Республіканський навчально-виховний комплекс імені А. С. Макаренка МВС відзначив 28-річчя. Спочатку це був спецприймач у Тирасполі, куди привозили дітей, які втекли з дому і бродяжили. Наприкінці 1990-х років на його базі була відкрита школа закритого типу для підлітків, які вчинили правопорушення.
З метою розширення та поглиблення навчального процесу, соціально-педагогічної реабілітації важких підлітків, надання тривалої кваліфікованої медичної та педагогічної допомоги дітям з девіантною поведінкою виникла потреба у створенні якісно нового спеціалізованого навчально-виховного закладу.
У зв’язку з цим у 2004 році Президентом було видане Розпорядження «Про утворення державної освітньої установи «Республіканський навчально-виховний комплекс ім. А. С. Макаренка».
Туди (вже на постійне проживання) відправляли тих, хто вчинив злочини та правопорушення, але ще не досяг того віку, з якого підліток за свої діяння починає нести кримінальну відповідальність.
«Сюди потрапляють різні особи та з різних причин. Якщо дитина загубилася, бродяжить, її привозять до Центру тимчасового утримання РУВК, там вона перебуває поки визначається її доля (правоохоронці шукають рідних та близьких, законних представників). А якщо за рішенням суду, то картина дещо інша: порушників здебільшого направляють за крадіжки та дрібні розкрадання, нанесення тілесних ушкоджень», – розповів нашому кореспондентові начальник Центру тимчасового утримання навчально-виховного комплексу.
Головне завдання, яке стояло і стоїть перед РНВК – соціальна реабілітація підлітків, які потрапили у скрутну життєву ситуацію або порушили закон до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність. «Дитина з девіантною поведінкою» – погодьтеся, цей вислів уже звучить як вирок. Саме тому педагоги школи намагаються цим терміном не послуговуватися взагалі й навіть не згадувати про те, що порушник був поміщений у таку установу за вчинення суспільно небезпечного діяння.
Основна мета, якою керується Міністерство внутрішніх справ, – створити у школі мікроклімат, максимально наближений до звичайної загальноосвітньої школи. Від викладачів тут вимагається набагато більше терпіння, уваги й любові, оскільки кожен учень, який потрапив у навчально-виховний комплекс, фактично був позбавлений дитинства, його не любили, не пестили і, звичайно ж, він був самотній. Співробітники цього закладу намагаються організувати дозвілля так, щоб вихованці найчастіше виїжджали на різні заходи. Вони відвідують драмтеатр, футбол, льодову арену, більярдний клуб.
Як і у звичайних школах, учні РНВК здобувають загальну освіту. Для дітей зусиллями МВС створені гарні умови життя: обладнані світлі навчальні класи, спортивний зал з велотренажерами й тенісними столами, актова зала, бібліотека, спальні приміщення, кімната доз-
вілля з телевізором, а також сучасна їдальня. Тут облаштували та освятили православну каплицю, відвідувати яку вихованці можуть у будь-який вільний час. На території комплексу влаштували спортивний майданчик, поле для міні-футболу, де підлітки успішно та захоплено грають у футбол, волейбол. І що досить важливо, у стінах комплексу діти не перебувають в ізоляції від зовнішнього світу і не почуваються відірваними від соціуму. За таких умов вони потім впевнено почуваються у реальному середовищі.
«Я перебуваю у РНВК уже понад рік. Тут усе пристосовано до нормального життя. Все є для здорового побуту. Ми часто виїжджаємо на різні екскурсії: в музеї, ТЮІ, Бендерську фортецю, «Мегадом» лазертаг, на спектаклі в театр і Палац Республіки. І педагоги до нас добре ставляться. Проте додому все одно дуже хочеться, я сумую за рідною домівкою. Тут мені залишилося ще близько двох років. Коли вийду, планую закінчити 11 класів та вивчитися на інженера», – поділився з нами Сергій В.
За роки функціонування цього навчально-виховного закладу через його Центр тимчасового утримання пройшла не одна сотня важких підлітків. Потрапивши у непрості життєві обставини, вони скоїли злочини та правопорушення. Проте за це не були притягнуті до кримінальної відповідальності через свій вік, а рішенням районних та міських комісій із захисту прав неповнолітніх або судів були поміщені у виховний комплекс. 70–80 % підлітків вдалося повернути до нормального життя. Однак у РНВК не акцентують на статистиці, тут вважають, що кожне врятоване дитяче життя – це вже ті досягнення та результат, які варті всіх їхніх зусиль.
Співробітники комплексу надають підопічним необхідну соціальну та морально-психологічну допомогу, навчають у рамках загальноосвітніх програм та докладають максимум зусиль, щоб наставити їх на правильний шлях, а також залучити до праці, спорту, культури та мистецтва й інших цінностей.
Павло ОСТАПЕНКО.
Фото прес-служби МВС ПМР.