Спілкування, емоції, а також наполеглива праця становлять спектр творчого життя викладача танців, фотографа і спортсмена Віктора Гоголя. Життєве кредо «Завжди залишатися собою» повсякчас супроводжує його на шляху до самореалізації та натхнення інших.
Прогулюючись парком теплої пори, тираспольчани та гості столиці часто могли бачити, як люди срібного віку витанцьовують па під керівництвом енергійного стрункого чоловіка. Мимохідь замислились на декілька хвилин: невже роки над ним не владні? Його рухи точні, граційні, сповнені молодечого запалу, а усмішка не сходить з обличчя. Здається, він не просто навчає танцю – він передає іншим радість життя, запалює серця, змушує забути про втому і буденність.
Після занять наш кореспондент вирішив поспілкуватися з майстром і дізнатися більше про нього самого та його захоплення.
«Народився, навчався та зростав у Кишиневі. Як більшість дітей того часу, з дитинства захоплювався різними видами спорту: від легкої атлетики до боксу, кандидат у майстри спорту зі стрільби.
Пізніше серед талановитих школярів оголосили набір на хореографію, тож я вирішив спробувати себе й там. А коли в міському конкурсі посів призове місце, мій внутрішній світ перевернувся – саме тоді я вперше по-справжньому відчув сцену, оплески, енергію глядачів», – поділився спогадами Віктор Васильович.
Згодом було навчання у спеціалізованому культурному закладі Кишинева. Розпочалася активна участь у фестивалях, концертах, гастролях по всьому неосяжному Радянському Союзу. Значущих перемог юний танцюрист не мав, однак за таких обставин здобував безцінний досвід, який сформував його як особистість і майстра своєї справи. Для Віктора головним завжди було не завоювання нагород, а можливість розвиватися, рухатися вперед, надихати інших. Улюбленими напрямками танцюриста були й залишаються енергійний джайв та пристрасне танго. Якраз на заняттях із хореографії він познайомився і з майбутньою дружиною.
За свою довгу танцювально-викладацьку кар’єру хореографу довелося деякий час попрацювати в Китаї. Однак різний менталітет, мовний бар’єр і туга за рідними місцями зробили свою справу – адаптуватися виявилося набагато складніше, ніж передбачалося. Незабаром він прийняв рішення повернутися додому, щоб продовжувати творити та навчати на землі, яка завжди залишалася його натхненням. Девіз, якого він дотримується все життя, «Де народився – там і знадобився», став внутрішнім орієнтиром, визначив його шлях як митця, викладача й патріота.
Паралельно з юнацьких років, коли мати подарувала фотоапарат, Віктор Васильович відкрив для себе ще одну пристрасть – мистецтво бачити світ крізь об’єктив. Це захоплення з часом переросло у важливу частину його творчого життя. Він став членом столичного фотоклубу «Пошук», де знайшов однодумців і платформу для самовираження.
Знімки Гоголя відрізняються свіжістю, емоційністю та оригінальним поглядом на звичні речі. У кожному кадрі прослідковується уважність до деталей: до змісту, гри світла і тіні, цікавої прихованої історії. Його фото – це не просто зображення, а спосіб зафіксувати настрій моменту, передати рух, динаміку життя, яке він так тонко відчуває завдяки досвіду танцівника й педагога.
Уже багато років він закликає оточення до здорового способу життя – не словами, а власним прикладом. Щоранку Віктор Васильович долає на велосипеді понад 40 кілометрів, незалежно від погоди чи настрою. Для нього це не тільки фізична активність, а й можливість «зібрати думки», відчути ритм природи, налаштуватися на день.
Нині, вже маючи за плечима десятки років сценічного та викладацького досвіду, Віктор щедро ділиться набутим з усіма охочими, незалежно від їхнього віку чи рівня підготовки, оскільки вважає, що танець – це універсальна мова, зрозуміла кожному серцю.
У 2019 р. на базі клубу «Ветеран» був створений колектив «Акварель», як творчий проект для старшого покоління. Ідейним натхненником створення колективу став Дмитро Тарута – учень Віктора Гоголя і відомий майстер спорту міжнародного класу. Цю ініціативу можна вважати справжнім джерелом наснаги для людей віком від 50 до 90 років, які прагнуть залишатися активними, творчими та соціально залученими. На посаді викладача з перших днів працював Віктор Васильович. Саме під його чуйним керівництвом сформувався репертуар, поставлені перші номери, організовані виступи.
Спочатку в колективі було всього 10 учасників, однак, завдяки активній концертній діяльності, яскравим виступам і щирій любові до танцю, «Акварель» швидко набрала популярності. Колектив відрізняється життєрадісністю, оптимізмом і неймовірною енергією, що відчувається в кожному номері. Учасники не просто танцюють – вони живуть сценою, даруючи глядачам заряд позитиву. На сьогодні «Акварель» – не просто танцювальний ансамбль, а справжня родина, приклад активного довголіття, приклад для молоді та гордість міського Палацу культури, який став осередком хореографічної творчості колективу з 2023 року.
Життєві історії таких людей, як Віктор Гоголь, варто розповідати. Вони нагадують нам: залишатися собою, працювати над собою і ділитися цим зі світом – ось шлях, який справді має сенс.
Катерина СИДОРЧУК.
Фото Сергія МАРЧЕНКА.