Напередодні ювілею нашої республіки неможливо не згадати одну з ключових постатей у її становленні. Це – Віталій Іванович Глєбов, відомий громадський і політичний діяч, людина, яка залишила яскравий слід в історії Молдавської РСР та Придністров’я.
Його життєвий шлях – то не просто послідовність посад і досягнень, а глибока, змістовна історія людини, яка не шукала легких шляхів. Від агронома до керівника району, від керівника виноградарської бригади – до першого міністра сільського господарства Придністров’я; від депутата – до голови Палати Представників ВР ПМР; від голови Республіканського комітету профспілок працівників АПК МРСР – до очільника Громадської палати ПМР; від студента – до професора. Цей шлях Віталій Іванович пройшов гідно, крок за кроком, залишаючись вірним своєму головному принципу: служити людям.
Його дитинство не було безтурботним. З 1941 по 1944 рік тривало перебування в евакуації з матір’ю і братом на Уралі та в Киргизії. Після повернення він навчався в тираспольській семирічці, а далі – Кишинівське училище виноробства та виноградарства. Молодий Віталій працював у винрадгоспах «Калінінський» та «Жуковський», де здобував перший досвід як бригадир виноградарської бригади.
У його біографії є строкова служба у лавах Радянської Армії, потім Кишинівський сільськогосподарський інститут, робота звільненим секретарем комітету комсомолу інституту і згодом – агрономом у навчальному господарстві села Криуляни.
У неповні 40 років він обирався депутатом Верховної Ради Молдавської РСР, і протягом чотирьох скликань, майже двадцять років поспіль, гідно представляв інтереси своїх виборців. Перелік його посад виходив за межі стандартної трудової книжки.
Віталія Глєбова пам’ятають як енергійного, принципового секретаря Дубоссарського райкому партії. З утворенням Молдавської Ради колгоспів – як голову Слободзейської районної Ради колгоспів та члена ЦК КПМ. Солідний стаж роботи в партійних і радянських органах, зокрема посада першого секретаря Котовського райкому партії, голови Вулканештської районної Ради колгоспів, першого секретаря новоствореного Тараклійського райкому партії.
За участь у відновленні стратегічних мостів, зміцненні державного кордону, Віталій Іванович був нагороджений медаллю «За відмінність в охороні державного кордону СРСР». Він був причетним і компетентним у питаннях газифікації, зв’язку, будівництва зрошувальних систем на півдні Молдавії, створення тваринницьких комплексів і тепличних господарств у центрі республіки.
Активний громадський діяч, доктор економічних наук, професор, викладач ПДУ ім. Т. Г. Шевченка, почесний член Міжнародної академії інформатизації, Української академії наук з економічної кібернетики, Російської академії природничих наук. Він вірив: здобуті знання обов’язково мають бути передані молоді – майбутньому Придністров’я.
Він ішов від простого до складного, день за днем, разом із народом, із землею, якій присвятив усе своє життя. І недарма його назвали людиною-епохою.
Народжений 18 серпня 1938 року, Віталій Іванович Глєбов відійшов у вічність, проживши
83 роки. Придністровці його завжди пам’ятатимуть.
Михайло ТРЕМБІТА.
На фото: Віталій Глєбов (ліворуч) з колегою і товаришем Борисом Палагнюком