2 листопада 1990 року в Дубоссарах пролилася перша кров. Через два місяці після проголошення Придністровської Молдавської Республіки озброєні формування з правого берега Дністра спробували увійти в місто і встановити там «новий конституційний порядок».
Причини та передісторія протесту
Активізація націоналістичних гасел в Кишиневі і вимоги об’єднання з Румунією викликали хвилю протестів у Придністров’ї та Гагаузії. Наприкінці жовтня 1990-го дубоссарці надавали підтримку гагаузам, а 1 листопада зустрічали земляків, що поверталися з походу. На масовому мітингу було вирішено перекрити міст через Дністер і посилити контроль під’їздів до міста заради власної безпеки.
Колона загону міліції особливого призначення (ОМОН) – і живий ланцюг городян
2 листопада мітинг продовжився: жителі вимагали заборонити діяльність Народного фронту і відправити у відставку суддю та прокурора, які переслідували активістів. За розпорядженням керівництва МРСР до міста направили зведений загін МВС – близько 275 осіб, у складі яких
ішов ОМОН із палицями, за ними – міліція з автоматами. До полудня колона підійшла до Дубоссарського мосту. Дізнавшись про «непрошених гостей», городяни живим ланцюгом
стали на захист міста. Очевидці розповідають, що силовики застосовували газ і силу, щоб відтіснити людей від мосту та просунутися далі вулицями.
«Через місто ви не пройдете» – спогади очевидця
Учасник тих подій, захисник Придністров’я Геннадій Козлов (тоді депутат міськради), з подробицями згадує драматичні хвилини протистояння:
■ «Коли ми прибули на Лунгу, почули постріли. Колона ОМОНу йшла зі щитами та касками, у наших людей нічого не було. Вийшов Вітя Радовський і почав розмову з їхнім командиром. Я підійшов, відрекомендувався і запитав, куди вони прямують. Командир сказав, що їм треба пройти до якогось села. Я відповів, що таких сіл у нас немає, а через місто ви не пройдете.
Поліцейський тоді заявив: «Даю команду стріляти». Я дістав навчальну гранату і сказав: «Один крок – і ніхто далі не рушить». Командир попросив не гарячкувати, пішов зв’язатися з керівництвом і повернувся з пропозицією: наші повернуться спиною, а вони відійдуть. Однак, люди не погодилися. Тоді ми вишикувалися шеренгою, взялися за руки й повільно відступали, поки колона відійшла навколо міста в бік мікрорайону Великий Фонтан».
Бійня на Фонтані – три життя обірвано
Силовики спробували прорватися і з іншого боку, через мікрорайон Великий Фонтан. Але і там їм перегородили шлях сотні дубоссарців, озброєних лише підручними засобами: залізними прутами та палицями. Проте по мирних мешканцях відкрили вогонь: внаслідок сутички троє загинули (Олег Гелетюк, Володимир Готка, Валерій Міцул), багато людей було поранено. За словами очевидців, серед загиблих був і зовсім молодий парубок – Олег – з повісткою в кишені. Його ще не призвали, а він уже став на захист рідного міста.
Пам’ять зберігають музей та люди
Щороку 2 листопада на місці трагедії збираються учасники тих подій, рідні та близькі загиблих, представники громадських організацій, школярі та керівництво району, щоб ушанувати пам’ять земляків. У Дубоссарському історико-краєзнавчому музеї дбайливо зберігаються фотографії, особисті речі й документи перших жертв, що полягли за Придністров’я, як нагадування про те, якою ціною здобувається мир та незалежність. Пам’ять про ті дні залишається живою: вона нагадує про мужність простих людей, які стали на захист своєї землі, та ціну, яку сплатило суспільство за право жити у вільній республіці.
Надія ДОБРЯНСЬКА.
Фото автора.