Спецназівець. Уже від одного слова віє мужністю, відвагою, сміливістю, безстрашністю. Вони майстри військової справи вищої проби.
Більшість юнаків, які планують військову кар’єру, освоєння професії «Батьківщину захищати», у романтичних мріях бачать себе спецназівцями: людьми сильними тілом і духом. Не останню роль у виборі цього професійного шляху відіграє кінематограф. Ним створено чимало образів мужніх і благородних людей, які завжди захищають скривджених і слабких.
З історичної довідки. Датою народження спеціальних підрозділів багато дослідників військової історії вважають 24 жовтня 1950 року. Цього дня міністр оборони СРСР маршал Радянського Союзу Олександр Василевський видав директиву, якою до 1 травня 1951-го наказувалося сформувати 46 рот спеціального призначення штатною чисельністю по 120 осіб.
Рішення про створення армійського спецназу виникло не на пустому місці. У цих формувань більш давня історія, якщо зважати на те, що на різних етапах вони використовувалися тоді, коли виникала об’єктивна необхідність проведення розвідувально-диверсійних дій у тилу противника. Зокрема, в роки Великої Вітчизняної війни органами військової розвідки фронтів була сформована велика кількість спеціальних підрозділів для ведення розвідувально-диверсійних дій у тилу ворога. І багато з них мали назву «особливого (спеціального) призначення».
Щоправда, після закінчення війни всі вони були розформовані. Однак, уже наприкінці 1940-х років, з погляду на зміну військово-політичної обстановки у світі, на початок «холодної війни», появу ядерної зброї, на завдання, що стояли перед військовою розвідкою, такі підрозділи набули нової якості. «Друге народження» спецназу розпочиналося з освоєння досвіду Великої Вітчизняної війни. У основу бойового навчання було покладено практику розвідувально-диверсійних груп, які діяли в роки війни. До проведення занять залучалися офіцери-розвідники, які мали тривалу службову практику та багатий бойовий досвід. Наприклад, у підготовці майбутніх спецназівців брав активну участь полковник Микола Патрахальцев, який безпосередньо керував розгортанням диверсійно-розвідувальної роботи в тилу противника з перших днів війни, а на її завершальному етапі надавав допомогу партизанам Югославії у боротьбі з німецько-фашистськими окупантами.
З перших днів бойове навчання тривало вдень і вночі. Заняття мали комплексний характер: теоретична підготовка, стрибки з парашутом, марші незнайомою перетнутою місцевістю з маскуванням, різного роду навчання. Спецназівці першими одержували й опановували найсучасніше озброєння і техніку, а особовий склад вирізнявся високими морально-психологічними якостями, витримкою та стійкістю.
«Холодна війна» не залишила спецназ без бойової роботи. Починаючи з 1960-х років, спецназівці в ролі радників та інструкторів брали участь у бойових діях у різних регіонах світу. У 1970–1980 роках підрозділи водолазів-розвідників несли бойову службу за межами країни, зокрема в Анголі, Мозамбіку, Ефіопії, Нікарагуа, на Кубі, у В’єтнамі. Наприкінці 1970-х спецназ Збройних Сил СРСР воював в Афганістані.
З’єднаннями та військовими частинами спеціального призначення у цій країні було проведено понад 3 тисячі бойових виходів. Більшість із них була спрямована на припинення постачання зброї та боєприпасів до Афганістану з території суміжних держав.
Поступово воєнізовані формування почали з’являтись і в інших силових структурах. Змін зазнавали як їхня структура, так і кількісний склад. Проте суть, призначення та основні завдання залишаються незмінними: розвідка; контртерористичні та штурмові операції, виконання інших бойових завдань у різних умовах, зокрема в міських; оперативні дії з розшуку та затримання особливо небезпечних і озброєних злочинців; ліквідація злочинних груп, визволення заручників.
Офіційно спільне свято всіх спецназівців називається «День підрозділів спеціального призначення», яке щороку відзначається 24 жовтня.
P.S. Окремий батальйон міліції спецпризначення «Дністер» МВС ПМР був створений 9 серпня 1991 року.
Аналогічна структура Міністерства оборони республіки сформована у 1994 році на підставі Директиви начальника Головного штабу Збройних сил. Військовослужбовці спецназу мають широкий спектр професійних навичок: від тонкощів топографії до тактики дій у різних видах бою.
Віктор ЗАРЕЙЧУК.
Фото novostipmr.com