Видання газети – спільна праця. Йдеться не тільки про те, що над кожним номером сумлінно і творчо працює редакційний колектив. Є у нас і суміжники. У друкарні редакційні задуми та ідеї з «цифрового», майже віртуального світу переносять у реальний. Тут газети набувають звичну паперову «тілесність», звідси їх відправляють до читачів. Цей шлях друковані ЗМІ долають завдяки ще одним суміжникам – поштовим працівникам.
Своєчасна доставка видань важлива, проте не єдина точка перетину інтересів редакцій і держпідприємства «Пошта Придністров’я». Ми плідно співпрацюємо і в напрямку популяризації республіканських газет. Спільно проводимо передплатні кампанії та заохочувальні акції. Під час поїздок до різних населених пунктів ми, журналісти, намагаємося відвідати й місцеві відділення зв’язку, обговорити з колегами робочі питання.
В Окницькому відділенні також бували не раз. Тут традиційно влаштовують зустрічі з читачами, під час яких відбувається обмін думками, темами, що викликають інтерес населення, а отже –
будуть висвітлені у ЗМІ. Популярна серед постійних передплатників і безпрограшна лотерея.
Метою нинішнього візиту стало… знайомство з колективом. Хоча контакти з працівниками пошти на місцях давно налагоджені, але так уже вийшло, що на осиротілу Окницьку пошту одна за одною влаштувалися новачки. Ірина Вагелюк і Любов Голодна у щирій бесіді розповіли, як разом вникали у посадові обов’язки, допомагали одна одній у повсякденній роботі. Зізналися: коли приходили як клієнтки, життя відділення зв’язку здавалося зовсім простим. Тепер з’ясувалося, що поштовий працівник повинен знати основи бухгалтерії та маркетингу, бути менеджером і психологом, гармонійно поєднувати тонкощі ще багатьох галузей.
«Нині наше відділення – це багатофункціональний центр. Ми займаємося не тільки традиційною обробкою та доставкою поштових відправлень і періодичних видань, а й надаємо населенню широкий спектр послуг за принципом «одного вікна». Виплачуємо готівкою пенсії та допомоги, приймаємо комунальні та інші платежі. Є у нас обладнання, що дозволяє працювати з банківськими картками: поповнювати їх або знімати гроші, – розповіла завідувач І. Вагелюк. – А ще тут можна купити різноманітні товари народного споживання. Хоча в селі діють три магазини, ми успішно конкуруємо з ними завдяки вдумливому аналізу купівельного попиту та нижчим цінам на повсякденні продукти та речі».
Хазяйський підхід і прагматичне ставлення, з якими Ірина Семенівна звикла вести всі домашні справи, вона привнесла і в роботу. Помічає, які продукти й товари для дому найбільш затребувані, аналізує співвідношення їх ціни та якості. Старається, щоб замовлену партію доставили в село в той час, коли виплачується пенсія, аби літні люди могли поповнити запаси.
Уважна до потреб земляків і листоноша Л. Голодна:
«Газет нині, здається, небагато – передплачено близько 70 примірників, але доставляти їх доводиться по всьому селу, що простягнулося від сусіднього Кузьмина до кордону з Україною. Ще у півсотні будинків, де мешкають старенькі, приношу пенсію. Виручає скутер: на ньому і швидше до всіх адресатів встигаю потрапити, і вантаж можу взяти. Адже самотні літні люди часто просять привезти крупи, побутову хімію, пластикове відерце або миску, інші товари з нашого асортименту. Як їм відмовити?»
Оформляє Любов Володимирівна вдома і передплатні квитанції. Розповідає, що наш «Гомін» входить до трійки популярних – разом із районною газетою «Днестр» і суботнім «Приднестровьем».
Серед постійних передплатників українськомовного видання – Зінаїда Гайдей, Олександр Крепчак, Парасковія Кожухар, Валентина Вагелюк. Вони знаходять у газеті новини про те, чим живе наша республіка, актуальні статті про діяльність різних трудових колективів, задушевні розповіді про людські долі. Особливо відзначили читачі увагу, з якою «Гомін» ставиться до селян.
Практично в кожному номері є публікації, присвячені мешканцям сільської місцевості: тому, як працюють вони на землі, як ростять і виховують дітей, як облаштовують побут і розвивають поселення. Саме такі матеріали газети привернули увагу Валентини Грабаровської, Оксани Голодної, Галини Маковей та інших нових читачів. А Марія Ребицька зізналася: навіть уявити не могла, що про неї – мешканку глибинки – розкажуть усій республіці, що її фотографія в колоритному народному вбранні розлетиться по соцмережах. Тепер вона із задоволенням читає в «Гомоні» розповіді про таких же простих, на перший погляд, людей, які відрізняються працьовитістю, цілеспрямованістю, різноманітними талантами.
У нашого видання є ще одна важлива місія. «Гомін» був створений як газета для придністровських українців і вже більше трьох десятиліть допомагає представникам цього етносу зберігати споконвічну культуру, рідне мовне середовище.
Христина Храновська, яка завітала на пошту за покупками, розповіла, що її знайомство з літературною українською мовою розпочалося саме завдяки нашому тижневику. Коли була школяркою, у рідній Грушці вивчала молдавську, а з оточуючими людьми спілкувалася російською. В Окниці, куди 15 років тому привіз її наречений, Христина занурилася в мелодійну українську мову, яка інтуїтивно була зрозумілою і водночас таїла в собі незвідані глибини. Осягнути їх допомагали односельці та «Гомін», який щосуботи приносив додому коханий Микола. А коли первісток Храновських пішов до школи, газета стала вельми корисним доповненням до підручника з української мови та літератури.
«Тепер «Гомін» читаємо всією сім’єю: ми з чоловіком – новини та цікаві нариси; Максим, який уже в 7 класі, – матеріали з історії рідного краю та навчальні статті на шпальті «Джерело»; а третьокласниця Камалія обожнює дитячу сторіночку «Весельчата». Повчальні розповіді допомагають виховувати її чуйною та відповідальною. Особлива любов доньки – вірші. З одним із них вона навіть стала переможницею районного конкурсу читців. Римовані рядки легко запам’ятовуються, і словниковий запас Камалії швидко зростає. Щиро дякуємо колективу редакції за хорошу газету», – завершила бесіду Христина.
Ніна ПАНАЇДА.