.
– Про дивовижні знахідки в нашій країні знають далеко за її межами. Чому вони викликають інтерес та широкий резонанс?
– Справа в тому, що ще в давнину територія Придністров’я була унікальною контактною зоною, де сходилися різні культури та цивілізації. Тут перетиналися шляхи різних народів і, що найцікавіше, незважаючи на культурні та ідеологічні відмінності, представники різних етносів переймали традиції одне одного, змішувалися, утворюючи нові спільноти, про що свідчать дані археології.
До того ж практика показує, що здобуті відомості можуть суттєво скоригувати нинішні уявлення про історію не тільки конкретної території, а й усієї Південно-Східної Європи загалом. Наприклад, придністровські археологи першими окреслили обриси країни давніх угорців Ателькузи, де вони жили близько століття перед переселенням на середній Дунай.
Ще один приклад – уточнення хронології скіфської культури: доведено, що на лівому березі Дністра скіфи жили ще двісті років після того, як їх, нібито, сармати витіснили з Великого Степу. І таких прикладів багато.
Як зазначив Віталій Синика, важливо, щоб ці пам’ятки не зникли під антропогенним впливом. Уже сьогодні багато пам’яток археології частково або на 90 % знищені. Тому пріоритетом НДЛ «Археологія» стали рятувальні розкопки пошкоджених чи зруйнованих курганів – тих самих «степових пірамід». Істотною підтримкою археологам став президентський грант. Він допоміг дослідити об’єкти, які потребували великих фінансових вкладень.
Під керівництвом Віталія Синики зроблено багато важливих відкриттів. Кожне з них проливає світло і надає подекуди додаткову чи нову інформацію про те, які народи та в які часи жили на нашій території.
– Сергію Миколайовичу, Ви були безпосереднім учасником розкопок. ЗМІ дійсно декілька разів робили майже сенсаційні повідомлення про знахідки археологів. Про що конкретно йдеться?
– Наприклад, тепер ми знаємо, що перші люди заселили територію сучасного Придністров’я близько 1 млн років тому, хоча раніше вважалося, що на нашій території не було пам’яток людини віком понад 350 тис. років. Є відкриття, що стосуються бронзового, раннього залізного віку. Весь цей матеріал значно скоригував уявлення про етапи розвитку регіону в контексті євразійської та європейської історії.
Завдяки тим знахідкам і відкриттям, розкопкам і пам’яткам, до нас мають великий науковий інтерес багато людей з близького та далекого зарубіжжя. Вчені, які з нами працювали й раніше, працюють і нині. Це не тільки наші колеги з Молдови, Білорусії, Казахстану, Росії, а і з багатьох європейських країн.
До 94-ї річниці ПДУ було відкрито новий музей археології, що став частиною археологічного центру. В його експозиціях виставили найцікавіші артефакти, знайдені в нашому краї.
«Історія археологічних досліджень у Придністровській Молдавській Республіці налічує 33 роки. Перша експедиція та підрозділ були організовані в 1992-му. Відтоді ми працюємо безперервно. Перша експозиція відбулася 1997 року. Археологи працювали, матеріал збирався, виставляти його було вже ніде. За рішенням Президента Вадима Красносельського у 2021 році відкрилася велика археологічна виставка в Катерининському парку, це був перший крок до появи музею. Усі експонати експозиції – оригінальні речі. Тут немає муляжів, артефакти походять з наших розкопок», – наголосив Віталій Синика.
Слід зазначити, що вони працюватимуть не тільки на популяризацію історії всередині нашої республіки, а й на розвиток туристичних локацій, а також на підвищення наукового інтересу до Придністров’я серед серйозних учених.
Щоб образ нашого співрозмовника був більш повним, необхідно зазначити, що Сергій Миколайович має вчений ступінь кандидата наук, наукові дослідження. Крім того, улюблена праця, знахідки, артефакти та обставини, за яких вони знайдені, картини природи надихають його на поетичну творчість. Вірші С. Разумова можна прочитати в науково-популярнiй книзi «Река Времён». Ми також пропонуємо вам, шановні читачі, кілька поезій.
Олена СТЕФАНЮК
Фото надане С. Разумовим