ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ РЕСПУБЛІКИ
Стрімко лине час. І в цю серпневу пору в думках і на вустах одне: «Тридцять п’ять Придністров’ю?!». Залишається тільки дивуватися швидкоплинності життя: «Не може бути!», та повторювати при цьому «Які ж молоді ми були», а вже й наша вистраждана державність зрілості досягла.
За ці три з половиною десятиліття придністровці пройшли нелегкий шлях. Багато що з задуманого на зорі 90-х втілилося в життя, а щось зробити не вдалося. Та очевидно одне: творіння згуртованого, мужнього, стійкого і водночас привітного та гостинного народу – Придністровська Молдавська Республіка – живе! Вона є і, всупереч труднощам, розвивається.
Віхи її розвитку пам’ятають ті, хто був очевидцем і свідком тих уже історичних подій, їх вивчають школярі та студенти. А згадати є що: і політичні страйки, і переслідування лідерів нашого спільного опору націоналізму, і «рейкову війну», і перехід підприємств, організацій та установ під юрисдикцію молодої республіки, і створення органів державної влади та управління, і референдуми, і перші незалежні вибори, і трагедію 92-го, і різного роду блокади. Всього й не перелічити.
804 придністровці віддали за незалежність республіки найдорожче – життя. Хто міг тоді припустити, що через десятиліття повоєнне гасло «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» знову стане актуальним у Придністров’ї. Скільки б часу не минуло, придністровці зобов’язані, це наш святий обов’язок, пам’ятати, якою ціною у 92-му ми разом, «усім миром, всім народом» відстояли власну державність. Час не владний над нашою пам’яттю, в ній навічно закарбувалася велич народного подвигу. Вічна слава героям! Вічна їм пам’ять!
Історики, політики та політологи, різного роду дослідники не перший і не останній рік б’ються над розгадкою феномену Придністров’я. А він базується на кількох головних складових: єдності, органічному неприйнятті несправедливості, міжнаціональній злагоді. Напередодні 35-річчя ПМР журналісти знову в пошуках відповіді на запитання: «Чому все-таки у нас вийшло створити власну державу, а в інших ні?».
Адже опір «параду суверенітетів» був вчинений незгодними з ним у найрізноманітніших точках Союзу, які нині прийнято називати «гарячими».
Однозначну відповідь дали ті, хто має безпосереднє відношення до народження, або точніше відтворення, придністровської державності, яка має вікові традиції. Вони вважають, що вся справа в унікальності придністровського народу. Так, народ наш особливий! Якщо ми єдині, хто спромоглися, показали приклад і живемо, боремося і тримаємося, значить ми, дійсно, унікальний народ! Вичерпну відповідь на це питання кожен придністровець може знайти у трилогії першого Президента ПМР Ігоря Смирнова, одна книга з якої так і називається «Придністровський характер».
У 2025-му святкування Дня народження нашої держави припало на проведення Року придністровського народу. Він, тільки він, і ніхто інший, є рушійною силою численних позитивних змін, що відбулися за три насправді історичні десятиліття. Відмінними рисами придністровців є прагнення до свободи та незалежності, до відстоювання власної думки, опір тому, що нав’язується ззовні, що чуже нашому менталітету, моральним принципам і традиційним цінностям.
Витоки стійкості таких морально-етичних чеснот криються у переплетенні націй, в органічному взаємопроникненні культур, традицій, обрядів, моральних цінностей. Усі ми говоримо різними мовами, але прекрасно розуміємо одне одного, ми дружимо і не запитуємо про паспортний запис у графі «національність», укладаємо міжнаціональні шлюби та зміцнюємо не тільки власні сім’ї, а й поліетнічний мир і злагоду на нашій благодатній землі.
Придністров’я фактично перетворилося на плавильний національний котел, у якому викристалізувалися придністровці. Це люди незламної волі, рішучості, чистої совісті й наполегливості в досягненні мети.
Сергій ХОХЛОВ.
Фото bendery.gospmr.org