Ранок того дня в тираспольській школі № 8 учні зустріли радісним настроєм. Вони з усмішками поспішали до класів не лише тому, що скучили за ними під час канікул. Усіх манило тепле й улюблене свято рідної мови, де особливо доречно і зворушливо пролунали слова вірша Галини Васютинської:
Придністров’я – сонячний куточок
з добрими і щирими людьми.
З різних мов тут сплетений віночок,
як брати в сім’ї живемо ми.
Голоси дітей лунали під музичний супровід, а ведучі нагадали: унікальність нашого краю полягає саме в полікультурності. Російська, молдавська та українська мови – усі три однаково близькі придністровцям.
Після лінійки учні оглянули виставку книг і різноманітних художніх виробів. На столах, поруч із Шевченковим «Кобзарем» у старовинній палітурці, лежали розкішні яскраві вишивані рушники з книгами Лесі Українки, дитячі листівки з різнобарвними орнаментами, легкі паперові голуби з віршами, написаними на їхніх крилах. Гармонійно доповнював атмосферу музичний супровід сопілки та бандури.
Продовженням події стали класні години з історії Придністров’я. Учні дізнавалися, як українська мова вплелася в барвисте мовне багатоголосся краю.
Після святкувань розпочалися тематичні уроки за розкладом, на яких всі школярі з азартом брали участь в інтелектуальній мовній вікторині, розгадували кросворди, декламували улюблені поезії. Емоції, щирі й світлі, переповнювали дитячі серця.
Лунали сміх, оплески, радісні вигуки – реакція на кожне правильно сказане слово. Фінальним акордом насиченого подіями дня стало підбиття підсумків і оголошення результатів за чаєм зі смачними медовими пирогами. Пролунали слова подяки всім учасникам, адже вони зробили цей день незабутнім.
Мова то не просто слова. Це живий міст між поколіннями, між народами, між серцями. У школі № 8 вона лунала щиро, натхненно, по-домашньому тепло.
Ольга ШАПОВАЛ.
Фото автора.