Відкритий чемпіонат республіки з голболу за участю атлетів із Тирасполя, Бендер та гостей із Молдови відбувся в Республіканському спортивному реабілітаційно-відновлювальному центрі інвалідів.
На церемонії відкриття з вітальним словом до учасників звернувся директор установи, головний суддя змагань Георгій Чебан:
«Голбол – найпопулярніша гра серед незрячих людей. Навіть у невеликих країнах, як Сан-Маріно, є голбольні клуби. Колись ця гра була лише засобом реабілітації людей, які втратили зір, а згодом стала професійним видом спорту. Саме з цим пов’язана його нинішня популярність серед спортсменів із порушенням зору в усьому світі. Бажаю учасникам перемог у чесній боротьбі».
За словами Георгія Чебана, голбол допомагає незрячим і слабозорим людям соціалізуватися і фізично розвиватися. Тренування стають для них можливістю вийти з дому, знайти нових друзів, виїжджати разом із ними на змагання до різних міст і навіть країн. Граючи в голбол, спортсмени з порушенням зору розвивають свою координацію та покращують навички орієнтування у просторі. Це особливо важливо для слабозорих спортсменів, які звикли орієнтуватися, спираючись на залишковий зір. Під час гри вони змушені заплющувати очі, користуватися світлонепроникною пов’язкою та вчитися пересуватися у просторі, орієнтуючись тільки на звуки та тактильні відчуття. Така практика сприяє розвитку провідних для незрячої людини аналізаторів.
Тренер з голболу Станіслав Чебан поділився інформацією стосовно правил цієї гри:
«У матчі беруть участь дві команди по три гравця. Кожна команда може мати не більше трьох запасних гравців. Полем для гри є прямокутний майданчик довжиною 18 м і шириною 9 м.
Він має бути розділений центральною лінією на дві половини, з ворітьми для кожної команди. Мета гравців – закинути або ж закотити м’яч у ворота суперників, у той час як гравці команди, що захищається, вишикувавшись паралельно лінії воріт, намагаються їм завадити. Для того, щоб спортсмени з різним ступенем ураження зору були в рівних умовах, усі грають у світлонепроникних пов’язках. М’яч для голболу важить 1,25 кг і має всередині два дзвоники. Коли м’яч летить у ворота, вони дзвенять, а гравці команди, яка захищається, орієнтуються на цей звук. Матч триває два тайми по 12 хвилин».
Фахівець додав, що професійні голболісти беруть участь у змаганнях із підтвердженим класом ступеня втрати зору B1, B2 або B3. Клас спортсмена з інвалідністю зору визначає лікар-класифікатор. Тотально незрячому голболісту присуджується клас B1, спортсмену з гостротою зору до 6 % – клас B2, а спортсмену з гостротою зору від 7 % до 9 % – клас B3. У голбольних матчах спортсмени B1, B2 і B3 грають в одній команді зі світлонепроникними пов’язками на очах, тому гострота їхнього зору вплинути на результат гри не може.
Гравець тираспольської команди Олег Вяткін упродовж багатьох років є постійним учасником змагань. Він зазначив, що успішний захист воріт є складовою успіху команди. За його словами, куди полетить м’яч, вгадати просто неможливо. Дзвоники допомагають дізнатися про траєкторію спортивного снаряду.
Інший гравець тираспольської команди Олексій Потапов розповів про важливість взаєморозуміння під час ігор:
«Усе напрацьовано роками сумісних тренувань і матчів. На початку ж ми частенько зіштовхувалися. Я падав, перечіпаючись через центрального гравця, коли після кидка повертався на позицію. Ми з Олегом Вяткіним та Олексієм Клименком уже відпрацювали ці моменти до автоматизму».
Тактика теж має важливе значення. Під час зустрічі в залі має панувати абсолютна тиша. Ні наставник, ні будь-хто інший не має права підказувати спортсменам. У паузах тренеру дозволяється підказати гравцю, хто із суперників робить помилки в захисті під час кидків м’яча в його сторону.
За підсумком напружених поєдинків чемпіоном стала команда з Тирасполя, на другій позиції – параспортсмени Бендер, третіми стали гості з Кишинева.
Андрій КРАВЧЕНКО.
Фото автора.