Відомий у Придністров’ї громадський і державний діяч, письменник, один з ініціаторів відродження Чорноморського козацтва Василь Андрійович Гурковський відзначив 85-річний ювілей.
Редакція нашої газети вважає своїм обов’язком розповісти читачам про цю дивовижну людину. Заради справедливості необхідно зазначити, що він і без літератури багато чого досяг у житті. Василь Андрійович – кандидат економічних наук, професор, економіст-аграрник, який понад півстоліття присвятив вивченню особливостей придністровського сільського життя, а також становленню і розвитку сільськогосподарського виробництва в нашій республіці.
В аграрному секторі пройшов шлях від механізатора до заступника міністра сільського господарства ПМР. Є заслуженим працівником сільського господарства Придністров’я, автором концепції реформування програми розвитку аграрного сектора республіки. Займаючись науковими дослідженнями, багато років працював у ПДУ імені Т. Г. Шевченка, удостоєний звання «Відмінник народної освіти».
Крім того, він відомий у ПМР громадський діяч, один з організаторів відродження Чорноморського козацького війська, перший кошовий отаман ЧКВ, козацький полковник. Які ж обставини зумовили все це?
Василь Гурковський народився і виріс у Слободзеї. Він – прямий нащадок козаків-запорожців, які оселилися тут, у Придністров’ї, наприкінці XVIII століття. Чотирнадцятирічним хлопцем розпочав трудову діяльність, упродовж п’яти років працював на машинно-тракторній станції трактористом, комбайнером, водієм. Потім ще п’ять служив у лавах Радянської Армії.
Після демобілізації вирішив присвятити своє життя економіці сільського господарства. Довгий час керував економічними службами одного з колгоспів у Казахстані та в рідному Слободзейському районі. Упродовж 6 років плідно трудився в науково-виробничому об’єднанні «Дністер», 4 роки працював у Міністерстві сільського господарства. Одне скликання був депутатом Верховної Ради Придністров’я, зокрема очолював профільний комітет із питань агропромислового комплексу.
Як уже зазначалося, Василь Гурковський – багатогранна й талановита особистість: він є членом Спілки письменників Придністров’я та Міжнародного співтовариства спілок письменників (м. Москва), учасником творчого об’єднання композиторів і поетів-піснярів Підмосков’я, публіцистом, поетом-піснярем, автором вісімнадцяти книг і понад сотню різнопланових пісень та їх виконавцем. Важко уявити будь-яку галузь нашого суспільного життя, якої не торкнулося б талановите перо Василя Андрійовича. Вся його діяльність пронизана великою щирою любов’ю до рідного краю і людей, що живуть на нашій землі. Саме тому надзвичайно багато творів він написав про Придністров’я, зокрема Слободзею і Тирасполь, про річку Дністер.
Василь Гурковський не тільки пише, говорить і співає про вічні цінності, такі як сім’я і дитинство, він і сам активно залучається до них. Зі своєю дружиною Ніною Іванівною вони щасливо прожили разом понад півстоліття. У Василя Андрійовича є ще один безцінний талант – бути турботливим і люблячим чоловіком, батьком, дідусем і прадідусем. Разом із дружиною виховав трьох дітей, нині допомагає їм і онукам виховувати правнуків. Сім’я надихала нашого героя на написання ліричного циклу про кохання, відданість, вірність і філософське осмислення життя.
Його дивовижна книга «Академія життя» на сьогодні набула дійсно світової популярності. Видана подарунковим тиражем у 500 примірників і розміщена в мережі Інтернет на персональному сайті Василя Гурковського, вона вже відома читачам у більш ніж двадцяти країнах світу. В середньому цю книгу обсягом у тисячу сторінок щодня завантажують до десяти разів. Не меншою популярністю користуються і пісні Василя Андрійовича, які звучали і на центральному російському телебаченні, й у Колонному палаці з’їздів у Москві. Прекрасно виконують їх і в Придністров’ї. Вийшло вже кілька збірок пісень Василя Гурковського. До його попереднього ювілею світ побачила книга вишуканої поезії – пісенна збірка «20 років – 20 пісень».
За свою невтомну різнобічну діяльність Василь Гурковський нагороджений більш ніж двадцятьма орденами та медалями, в тому числі СРСР, ПМР, а також козацьких союзів РФ, Придністров’я та України.
«Святе місце порожнім не буває – це правда, – написав він у своїй книзі «Краплі з океану життя». – Я завжди це пам’ятаю, відчуваю і радію, що на Землі є таке місце, де добре за всіма параметрами. Не холодно і не спекотно, не сухо і не волого. Де можна харчуватися справжніми продуктами – овочами та фруктами без надлишкових нітратів, справжнім м’ясом і справжньою рибою, і яйцем, а не білковими сурогатами, якими давляться наші закордонні «друзі». Це місце – наше Придністров’я. Воно неодмінно стане раєм для жителів і туристів».
Павло ОСТАПЕНКО.
Фото gurkovskiy.ucoz.ru