Є люди, життя яких схоже на факел, що освітлює шлях іншим. До них цілком заслужено можна зарахувати представників правоохоронної системи республіки – Георгія Чавдаря та Івана Короткова – тих, хто зовсім недавно пішов із життя. Колеги, і не лише вони, пам’ятають їх і завжди будуть пам’ятати.
На вістрі боротьби зі злочинністю
Георгій Чавдар – один із плеяди тих, для кого пісенні рядки з культового радянського серіалу «наша служба небезпечна і важка», не просто поетична сентенція, а щоденні будні з його багаторічної міліцейської служби.
Та до труднощів не доводилося звикати, оскільки він народився в багатодітній родині в селищі Квіток Тайшетського району Іркутської області в січні 1950 року. Перша сувора школа життя – дійсна військова служба. Після неї був вступ до Львівської спеціальної середньої школи підготовки керівного складу МВС СРСР, яку Георгій Пилипович закінчив у 1973 році. За розподілом прибув до Тирасполя, де перші два роки прослужив начальником загону у виправно-трудовій установі.
Прагнучи нових знань, поїхав до Києва, де у 1975 році розпочав навчання у вищій школі МВС СРСР. Місце нової служби – знову наше орденоносне місто. І відразу на передову боротьби зі злочинністю – у відділення карного розшуку Тираспольського міського управління внутрішніх справ. Крок за кроком піднімався Георгій Пилипович кар’єрними сходами. Так, були підвищення по службі, нові звання, та разом із ними зростала і відповідальність. Тепер не тільки за себе і свої дії, а й за підлеглих, які стали учнями Чавдаря. А це як знак якості, ознака особливої міліцейської доблесті співробітника правоохоронних органів.
Саме ця риса Георгія Пилиповича – ділитися тим, що знаєш і вмієш – виявилася затребуваною новоствореною державою. На початку 90-х був заснований Навчальний центр УВС ПМР, і в 92-му Чавдар став у цьому специфічному освітньому закладі старшим викладачем спеціальних дисциплін. Через рік він очолив цикл «Оперативно-розшукова діяльність», проте вже у Придністровській спеціальній середній школі міліції МВС. Згодом керівництво довірило Георгію Пилиповичу управління кафедрою Тираспольського училища внутрішніх справ. Скільки за ці роки було вихованців – і не злічити! Багато з них дослужилися вже до високих посад і звань.
У 1997-му Георгій Чавдар пішов на пенсію, віддавши службі в ОВС 26 років. Та «спокій йому лише снився». Не раз доводилося брати у Георгія Пилиповича інтерв’ю в той час, коли він був депутатом Тираспольської міськради, очолював комісію з питань законності. Що відразу впадало в очі: він ніколи не давав марних обіцянок виборцям: якщо вже щось обіцяв, то обов’язково виконував. Здавалося, що це було його внутрішньою потребою.
Сьогодні згадується, з яким натхненням міська влада, виборці, які проживали на вул. Краснодонській, сам Георгій Пилипович упорядковували колишній пустир, на якому з’явився облаштований сквер під назвою «Юбилейный». Нині в місті таких локацій більш ніж достатньо, а тоді це була одна з «перших ластівок».
Виступи Чавдаря на сесіях міської Ради завжди вирізнялися виваженістю, раціональністю, здоровим глуздом. Нерідко саме його авторитетна думка ставила крапку в дискусіях серед колег-депутатів.
Георгій Пилипович був і серед активістів громадської організації «Союз захисту прав ветеранів міліції міста Тирасполь і Слободзейського району».
Полковник міліції у відставці Чавдар пішов з життя 21 січня 2024 року.
Просто «дядя Валя»
Якими тільки епітетами не нагороджували колеги полковника міліції у відставці Івана Васильовича Короткова. Але об’єднуючим стало слово «легенда» – легенда столичного карного розшуку. Щоб заслужити таку характеристику від товаришів по службі – винятково професіоналів розшуку – треба докласти чималих зусиль. І Коротков усе життя, віддане захисту правопорядку, працював над цим.
З тих самих ранніх часів, коли народився в селі з промовистою назвою Кузнеці Калузької області. Після служби в армії переїхав і оселився в Тирасполі у брата. Перші кроки на професійній ниві сищика зробив у середині 60-х у міському відділі міліції. Керівництво помітило кмітливого юнака і направило вчитися в Кишинівську спеціальну середню школу міліції.
Після навчання молодий лейтенант-правоохоронець розпочав свою трудову діяльність у Бендерах. Однак душа і серце прагнули до Тирасполя, що став для нього рідним, де він усіх знав. Незабаром його перевели сюди на посаду дільничного. Тямущого офіцера одразу помітили, і через півроку мрія Короткова здійснилася – він поповнив ряди карного розшуку. Відтоді це стало його покликанням.
Короткова знали особисто не тільки колеги, «підопічні», а й багато жителів, городян. Службі в органах внутрішніх справ Іван Васильович присвятив понад 40 років. Вони вмістили в собі щоденний ризик для життя, сотні затримань і розкритих злочинів. І навіть вийшовши у 95-му на пенсію, Коротков не всидів вдома, знову повернувся у стрій – з неймовірною силою вабила його улюблена справа. Так пліч-о-пліч із соратниками пропрацював у столичній міліції до 2009-го.
Свого вчителя не забували у відомстві: удостоїли його звання «Почесний ветеран Міністерства внутрішніх справ», а держава нагородила орденом «Трудова слава». Все це за внесок, який Іван Васильович зробив у становлення та розвиток служби карного розшуку МВС, за виховання та передачу неабиякого практичного досвіду молодому поколінню співробітників ВКР.
Його ім’я та заслуги пам’ятають досі. Як душевна, життєрадісна, іскрометна і завзята людина, він мав незаперечний авторитет серед співробітників міліції. За ці людські якості, теплоту і щирість, вони його називали по-своєму, з повагою і ніжністю – «дядя Валя».
Івана Васильовича Короткова не стало у листопаді 2023 року.
У серці назавжди
До професійного свята слідчих у Тирасполі відкрили меморіальні дошки Георгію Пилиповичу Чавдарю (вул. 9 Січня, 198) та Івану Васильовичу Короткову (вул. Покровська, 73).
У церемонії взяли участь міністр внутрішніх справ Віталій Нягу, представники Адміністрації Президента, голова столичної міськради Вадим Доні, ветерани органів внутрішніх справ.
І Чавдар, і Коротков свого часу служили під керівництвом Петра Лялюка:
«Кожен із цих людей, з якими мені пощастило працювати багато років, був людиною слова і діла, безкомпромісною, безкорисливою, відданою справі, непідкупною, зразком радянського міліціонера. Вони не соромилися говорити правду, домагалися справедливості, служили чесно. І люди це бачили, дякували їм за службу», – зазначив Петро Васильович.
Його підтримав керівник відомства Віталій Нягу.
«Сьогодні ми знову згадуємо легендарних людей, які зробили великий внесок у становлення органів внутрішніх справ ПМР. Георгій Пилипович та Іван Васильович багато чому навчили молодих співробітників, які виконують складні завдання оперативного характеру, борються зі злочинністю», – з повагою зауважив міністр.
Імена талановитих слідчих увічнені не тільки на меморіальних дошках, а й на сторінках нещодавно виданого художньо-публіцистичного видання «Дорогами мужності і честі». Примірник книги був вручений вдові Георгія Чавдаря.
Олександр ЗАВЕЛЯ.
Фото прес-служби МВС ПМР.