Український фольклор багатий на малі пісенні жанри, зокрема танкові пісні: коломийки, частівки, шумки, гопачки, козачки, чабарашки, що, супроводжуючи танок, доповнювали його ритміку і мелодію жартами, дотепами, веселощами. У цьому різнобарв’ї української народної творчості, крім «давніх» пісень, коротенькі коломийки рясніють, як дрібні квіти, щедро розсипані по всій Україні, особливо в карпатських селах, лісах і полонинах.
Звідки мої коломийки, питають ня люди.
В полонинах, буковинах ростуть вони всюди.
Співаночки мої любі, де ж я вас подію?
Понесу вас в полонини, по горах розсію.
Та як буде добра доля, я вас позбираю,
А як буде лиха доля – я вас занехаю.
Вони зворушують серця скромною простотою, непоказною щирістю, оптимізмом. Найчастіше зустрічаємо порівняння їх із квітами, з зеленим запашним верховинним світом, а за влучним порівнянням Івана Франка, «коломийки – ніби розсипане намисто з перлів, що перекочуються з місця на місце і мерехтять, приваблюючи своїм блиском». Ці міні-твори завжди звернені до сучасності. Що ж це за тип художнього твору пісенної народної творчості, який порівнюють із коштовностями?
Коломийка – жанр української пісенної лірики, що за ритмом і мелодикою пов’язана з однойменним народним танцем. Порівняно з іншими видами народних пісень коломийка простіша: вона дає декілька штрихів, за якими можна домислити розгорнуту картину, або ж цими штрихами й вичерпується смисл сказаного. Коломийка може бути приспівкою до танцю або існувати незалежно від нього. Її виконують за мелодією усталеного типу. У коломийці поєднано пісню, міміку й танець. Це надає їй своєрідної театральності, динамічності й енергії.
Історія створення жанру
Первісне призначення коломийки – бути приспівкою до танцю, але з плином часу вона виходить за межі цього завдання і стає самостійним пісенним жанром. Тепер коломийки здебільшого виконуються уже поза танцем, як і інші пісні. Жанр особливо поширений у Галичині, на Буковині, в Закарпатті. Деякі дослідники пов’язують назву коломийкового жанру з м. Коломиєю, інші вважають, що походить вона від племінної назви гуцулів, які мешкали біля р. Коломийка, – «коломийці». Найімовірнішим є припущення науковців щодо зв’язку терміна з назвами сербського танцю «коло», болгарського – «хоро», словацького – «коломайка», під час виконання яких з великого кола утворюється кілька малих.
В одній коломийці говориться:
Коломийки заспівати, коломийки грати,
Але ж бо то коломийки добре танцювати.
Коломийка досить давня за своїм походженням. Цей жанр мав широке розповсюдження по всій території України. Отже, історія такого виду пісень сягає в давню українську пісенну творчість, ці перлини української пісенності побутували у ХVІІ і протягом ХІХ ст., вони живуть і розвиваються як самостійний жанр.
Розмір коломийки
Коломийка – найменша серед народних пісень. Заданість розміру (лише два рядки, в яких слова мають розміститися так, щоб у кожному рядку було чотирнадцять складів) сприяла виробленню лаконізму, сталих поетичних формул, економному й точному використанню тропів – рис, властивих майстерно відточеним художнім мініатюрам. Завдяки багатству внутрішнього римування й асонансам коломийки ніколи не справляють враження одноманітних.
Схематично рядок буде зображений так:
А я казав / пане-брате /, що то зоря ясна,
(4) (4) (6)
А то моя / дівчинонька / коровицю пасла.
(4) (4) (6)
Така віршова будова називається коломийковим віршем.
Особливості побудови цього пісенного жанру
Коломийки мають двопланову будову: образ природи першого рядка за аналогією або контрастом підсилює смислове й емоційне значення думки, висловленої у другому рядку. Іноді перший рядок виконує роль традиційного зачину, зміст якого не завжди пов’язаний з наступним рядком. У повторах помітна тенденція до уникання подібних зачинів, що пояснюється публіцистичним спрямуванням більшості сучасних коломийок.
Часом дві-три чи більше коломийок об’єднуються в одну пісню, яка знов може розпадатися на окремі дворядкові пісні. Часто певна тема об’єднує низку коломийок, утворюючи «в’язанку» («віночок»).
Поділ коломийок
За змістом коломийки поділяють на такі основні цикли: дозвілля молоді; залицяння, думки про одруження; родинне життя; жартівливі коломийки; сучасні коломийки.
Коротенькі, прості за будовою коломийки легко складати, а тому вони виникали й виникають щоденно. Одні з них забуваються, інші – живуть довгі роки. Ці твори завжди актуальні, злободенні й мають імпровізаційний характер.
Імпровізація – складання вірша, пісні під час виконання без попередньої підготовки.
Тематична спрямованість коломийок
У коломийках розкривається світ дзвінкої краси, чистих, піднесених почуттів, дотепів, іронії, жартів – доброзичливих або й дошкульних, влучних спостережень побутового характеру, глибоких соціальних узагальнень.
У задиристих строфах, що звучать на молодіжних гуляннях, засуджується зарозумілість, лінощі, пихатість.
Котра дівка напереді стоїть пишно вбрана,
Не беріть її ви, хлопці, в танець, най чекає пана!
Дістається й парубкам, які залицяючись до дівчат, шукають вигоди, багатого приданого, – «брали би по штири морги, хоч би й за сліпого» (морг – приблизно 0,5 га землі).
Лаконічно, але дуже виразно, рельєфно змальований буденний і святковий побут; в коломийках – приспівах до танцю – зображені деталі яскравого гуцульського одягу: кардани, тибетові хустки, капці з волочками, камізельки, вишиванки, крисані з червоною китайкою, писані ташки, дротові запаски, коралі…
Значення коломийок
Багато хто з письменників учився на коломийках створювати високомистецькі художні образи, використовуючи народну мову, її характерні звороти, порівняння. Ідейно-естетичні якості коломийок були високо оцінені Лесею Українкою та Михайлом Коцюбинським. Коломийки навіювали теми, образи, мотиви для багатьох літературних творів. Особливо органічні вони в оповіданнях та повістях Івана Франка.
Аналіз коломийок «Дозвілля молоді»
1. Є у світі, добрі люди, всякі співаночки,
Та кращої не знайдете від коломийочки.
2. Заспіваймо коломийку – нащо так сидіти?
Коломийку у нас люблять і старі, і діти.
3. Коли тоту коломийку здалека почую,
Аж би яка нароблена – співаю й танцюю.
Тема: зображення молоді, яка вміє і добре працювати, й весело відпочити під спів коломийок.
Ідея: возвеличення прагнення молоді весело проводити час (співи, танці, музика, різноманітні розваги).
Основна думка: поки молодий – умій організувати своє дозвілля, а допоможе в цьому коломийка, гарний настрій, риси вдачі.
Композиція: цикл (розділ) складається з тридцяти п’яти куплетів по два рядки. Орієнтовно цикл містить три частини.
І – розповідь про коломийки-співанки, їхній вплив на внутрішній стан людини, її почуття, а також говориться про популярність цих пісень.
ІІ – парубоче сприйняття коломийок.
ІІІ – повага, любов молодиці до коломийок, які супроводжують її в роботі та під час танців.
«Жартівливі коломийки»
1. Ой дівчино-дівчинонько, яка ти, яка ти,
За хлопцями заглядаєш, не заметеш хати.
2. Роботящий легінище, нема що казати:
До півночі за дівками, до полудня – спати.
3. Ой скажіте, добрі люди, чим Андрій хворіє:
На роботі замерзає, коло миски пріє.
Тема: зображення у жартівливому тоні повсякденного життя молоді, її стосунків і трудової діяльності.
Ідея: засудження ліні, легковажності, намагання скористатися чужим майном.
Основна думка: тільки повсякденна праця облагороджує людину, прикрашає її як зовні, так і внутрішньо; бездіяльність нівечить людину, робить її не пристосованою до будь-якої господарської діяльності.
Композиція: цикл складається з двадцяти куплетів по два рядки.
Більша частина коломийок присвячена розповіді про Івана-Подоляна, його неординарну діяльність; шкоду, яку він учинив городині, решта – розповідь про ледачих Андрія та його дівку.
У циклі розповідається про: лінь; красу зовнішню і внутрішню; невміння виконувати домашню роботу; шкоду, завдану городині (гарбузинню); надмірну балакучість (плітки); намагання скористатися чужим.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
«Дозвілля молоді»
1. Коломийки у циклі названі:
а) співанками; б) розважальними віршиками; в) чарівними.
2. Хто часто співав коломийки?
а) Няня; б) мати; в) сестра.
3. Які чари має коломийка?
а) Робить людину добрішою;
б) впливає на стан здоров’я молоді і зміцнює його;
в) щезає сум.
4. Про якого птаха згадується в коломийках?
а) Орла; б) соловейка; в) ворона.
5. За допомогою чого «подужчала» молодиця?
а) Чарівного зілля; б) медичних ліків; в) музики.
6. Хлопцю сподобалася дівчина, яка:
а) гарно танцювала і співала; б) була працьовитою;
в) вишивала хрестиком.
7. Чого просить молодиця у матінки:
а) благословення; б) поїсти; в) погуляти.
8. Який художній засіб використано в наступному рядку: «Та хоч би всі зорі впали…»?
а) Метафору; б) епітет; в) алегорію.
9. Як називає хлопець третю коломийку?
а) Милою; б) солоденькою; в) любою.
10. Продовжте рядок: «Я посію пшениченьку, вродиться…»:
а) льоночок; б) жмуточок; в) кленочок.
«Жартівливі коломийки»
1. Чого не сіяв герой коломийки?
а) пшениці; б) жита; в) проса.
2. Дівчина не вміла:
а) смачно готувати; б) жито жати; в) до сорочки рукав пришивати.
3. Іван-Подолян «замотався в гарбузи», йшовши із:
а) вечорниць; б) заробітків; в) хрестин.
4. За що баби «кочергами гнали, хлопця»? Він:
а) розбив глек баби Параски; б) завдав шкоди городині, де росли гарбузи; в) витоптав жито.
5. Яка свійська птиця «вздріла» Івана?
а) гуска; б) курка; в) качка.
6. Язик жінки порівнюється із:
а) смичком; б) шелестінням діброви; в) пташиним щебетанням.
7. Як звали хлопця дівчини, якого «украла муха»?
а) Іваном-Подоляном; б) Андрухою; в) Петром.
8. Чим стріляв Іван-Подолян птахів?
а) Горохом; б) маком; в) сіллю.
9. Що означає фраза «файна дівка»:
а) красива; б) розумна; в) лінива.
10. Через що «чотири легіники», обертаючи сіно, повтікали? Бо:
а) захотілося їсти; б) набридло працювати задарма;
в) перелякалися через шарудіння миші.
Галина КРИЖАНІВСЬКА.
Фото i.ytimg.com