Основою Республіканської гвардії, створеної у вересні 1991 року, стали робітничі загони сприяння міліції (РЗСМ), що формувалися впродовж 1989-1990 років. Ще однією базою нового воїнського формування послужили територіальні рятувальні загони (ТРЗ).
6 вересня 1991 року Верховна Рада прийняла Постанову «Про заходи щодо захисту суверенітету та незалежності ПМРСР». У документі йшлося про перехід під юрисдикцію новоствореної держави підприємств, організацій, установ, силових структур, розташованих на території республіки. В одному з пунктів постанови повідомлялося: «Створити Республіканську гвардію у структурах і кількостях, необхідних для захисту безпеки, прав і свобод громадян республіки».
Ось як згадував про ці незабутні події перший Президент Придністров’я Ігор Смирнов:
«Ще під час мого «сидіння» у кишинівській в’язниці Верховна Рада ухвалила рішення про створення Республіканської гвардії. Активізувався процес переходу під юрисдикцію ПМР органів внутрішніх справ, прокуратури, судів. Словом, розпочалася серйозна робота зі створення силових структур Придністров’я. Дії Республіки Молдова викликали дії у відповідь з нашого боку. З тією лише різницею, що все, що ми робимо, ніколи не виходить за рамки оборонного принципу, принципу захисту республіки, народу, причому не від якоїсь придуманої, міфічної небезпеки, а від цілком конкретної.
До розпаду СРСР ми й не думали, що нам доведеться створити свою армію. Це здавалося нам якоюсь нісенітницею. Адже ось вона – «непереможна і легендарна», тут, поряд, за огорожею. Коли щось трапиться, то захистить! Та поступово приходило розуміння, що треба створювати власну армію, яким би дивним це не здавалося. А гостра політична ситуація значно прискорила процес розлучення з ілюзіями».
У результаті 29 вересня 1991 року почалося безпосереднє створення Республіканської гвардії, яка за місцем дислокації була розподілена таким чином: у Тирасполі – управління гвардії та 1-й батальйон, у Бендерах – другий, у Рибниці – третій, у Дубоссарах – окрема рота, яка у грудні була реорганізована у 4-й батальйон. Чисельність кожного батальйону становила 250 осіб.
Наступного дня командиром Республіканської гвардії призначили полковника Радянської Армії Стефана Кицака. Він мав чималий військовий досвід, з 1980 по 1989 роки виконував інтернаціональний обов’язок в Афганістані, служив на посаді заступника начальника штабу 40-ї загальновійськової армії. З 1989 по 1990 роки Кицак був заступником начальника штабу 14-ї армії. У травні 1990-го Стефан Флорович вийшов у відставку, але в тривожний для республіки час знову поспішив на допомогу народу.
Бойове хрещення щойно створена Республіканська гвардія прийняла 13 грудня 1991 року, відбивши атаку поліцейських Молдови на мирні Дубоссари. Тоді ж гвардійці зазнали перших втрат. Головним же випробуванням для гвардії стало відбиття агресії Молдови у 1992-му. Гвардійці з честю витримали його.
У повоєнний період частини Республіканської гвардії були повністю переформовані. Батальйони розгорнули у бригади, а окремі роти – у батальйони. У зв’язку зі створенням Збройних сил, указом Президента Ігоря Смирнова Республіканська гвардія була розформована.
Олександр ПЕТРЕНКО.