У нашій країні поруч живуть і спільно працюють на розвиток Придністров’я представники багатьох національностей. Українці, росіяни, молдавани, болгари, гагаузи, поляки та інші етноси за століття добросусідства склали унікальну мозаїку мов і традицій.
Долучитися до невичерпного багатства придністровської культури, яка є надбанням колективної творчості різних народів, запросили вчителі української мови та літератури Кам’янської СШ № 2.
Найбільший навчальний заклад Кам’янщини став цього дня базою для районного методичного об’єднання. Учителі високої професійної категорії поділилися з колегами педагогічним досвідом і провели цікавий позакласний захід, присвячений Року придністровського народу.
Хоча шкільне свято називалося «Танцюй, співай, мій рідний край!», у його межах знайшлося місце не тільки для різних видів музичного мистецтва. Адже традиційна культура включає в себе народні знання та звичаї, фольклор і ремесла, унікальне вбрання та багату кухню й іще чимало інших матеріальних і художніх форм. Успадкування цих цінностей, їх дбайлива передача з покоління в покоління – одне з завдань навчально-виховного процесу.
На яскравому багатоголосому святі школярі занурилися в українську, російську та молдавську культуру, дізналися характерні особливості кожного народу й упевнилися, що об’єднує всіх нас щира любов до рідного краю. Цим почуттям були пронизані вірші місцевих поетів, які натхненно декламували учні початкових класів.
У кожній хаті українців
У цілому світі
Мовою Тараса й Лесі
Вміють говорити.
І в нашому Придністров’ї
Кобзаря читають,
Колискові, коломийки,
Гаївки співають.
Жваво гопака танцюють.
На цимбалах грають,
Традиції зберігають
І про мову дбають.
Проникливі рядки Анастасії Спориш стали своєрідним запрошенням у музичну подорож. Малята з другого і третього класів співали й танцювали під народний твір «Черевички». Сучасні мотиви зазвучали завдяки Арині Пущук, Любові Каташинській та Валерії Вальковській.
У супроводі однієї з прекрасніших мелодій з опери Олександра Бородіна «Князь Ігор» кружляли в ліричному танку дівчата з ансамблю з промовистою назвою «Грація». На зміну плавним рухам, що відтворюють політ на крилах вітру, прийшла швидка весела сирба. Сучасна композиція, заснована на традиційних молдавських ритмах, що задаються ударними інструментами, кликала за собою. І незабаром у великому колі опинилися й організатори, і глядачі.
Концертні номери стали найяскравішим проявом багатонаціональної придністровської культури, адже вони включають у себе і музику, і народні костюми, прикрашені автентичними орнаментами, і чимало інших аспектів.
Справжня наша скарбниця – придністровська кухня. У ній, як інгредієнти у смачній страві, змішалися, збагачуючи палітру смаків, слов’янські та балканські, турецькі та західноєвропейські тенденції. Частину цієї багатющої спадщини можна було побачити на святковому столі.
Російська кухня немислима без пирогів. З різноманітними начинками, відкриті та закриті, солодкі та ситні – вони панували в будь-якому будинку, й цей факт знайшов своє відображення в численних прислів’ях і приказках. На початку XX століття до схваленого кухарями-міжнародниками офіційного переліку страв ресторанної кухні було внесено кілька справжніх російських шедеврів. Серед них і пиріжки, аналогів яким у світовій кулінарії немає.
Молдавську кухню на святі представляла традиційна мамалига з різними добавками: бринзою, сметаною, шкварками.
«Це класичний варіант, дуже ситний і смачний, – зазначила вчителька молдавської мови Анастасія Богорош, яка допомагала колегам-українцям підготувати шкільне свято. – Ще на нашому столі є круглі та рум’яні, немов сонце, плацинди. Всередині – картопля або капуста, сир або вишня».
Такі ж начинки в українських варениках, які разом із борщем і кулешем давно стали кулінарним брендом. Вони так полюбилися народу, що він не лише оспівав їх у піснях і прислів’ях, а й відвів почесне місце у значних обрядах. Об’єктом нематеріальної культурної спадщини України вважаються також голубці. Втім, без них важко уявити святковий стіл у будь-якій придністровській родині.
«В епоху глобалізації сім’я залишається головним хранителем народних традицій. Із покоління в покоління передаються і рецепти національної кухні. Тому стіл до нашого свята готували учні разом із батьками. Особлива подяка Людмилі Кушнір, яка спекла рум’яний і духмяний домашній коровай, – розповіла вчителька української мови та літератури Галина Потапенко. – Школа теж навчає молоде покоління шанобливому ставленню до звичаїв, до цінностей традиційної культури. Сьогодні ми постаралися показати учням, як багатство різних народів робить нашу країну унікальною, цікавою для численних гостей з-за кордону та дорогою для сердець усіх мешканців Придністров’я».
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.