У межах відзначення 35-річчя ПМР Агентство з туризму запросило жителів і гостей республіки відвідати найбільш мальовничі куточки Придністров’я.
У вересневі вихідні кращі сільські туристичні об’єкти Слободзейського, Григоріопольського, Дубоссарського та Рибницького районів надали всім бажаючим можливість долучитися до самобутньої культури нашого багатонаціонального краю.
Восени він чарівно пофарбований у теплі відтінки жовтого, помаранчевого та червоного. У повітрі витає умиротворення, щедро присмачене ароматами все ще яскравих квітів, стиглих яблук і свіжого виноградного соку. Сама природа кличе у подорож, яка обіцяє бути незабутною.
Республіка у нас невелика, проте її південь відрізняється від півночі. I не тільки за мікрокліматом. Якщо їхати від столиці до Кам’янки, побачимо, як степовий ландшафт поступається пагорбам і скелям, озерам, що живляться кришталевими водами струмків, і величним віковим лісам, що змінюють своє вбрання в осінню пору мало не щодня. Саме в такій казковій частині Придністров’я минулої неділі завершився туристичний марафон.
КАМ’ЯНЩИНА ПРИЙНЯЛА ЕСТАФЕТУ ГОСТИННОСТІ
У республіці вже кілька років діє цільова програма підтримки та розвитку туризму. На державному рівні приділяється увага оновленню відповідної інфраструктури, здійснюється масштабна інформаційна кампанія, любителі мандрувати теренами Придністров’я отримують кешбек (повертається частина витрачених на подорожі грошей).
Відчувши державну підтримку, туристичні компанії розробляють нові маршрути. Старовинний Рашків давно став їх невіддільною частиною. У День відчинених дверей тут організували для гостей захопливу екскурсію селом. Культурно-історичні об’єкти, храми різних конфесій, архітектурні та природні пам’ятки – все найцікавіше, красиве та самобутнє показала туристам досвідчений і обізнаний гід Ольга Сливка.
Побачити відразу увесь Рашків, а ще – вигини Дністра та пагорби, які немов обіймають село, екскурсанти могли, піднявшись на оглядовий майданчик. Тут встановлений інформаційний стенд, з розміщеною на ньому історичною довідкою та QR-кодом, який веде на туристичний портал.
Помилувавшись чудовою панорамою, кожен вибирав наступну точку на карті на свій смак. Одні звертали на дорогу, що веде до крихітного поселення Садки. Господар однойменної фазенди Віктор Музика досі збирає свіжу малину і радо пригощає нею, а також варенням (здається, з усіх ягід, що ростуть у нашому краї) численних гостей. Однак туристів цей об’єкт приваблює, перш за все, унікальними лікувально-оздоровчими процедурами. Найпопулярніша в осінньо-зимовий період – лазня з японськими чанами «офуро», вода в яких настоюється на лаванді, липовому цвіті та інших лікувальних рослинах.
А в Подоймі з запашних трав, ягід і фруктів господарі зони відпочинку «Ла Саля» створюють авторські чаї. У кожного – свій букет, неповторний смак і, звичайно, особливий ефект.
«Меліса заспокоює, поліпшує настрій і концентрацію. М’ята освіжає та бадьорить. Чебрець допомагає при втомі. Розмарин, шавлія, череда та інші лікувальні рослини покращують загальний стан», – розповіла Наталія Рогозіна, яка уважно вивчає старовинні рецепти травників.
Для гостей вона провела чайну церемонію, щоб кожен міг спробувати різні комбінації та знайти свій ідеальний рецепт збору, в якому гармонійно поєднуються користь і смак.
Свято з народною музикою, національними стравами та придністровським колоритом (який, за влучним зауваженням туриста з Кишинева Федора Хоріна, об’єднує російські, молдавські, українські та інші традиції) відбулося у Северинівці. Тут День відчинених дверей збігся з річницею функціонування гостьового будинку «Сільська благодать».
Про всі ці туристичні об’єкти газета вже розповідала читачам цього року, тому наш шлях пролягав до Валя-Адинки.
МАЛЬОВНИЧА І ТАЄМНИЧА ГЛИБОКА ДОЛИНА
«Валя-Адинка, Костянтинівка й Ульянівка славляться багатою історією, живописною природою, красивими традиціями», – зазначив глава районної держадміністрації Сергій Сокирка, який відвідав у неділю ці населені пункти, об’єднані в одну сільраду.
Так вийшло, що туристичний день на Кам’янщині кілька разів переносили через негоду. Довгоочікуване бабине літо, що прикрашає природу різнобарв’ям, підсвіченим теплими сонячними променями, прийшло в наш край якраз напередодні дня пам’яті святої преподобної Параскеви Сербської. У цю дату мешканці вищезгаданих сіл відзначають храмове свято. Музика лине над Глибокою долиною, піднімається до вершин пагорбів, де затишно розташувалися Костянтинівка та Ульянівка. Гості з’їжджаються в села на свято, нині серед них були і численні туристи.
Церква у Валя-Адинці завжди зачаровує тих, хто бачить її вперше: і тим, що розташована на тлі пагорбів, укритих густим лісом, і унікальною архітектурою. Кам’яний однокупольний храм круглої форми був зведений у 1847 році коштом парафіян. За радянських часів він перебував у напівзруйнованому стані, тільки на початку нинішнього століття вдалося здійснити реставраційні роботи. Стіни храму оздобили натуральним каменем, а дах дзвіниці та купол пофарбували в блакитний колір, підсиливши таким способом єднання з навколишньою природою. Одна з особливостей церкви – феноменальна акустика. По всій споруді спірально розташовані отвори, що сприяють підсиленню звуку: навіть тихий шепіт чути в усіх куточках.
Прекрасна природа цієї долини, що затишно розташувалася між потужними пластами вапняків Подільської височини. На крутих схилах розкинулася діброва з домішками ясена, липи, клена, граба та різноманітним підліском. У долині протікає річка Золота. Біля численних джерел можна знайти рідкісні види рослин. Тому тутешні землі входять до ландшафтного заповідника Валя-Адинка.
Люди почали заселяти ці місця ще в еру вогню та каменю. У давні часи тут знайшли притулок мешканці південних степів, які втекли від кочівників. Вони облаштовували житла в печерах. Дослідники вважають, що в долині колись існував скельний монастир, а печера під Головатим каменем і знаменитий грот Устима Кармалюка – то келії відлюдників.
Селяни ж охоче розповідають гостям легенди про те, як ватажок антикріпосницького повстання ховався від переслідувачів «у хаті». Так тут називають величезний валун, у якому вирубана кімнатка з піччю, кам’яними лавками та віконцем. Зовні цього мегаліту є виступи-сходинки, що ведуть на дах. А там – поглиблення в людський зріст, цілком придатне для спостереження за околицями та стрільби лежачи…
А Головатий камінь – це незвичайний природний об’єкт, який у вітряну погоду розгойдується та видає незрозумілі звуки, немов передвіщаючи щось. «Брати» цього оракула зустрічаються по всьому світу. Предки вважали такі камені священними, використовували для ритуалів і передбачень. Тепер вони є оригінальними пам’ятками.
З вершини Головатого каменю відкривається приголомшливий вид, розкішний на всі 360 градусів. Це чудове місце для тих, хто шукає незвичайні ракурси, щоб зробити ефектні знімки пагорбів, химерно розфарбованих художницею-осінню, долини, в якій причаїлися сільські будиночки, неповторних сходів і заходів сонця…
Не дивно, що туристичні агентства обов’язково включають Валя-Адинку з околицями в різноманітні маршрути. А екскурсоводи Пономарьови, оцінивши потенціал цього неординарного села, відкрили тут гостьовий будинок.
НА КОЗАЦЬКОМУ ПОДВІР’Ї
«Кілька років тому вдалося придбати у Валя-Адинці невеличку садибу. Коли дізналася, що вона належала потомственим козакам, з’явилася ідея: показати туристам побут і вікові традиції місцевих жителів, – розповіла Анжела Пономарьова. – Виконуючи необхідний ремонт, постаралися зберегти автентичний стиль: відкриту терасу, з якої можна милуватися селом; кімнати, оформлені за старовинними звичаями – з тканими килимами та доріжками, з вишитими рушниками; піч, яка в процесі опалення не тільки обігріває будинок, а і створює особливу атмосферу затишку та спокою».
Ідеальним місцем для тих, хто хоче відволіктися від міської метушні та насолодитися природою, тишею і свіжим повітрям, визнало Козацький гостьовий будинок журі республіканського конкурсу «Кращий об’єкт сільського туризму (агротуризму)», що відбувся минулого року. Премію переможця, як і значно більш солідні кошти державного гранту, Пономарьови вклали в будівництво лазні. Вона вже готова, можна від душі попаритися, а потім насолодитися чаєм із місцевим екологічно чистим медом.
На тих, хто вперше приїхав до Козацького гостьового будинку, незабутнє враження справляє бáшка, заглиблена в надра пагорба. Немає сенсу описувати це стародавнє житло. Його треба побачити, побути в ньому хоч трохи, щоб зрозуміти, що влітку тут прохолодно, а взимку – тепло. Кам’яне склепіння надійно оберігає від зовнішнього світу й немов переносить із ХХІ століття в далеке минуле, коли люди жили в гармонії з довкіллям, пристосовуючи його до своїх потреб, і самі пристосовувалися до природних законів.
З тих часів збереглася у дворі піч, на якій готували в літню пору. Тепер, чекаючи на туристів, навколо неї метушилися кілька хазяйок. Варили заму, тушкували в казанах фірмові голубці, запікали у вершковому соусі перепілок, а на гарнір до них – картоплю з зеленню. Аромат від цих страв і овочевих закусок йшов такий, що неможливо було втриматися, щоб не скуштувати.
«Секрет? – навіть не відразу зрозуміла суть запитання Зінаїда Гончарук. – Напевно, у свіжих домашніх продуктах. А ще – у живому вогні, легкому димку від дров, свіжому повітрі, яке навіть найпростішу їжу перетворює на смаколики».
Це вже потім, розговорившись, вона додала, що досвід кухарської справи у неї значний: багато років готувала для колгоспної тракторної бригади; а вміння готувати на печі, як у будь-якої сільської жінки, відточене до ідеалу.
До речі, на подвір’ї розгорнувся невеликий ярмарок із домашніми продуктами. Місцеві жителі пропонували парне молоко та вершки, ароматне варення з дині (баштани давно стали візитною карткою цих сіл) або суниці, що в достатку росте на схилах, запашну олію, віджату з соняшникового насіння нового врожаю. Особливий інтерес викликали мариновані опеньки. Туристи розпитували про грибні місця, а їх радо запрошували на «тихе полювання» в околицях села.
Утім, нині походів вже було досить: група з 20 осіб приїхала з Тирасполя, дорогою відвідавши кілька колоритних і самобутніх туристичних локацій. Тому, з задоволенням пообідавши, гості насолоджувалися фольклорними та сучасними піснями у виконанні народного козацького ансамблю «Черемушка».
В ГОСТЯХ «У ГАЛИНИ»
Напередодні Дня відчинених дверей у Валя-Адинці з’явився ще один гостьовий будинок, який назвали на честь господині.
Галина Вовчок розповіла, що вперше приїхала в цей мальовничий куточок як туристка і була зачарована первозданною природою, чистим повітрям, заспокійливою тишею, в яку вплітають свої трелі птахи.
«Відразу відчула, що це ідеальне місце для відпочинку та повного відновлення сил. За прикладом сім’ї Пономарьових купила невеликий будиночок, що дивиться зі схилу пагорба на долину. Спочатку хотіла облаштувати дачу, а коли у 2023-му стартував республіканський конкурс на одержання грантів для створення об’єктів сільського туризму, вирішила взяти в ньому участь із проектом гостьового будинку», – розповіла, як стала хазяйкою туристичного об’єкта, Галина Володимирівна.
Сільським укладом її не здивувати. Це тепер вона тираспольчанка, а народилася та виросла в гарному українському селі. На згадку про рідне обійстя постаралася під час реконструкції, якої потребував старий будинок, зберегти його душу, додавши власні світлі дитячі спогади. Однак і про всі необхідні зручності для відпочинку не забула. У будинку старовинна піч сусідить із бойлером, який підігріває воду, що надходить із колодязя. Антикварні меблі, вишиті фіранки та постільна білизна, інші деталі інтер’єру немовби переносять гостя у минулі часі.
Високо оцінила туристичну привабливість сільських об’єктів Кам’янщини заступник міністра економічного розвитку Наталія Ситкіна:
«Кожна локація тут унікальна, розташована в красивому місці. Будинки «Козацький», «У Галини», «Сільська благодать» – усі старовинні, вони дихають історією, в них зберігся колорит. Але для того, щоб приймати гостей, потрібно було провести ремонт, створити сучасні умови. Держава надала господарям цих об’єктів фінансову підтримку, яка послужила імпульсом для розвитку конкретних локацій і сільського туризму в цілому».
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.