День хустки – це неофіційне, проте надзвичайно значуще свято, створене задля збереження українських традицій, об’єднання жінок та вшанування хустки як особливого символу жіночності, мудрості, краси та національної ідентичності.
Відзначати його почали 7 грудня 2019 року з ініціативи вінничанки, президента Міжнародного клубу успішних жінок України Людмили Станіславенко. Ідея швидко знайшла підтримку серед громадських діячів, митців та видатних жінок не лише в Україні, а й у різних куточках світу.
Хустка в українській культурі – це значно більше, ніж прикраса чи елемент традиційного одягу. Вона сповнена глибинного змісту, який покоління українців вкладали в її кольори, візерунки та тканину. Це тихий хранитель історій, що переходять від матері до доньки, від бабусі до онуки; символ, сповнений знаків і послань, зрозумілих насамперед тим, хто виріс у рідній українській землі.
Коли згадуєш про хустку, першою постає думка про нерозривний зв’язок поколінь. Численні дитячі вірші, легенди й оповідання лише підтверджують, наскільки важливою вона залишається для українців і сьогодні. Хустка – це розповідь про людську долю: інколи тернисту й складну, але завжди зігріту вірою, добром і любов’ю тих, хто дарує цю ніжну річ. Це може бути лагідна материнська рука або погляд коханої дівчини, і про них не можна забувати. Адже кожен має пам’ятати про своє коріння. У цьому контексті хустка постає як метафоричний образ, у якому закодовано безліч сенсів. У ній кожен знаходить щось своє, те, що гріє серце й нагадує про рідну оселю.
У Придністров’ї хустку також шанують, щороку присвячують їй яскраві та зворушливі заходи.
Наприклад, у Бендерській гімназії ім. І. П. Котляревського влаштували традиційне свято з читанням поезій, виконанням танців та українських пісень.
У Тираспольській гуманітарно-математичній гімназії учні під керівництвом учительки української мови та літератури Олени Гешко написали творчі роботи, присвячені хустці. Один із цих творів ми пропонуємо вашій увазі.
Христина ЖУРАВЕЛЬ.
Фото Катерини ЧЕГУРКО.