Хто з нас, під враженням романтичних книг, не мріяв подорожувати, робити географічні відкриття, підкорювати моря й океани, ступати на незвідані землі… Так, це мрії з дитинства.
Для багатьох вони залишаються актуальними на все життя: мрійники та романтики реалізують свої задуми в походах і подорожах, у туризмі. Тирасполю щодо цього пощастило: без року півстоліття діє у столиці станція юних туристів. Якраз сьогодні в неї 49-й день народження. Офіційною мовою вона називається Муніципальна освітня установа додаткової освіти «Станція юних туристів».
Тут міські діти освоюють те, чого не вчать у школі: як правильно зібрати рюкзак, поставити намет у палатковому містечку на мальовничому пагорбі, як не заблукати в лісі, запалити вогонь та приготувати на багатті просту їжу, зав’язати туристичний вузол, надати першу долікарську допомогу товаришу. Це те, що завжди знадобиться у повсякденному житті.
У радянські роки туристські групи учнів тираспольських шкіл на чолі з наставниками-педагогами відвідували найрізноманітніші географічні точки великої країни: підіймалися в гори, сплавлялися по річках, відвідували історичні пам’ятки, загалом відкривали таємничий і незвіданий, але такий привабливий світ, який переставав бути недосяжним.
Юні тираспольчани по кілька разів на тиждень із великим задоволенням відвідують міську станцію юних туристів, яка вже майже півстоліття посідає особливе місце серед закладів додаткової освіти. Тут проходять заняття зі скелелазіння, пішого туризму. Ще більшу популярність станція завойовує під час канікул. Вона є серед організаторів численних екскурсій, туристичних зльотів, фестивалів, змагань зі спортивного орієнтування. Звичайно, дуже важливо в них перемагати, відчувати, що ти подолав себе, справився з поставленим завданням і досяг мети. Та навіть не це головне. А головне те, що тут юні туристи знаходять нових друзів, зав’язують знайомства, починають дружити. У такому об’єднанні почуття ліктя і товариство – головніше за перемоги.
У затвердженій Президентом Стратегії розвитку Придністров’я на період до 2026 року, туризму та краєзнавству приділено першорядну увагу. Ми досягли в цьому певних позитивних результатів. І не останню роль тут відіграє прищеплення туристичних навичок молодому поколінню. Де ж це робити, як не на станціях юних туристів, які працюють у різних містах республіки, а столична в цьому злагодженому оркестрі першу скрипку грає.
Заняття на СЮТ м. Тирасполя сприяють також патріотичному вихованню молодих громадян нашої республіки. Це підтверджується зокрема численними екскурсіями, велосипедними прогулянками та пішими походами столичних школярів меморіальними місцями бойової слави, проведенням у рамках туристичних зльотів та фестивалів історико-краєзнавчих конкурсів, наприклад, з розробки проектів на кращий туристичний маршрут у сільській місцевості.
Усі ці неформальні, не заорганізовані заходи, що проводяться станцією юних туристів, сприяють тому, щоб представники молодого «покоління гаджетів» більше дізнавалися про рідний край, пишалися ним, досліджували його й зачаровувалися ним, адже у нас безліч локацій, які вражають своєю мальовничістю та красою. І як іноді гірко чути, що хтось із юних придністровців не добирався навіть до мальовничих Строєнців чи давнього Рашкова.
Говорити й писати про станцію юних туристів м. Тирасполя і не сказати хоча б кілька слів про внесок у її розвиток незмінного керівника – Миколу Візітіу – було б непробачно. Більшу частину життя він, як вільний мандрівник і керівник столичної станції юних туристів, присвятив відкриттю нових горизонтів та підкоренню вершин. Тільки справжня закоханість у справу, якою займаєшся, може надихати та виховувати. Своєю захопленістю і відданістю справі, любов’ю до людей і вихованців він заряджає весь колектив і всіх, хто його оточує.
Внесок Миколи Михайловича у становлення й розвиток туристських традицій республіки заслуговує на визнання та подяку. Майже півстоліття він прищеплює молодим тираспольчанам любов до туризму, але це вже, як завжди пишуть журналісти, тема для іншої публікації.
Віктор ЗАРЕЙЧУК.