Ти велична і проста,
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мова – пісня колискова,
Мова – матері уста.
Iван Багряний
Найбільше і найдорожче добро в кожного народу ф– це його мова. Вона є найціннішим скарбом людини. Кожен народ оберігає цей скарб, його чистоту, мелодійність, багатство.
Мова народу – найкраще з квітучого його духовного життя, що ніколи не в’яне й вічно знову розпускається. Ще Василь Сухомлинський писав, що «рідна мова – то неоціненне духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції». Бо в рідному слові народ усвідомлює себе як творчу силу. Слово рідної мови – могутній засіб передачі історичного, культурного, морального, естетичного, побутового досвіду народу. Рідне слово – то животворне і невмируще джерело, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє село чи місто, про весь свій край. Віками український народ творив це багатство, відкладаючи до скарбниці рідної мови найдорогоцінніші перлини думки, почуття, фантазії.
Ще 1834 року вчений-мовознавець Iзмаїл Срезневський писав, що українська мова є однiєю з найбагатших слов’янських мов, що вона навряд чи поступається чеськiй достатком слiв i виразiв, польськiй – мальовничiстю, сербськiй – приємнiстю. Чому ж наша мова є такою спiвучою, багатою та мальовничою? Це можна пояснити тим, що генiї українського слова зробили її лiтературною й передали нам у спадок. Коли не було можливостi послуговуватися мовою в повсякденному життi, вона знаходила застосування в поезiї та прозi. Для Тараса Шевченка мова – то найвищий дар людини й цiлого народу, талiсман їхньої долi, таланту, безсмертя. Продовжуючи традицiї шанувальника української мови I. Котляревського, фiлософа Г. Сковороди, Т. Шевченко наддав мовi iнтелектуальнго гарту, втiлив її генетичну здатнiсть до виразу високих понять i загальнолюдських категорiй.
Мова наша оживала, спалахувала, дивуючи свiт Шевченковою поезiєю, вiршами I. Франка, драматургiєю Лесi Українки. Цi творцi української мови пiднесли рiдне слово на таку духовну висоту, де вона розправила свої крила й розквiтла поетичними барвами:
О, що за мова! Лиш торкнешся слова –
I заспiва воно, немовби вiтер.
Струни торкнувсь – i враз вона зiтхнула, –
Струна? Чи слово? Чи сама душа?
(М. Браун «Українська мова»)
Естафету Т. Шевченка, I. Нечуя-Левицького, I. Франка, Лесi Українки пiдхопили П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, А. Малишко. Українське слово поверталося в серце народу.
О рiдне слово, хто без тебе я?
Тебе у спадок вiддали менi
Мої батьки i предки невiдомi,
Що гинули за тебе на вогнi.
Так не засни в запиленому томi,
В неткнутiй коленкоровiй трунi
Дзвени в моїм i правнуковiм домi.
(Д. Павличко «О рiдне слово»)
Наш духовний скарб – рідне слово – завжди буде основою й запорукою етнічної єдностi українського народу.
Отже, сформулюймо основні функції мови:
Мова як скарбниця духовності
■ Спадковість культури:
Через мову передається унікальний досвід, цінності, мрії та сподівання всього народу, що робить її невичерпним джерелом духовної спадщини.
■ Основа суспільства:
Без мови неможливе існування та розвиток суспільства, адже вона є міцним зв’язком, що об’єднує покоління та формує спільну основу духовності.
■ Формування особистості:
Рідна мова допомагає людині зростати духовно, пізнавати світ і себе, а культура мови є основою для особистісного та суспільного розвитку.
Мова як засіб пізнання
■ Пізнання світу:
Мова є інструментом, за допомогою якого людина пізнає реальність, здобуває знання про наукові досягнення та надбання культури.
■ Фіксація думки:
Мова дає можливість людині формувати, фіксувати й аналізувати свої думки, почуття та ідеї, що є ключовим для розвитку свідомості.
■ Накопичення знань:
У мові міститься величезний обсяг інформації, який постійно поповнюється і надає матеріал для мислення, навчання та розвитку.
Мова є ключовим засобом, яким людина пізнає красу світу та власну ідентичність, дозволяючи їй сприймати, аналізувати та виражати свої почуття й думки про все прекрасне, а також відображати в собі суспільні цінності. Через мову людина може пізнавати досягнення культури, мистецтва та знання, накопичені попередніми поколіннями, що робить її джерелом мудрості та краси.
Як мова допомагає пізнавати красу:
■ Відображення реальності:
Мова дозволяє відображати та описувати красу природи, мистецтва та людських почуттів, робить їх доступними для сприйняття.
■ Накопичення досвіду:
Мова зберігає досвід минулих поколінь, їхні знання та розуміння краси, передаючи їх нащадкам.
■ Формування свідомості:
Через мову людина формує своє мислення, почуття та свідомість, що дозволяє їй сприймати та розуміти красу як естетичну цінність.
■ Обмін емоціями:
За допомогою мови люди діляться своїми враженнями про прекрасне, обмінюються емоціями, що поглиблює розуміння краси.
■ Самопізнання:
Рідна мова є засобом самопізнання, завдяки чому людина усвідомлює себе як частину спільноти, поділяє спільні цінності, зокрема й естетичні.
Таким чином, мова є не тільки засобом спілкування, але й потужним інструментом для пізнання й осмислення краси в усіх її проявах.
Практичні завдання
- Колективна робота з текстом Прочитайте текст. Визначте його тему й основну думку. Доберіть заголовок. Випишіть ключове речення.
Рідна наша мова українська… Приємна слухові найвибагливішого музиканта своєю мелодійністю та гідна подиву досвідченого лінгвіста своєю довершеністю й розмаїтістю форм, посивіла на історичному шляху і вічно юна у своїй щоденній онові… Саме вона якнайліпше репрезентує нас, той народ, який її витворив і утвердив. Витворена духовними зусиллями наших пращурів, осяяна світлом багатьох національних геніїв, наша мова засвідчує величезний життєвий потенціал українського народу, його глибокий розум і чуле серце, моральну досконалість і залюбленість у красу. Мова – генетичний код духовного й фізичного буття народу, оберіг його історичної пам’яті, матриця його свідомості та світогляду.
Слово нашої мови вписане золотими літерами на скрижалях уселюдської духовності, воно освячене тисячоліттями, зміцнене й розвинене генієм наших світочів, огранене в довершених літературних і наукових працях, піднесене до рівня найрозвиненіших літературних мов світу. Творчий геній народу, його неперевершений хист словесного мистецтва виявилися в безцінних фольклорних скарбах – ніжній і мужній пісні, цікавій казці, дотепній примовці, мудрій приказці. У фольклорному джерелі зародилося й розквітло українське слово, натомість у авторських письменах воно заполум’яніло інтелектуальною рвійністю, осмисленням життєвих явищ і розмахом висловлення, зачарувало людство своїм ніжним і водночас пристрасним голосом (С. Ніколаєнко).
– Поясніть лексичне значення виділених слів. Замініть їх синонімічними.
– Випишіть із тексту художні означення до слова мова. Яку роль виконують ці слова і сполучення слів?
2. Відновлення деформованого тексту
Відновіть текст: розставте пропущені розділові знаки в середині речення й відповідні розділові знаки в кінці речень. Які речення за метою висловлювання переважають у тексті? Поясніть, яку стилістичну роль вони виконують.
Поміж усіма світовими мовами людському серцю дорожча й ближча саме рідна мова / Тільки на її звук воно відгукується тріпотливим биттям тільки мова зігріє душу дасть натхнення й окрилить / Завзято ж осягайте безмежні океани рідної мови шукайте в них коштовні перлини слів і висловів доладних форм і точних конструкцій заглиблюйтеся в рідну мовну стихію / Дбайте про рідне слово удосконалюйте його наповнюйте відповідним новому часу змістом творіть його майбуття / Утверджуйтеся в мові живіть нею через її посередництво прилучайтеся до мудрості та почуттєвості рідного народу / Ніколи, за жодних обставин не зраджуйте своєї рідної мови / Пам’ятайте ми вам передаємо у спадок священний клейнод рідної мови / Будьте гідними цього спадку бережіть його / (За С. Ніколаєнком).
– Продовжіть вислів: Мовна скарбниця українського народу – це…, використайте слова з тексту.
– Поясніть лексичне значення слова клейнод. Доберіть до нього синоніми.
3. Текст для переказу
Мовні обов’язки громадян
Мова – запорука життя народу.
Володіння рідною мовою – не заслуга, а обов’язок патріота.
Розмовляй рідною мовою – своєю і свого народу: скрізь, де її розуміють, з усіма, хто її розуміє. Не поступайся своїми мовними правами заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали – це зрада свого народу.
Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люблять не за якісь принади чи вигоди, а за те, що вона – мати.
Сім’я – первинна клітина нації. Щоб вона не мертвіла й не відпала від національного організму, її має живити культ рідної мови. Тому розмовляй у сім’ї мовою своєї нації. Не вмієш – учись. Прищеплюй дітям ставлення до мови як до святині, найдорожчого скарбу.
У твоїй хаті завжди мають бути українські книжки, журнали, газети. Не забудь і про дитячі видання. Пам’ятай: найкращі вчителі мови для дітей – це мати й батько.
Ніколи не зупиняйся у вивченні рідної мови. «Усі головні європейські мови можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити ціле життя». (Вольтер)
У наш час доволі поширені змішані шлюби. Цілком природно, що в таких сім’ях виникає проблема вибору мови. В ідеалі тут повинні лунати обидві, однак не в якомусь змішаному вигляді, а кожна – у своєму повноцінному літературному варіанті.
Батьки в таких сім’ях повинні використати обидві мови не просто для спілкування, а як засіб залучення своїх дітей до багатств духовної культури обох народів.
Незнання рідної мови не звільняє тебе від обов’язку і не позбавляє права боротися за неї, за те, щоб твої діти і внуки мали можливість знати й користуватися мовою свого народу.
Вивчай інші мови. Це дасть можливість не тільки оволодіти ключами до скарбниць духовності інших народів, а й об’єктивно оцінити свою мову, її сильні та слабкі сторони. «Хто не знає чужих мов, той нічого не відає про свою власну». (Й. В. Ґете)
Стався до інших мов так, як би ти хотів, щоб ставилися до твоєї рідної мови.
Знання чужих мов пробуджує бажання працювати для утвердження та розвитку рідної мови, сприяти тому, щоб вона посіла гідне місце серед авторитетних мов світу. (За I. Огієнком)
4. Проблемне завдання
Допишіть прислів’я.
Слово не стріла, а до … Не давши слова кріпись, а давши –…
Людське слово гостріше від … Вітер гори руйнує, слово … Кулею поцілиш в одного, у двох, а влучним словом – … Тоді слова срібло, коли справи – … (Народна творчість)
Довідка: стріли, у тисячу, золото, серця лине, держись, народи підіймає.
5. Встановіть відповідність: кому належать наведені вислови про мову?
1. Не одцуравсь того слова,
Що мати співала,
Як малого повивала.
2. Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
3. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.
4. Мова росте елементарно, разом з душею народу.
5. Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла.
Довідка: О. Гончар, М. Гоголь, Панас Мирний, I. Франко, Т. Шевченко.
Галина КРИЖАНIВСЬКА.
Фото naurok.com.ua