ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ:
ЗАПОВІДІ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ
~ Ніколи не принижуйте свою дитину.
~ Не погрожуйте дитині.
~ Не вимагайте в дитини обіцянок.
~ Не моралізуйте.
~ Не позбавляйте дитину можливості бути самою собою.
~ Не нашкодьте власній дитині своїми вчинками.
~ Не бійтеся визнати свої помилки.
~ Виховуйте не тільки дитину, а і самі себе.
~ Вірте у свою дитину.
~ Допоможіть дитині повірити в себе.
► У підлітковому віці діти починають оцінювати життя своїх батьків. Вони, особливо дівчатка, обговорюють поведінку, вчинки, зовнішній вигляд мам і тат, учителів, знайомих. І постійно порівнюють. У якийсь момент результат цього зіставлення позначиться на ваших стосунках із сином або дочкою. Він може бути для вас як приємним, так і неприємним. Отже, якщо не хочете завдати собі сорому, починайте готуватися до цієї оцінки якомога раніше.
► Головне у ваших взаєминах з дитиною – взаєморозуміння. Щоб досягти його, ви повинні проявляти ініціативу і не таїти образ. Не слід як іти на поводу миттєвих бажань дитини, так і завжди опиратися їм. Якщо ж ви не можете або не вважаєте за потрібне виконати бажання сина або дочки, потрібно пояснити, чому. І взагалі, більше розмовляйте зі своїми дітьми, розповідайте про свою роботу, обговорюйте з ними їхні справи, іграшкові або навчальні, знайте їхні інтереси й турботи, друзів і вчителів. Діти повинні відчувати, що ви їх любите, що в будь-якій ситуації вони можуть розраховувати на вашу пораду і допомогу, не боятися глузування або зневаги.
Підтримуйте впевненість дітей у собі, у своїх силах, у тому, що навіть за наявності певних недоліків (які є у кожного) у них є свої незаперечні переваги. Стратегія батьків – сформувати в дитини позицію впевненості: «Все залежить від мене, в мені причина невдач або успіхів. Я можу домогтися багато чого і все змінити, якщо зміню себе».
У виховному процесі неприпустима конфронтація, боротьба вихователя з вихованцем, протиставлення сил і позицій. Тільки співпраця, терпіння і зацікавлена участь вихователя в долі вихованця дають позитивні результати.
► Дивуйте, зворушуйте, яскраве запам’ятається! Той, хто робить несподіване і сильне враження, стає цікавим і авторитетним. Що приваблює дитину в дорослому? Сила, проте не насильство. Знання – згадайте, наприклад, одвічні «чому?» у малят. На скільки їх ви зуміли зрозуміло і повно відповісти? Розум – саме в підлітковому віці з’являється можливість його оцінити. Уміння – тато вміє кататися на лижах, лагодити телевізор, водити машину… А мама – малює, готує смачні пиріжки, розповідає казки… Зовнішній вигляд – його більшою мірою цінують дівчатка.
Життя батьків, їхні звички, погляди мають набагато більший вплив на дитину, ніж довгі повчальні бесіди. Важливе значення для підлітків мають і ваші доходи. Якщо ви в цій галузі конкурентоздатні, заздалегідь подумайте, що ви можете покласти на іншу чашу терезів, коли ваша підросла дитина поставить вас перед цією проблемою.
► Ви хочете, щоб ваш син/дочка були міцними та здоровими? Тоді навчіться самі і навчіть їх основам знань про свій організм, про способи збереження і зміцнення здоров’я. Це зовсім не означає, що ви повинні освоїти арсенал лікаря і призначення різних ліків. Ліки – це лише «швидка допомога», коли організм не справляється сам. Вчені стверджують: «Рух може замінити всі ліки, але всі лікувальні засоби світу не в змозі замінити дію руху». Головне – навчити організм справлятися з навантаженнями, насамперед фізичними, тому що вони тренують не тільки м’язи, а і всі життєво важливі системи. Це чимала і регулярна праця, і вона дає людині «почуття м’язової радості», так назвав це відчуття вчений. Звичайно, фізичні та будь-які інші навантаження повинні відповідати віковим можливостям дитини.
До речі, тільки фізичні вправи, зокрема і на уроках фізкультури, можуть пом’якшити шкоду від багатогодинного сидіння за партою. Тож не поспішайте звільняти дитину від фізкультури. Це не принесе їй навіть тимчасового полегшення в напруженому шкільному житті. Навіть якщо у вашого школяра є хронічне захворювання (і тим більше!), йому необхідно займатися фізкультурою, тільки за спеціальною програмою.
І абсолютно необхідно, щоб дитина розуміла: щастя без здоров’я не буває.
► Скільки часу впродовж тижня ви проводите зі своїми дітьми? За даними соціологічних опитувань, більшість дорослих у середньому присвячують нащадкам не більше 1,5 години на тиждень! І як сюди втиснути «душевні щирі розмови», походи в театр і на природу, читання книг та інші спільні справи? Звичайно, це не вина, а біда більшості батьків, які змушені проводити на роботі весь день, щоб наповнити бюджет сім’ї. Але ж діти не повинні бути надані самі собі. Добре, якщо є бабусі й дідусі, здатні взяти на себе частину проблем виховання. А якщо їх немає? Обов’язково подумайте, чим будуть зайняті ваші донька/син у години, вільні від навчання і приготування уроків. Спортивні секції (не забудьте самі поспілкуватися з тренером) не просто займуть час, а допоможуть зміцнити здоров’я і розвинуть рухові навички та вміння. У центрі дитячої творчості можна навчитися шити, будувати літаки, писати вірші. Нехай у дитини буде свобода вибору заняття, однак вона має твердо знати: часу на неробство й нудьгу у неї нема!
► Бережіть здоров’я вихованця і своє, навчіться разом із ним займатися спортом, виїжджати на відпочинок, ходити в походи. Який захват відчуває дитина від звичайної сосиски, засмаженої на багатті, від шматочка чорного хліба, що знайшовся в пакеті після повернення з лісу, де ви разом збирали гриби. А день, проведений у гаражі разом із батьком за ремонтом автомобіля, хлопчисько вважатиме святом більш важливим, ніж катання в парку на «найкрутішому» атракціоні. Тільки не пропустіть момент, поки це дитині цікаво.
Те ж саме стосується і звички до домашніх справ. Малюку цікаво самому мити посуд, чистити картоплю, пекти з мамою пиріг. І це теж можливість розмовляти, розповідати, слухати. Пропустили цей момент – «вберегли дитину, щоб не забруднила руки», все! Помічника позбулися назавжди.
► Бажання дорослих уникнути розмов із дітьми на деякі теми привчає їх до думки, що ці теми заборонені. Ухильна або спотворена інформація викликає у підлітків необґрунтовану тривогу. І в той же час не треба давати їм ту інформацію, яку вони не запитують, з якою поки не можуть оперувати емоційно, яку не готові осмислити. Кращий варіант – дати прості та прямі відповіді на запитання дітей. Тож і самим батькам треба всебічно розвиватися не тільки в царині своєї спеціальності, а і в галузі політики, мистецтва, загальної культури, щоб бути для молодого покоління прикладом моральності, носієм людських чеснот і цінностей.
► Не оберігайте підлітків надмірно від сімейних проблем, як психологічних (коли сталося нещастя, чиясь хвороба або відхід з життя, – це загартовує душу і робить її більш чутливою), так і матеріальних (це вчить знаходити вихід). Підліткові необхідні позитивні й негативні емоції. Для успішного розвитку корисно зрідка відмовляти йому в чому-небудь, обмежувати його бажання, тим самим готуючи до подолання подібних ситуацій у майбутньому. Саме вміння справлятися з неприємностями допомагає підліткові сформуватися як особистості. Роль дорослої людини полягає насамперед у тому, щоб допомогти дитині стати дорослою, тобто навчити її протистояти дійсності, а не тікати від неї. Відгороджуючи дітей від реального світу, нехай навіть з найкращими намірами, батьки позбавляють їх можливості набувати життєвого досвіду, торувати свій шлях.
Ніколи не обманюйте дитину, навіть якщо це продиктовано кращими переконаннями чи турботою про її спокій і благополуччя. Діти якимось невідомим чином відчувають обман у будь-якій формі. А тому, хто обдурив один раз, довіряти вже не доводиться.
► Якщо ви вже встигли наробити помилок у вихованні, вам буде важче, ніж на початку шляху. Та якщо ви виявите у свого вихованця хоч крапельку доброго і позитивного, а потім будете спиратися на це добре і гарне в процесі виховання, то отримаєте ключ до його душі, досягнете бажаних результатів.
Такі прості поради можна зустріти у старовинних педагогічних посібниках. Мудрі педагоги наполегливо шукають навіть у погано вихованій людині ті позитивні якості, спираючись на які можна домогтися стійких успіхів у формуванні всіх інших.
► Якщо ви зрозуміли, що були не праві, нехтували думкою сина або дочки в будь-яких важливих для них питаннях, не бійтеся зізнатися в цьому спочатку собі, а потім і дитині. Постарайтеся не повторювати цю помилку знову. Довіру легко втратити, а відновлюва-
ти її довго і важко.
Як назвати майбутнього малюка?
ТАКЕ ПИТАННЯ ЗАДАЮТЬ СОБІ ВСІ БАТЬКИ
Поки мама і тато гадають, хто ж з’явиться на світ – син чи дочка, вони обирають варіанти імен для дітей обох статей. Інколи цей вибір дається не дуже легко, адже батьки хочуть, щоб ім’я нащадка було не лише гарним, а й гармонійно поєднувалося з по-батькові та прізвищем.Звичайно, що у загальному поєднанні ім’я, по-батькові та прізвище мають вимовлятися благозвучно і красиво. Бажаєте зробити правильний вибір – дотримуйтеся кількох простих правил.
Якщо ви є шанувальником новомодних європейських імен, пам’ятайте, що ім’я і по-батькові малюка не повинні звучати смішно. Погодьтеся, що Андрію Ігоровичу краще, ніж Генріх Ігорович.
Не варто називати хлопчика ім’ям тата, навіть якщо Олександр Олександрович, цілком милозвучне поєднання.
Постарайтеся, щоб у повному імені дитини була лише одна літера «Р», наприклад, Олена Дмитрівна, або Марк Олексійович.
Коли обираєте ім’я для дівчинки, необхідно враховувати, що виросте жінка, яка має бути ніжною та доброю. Тому підбирається максимально м’яке ім’я, наприклад, Ольга Михайлівна чи Софія Павлівна. Якщо по-батькові м’яке (Вітальович, Ілліч), то ім’я має бути твердим. Наприклад, Роман, Христина, Любов.
У разі, коли по-батькові починається з голосного звука, ім’я має закінчуватися на приголосний і
навпаки, адже таке поєднання звуків набагато легше вимовляється і сприймається на слух, наприклад, Ірина Віталіївна звучить дуже мелодійно.
Підбирати ім’я дитині з огляду на по-батькові необхідно з урахуванням розміру останнього. Якщо по-батькові коротке, то ім’я має бути довгим і навпаки: Ілля Олександрович, але Христи-
на Романівна.
Вибираючи ім’я для хлопчика, пам’ятайте, що колись він теж стане татом і дасть по-батькові своїм дітям. Постарайтеся, щоб не тільки ім’я, а й утворене від нього по-батькові звучало гарно і милозвучно.
Пам’ятайте, що кожне ім’я несе певну енергетику і може наділити дитину тими чи іншими якостями, тому поставтеся до вибору імені не тільки креативно, а й відповідально.
ТЕСТ «Як ви розумієте своїх дітей?»
Дайте відповідь «ТАК», «НІ» або «НЕ ЗНАЮ» на такі запитання:
1. На деякі вчинки дитини ви часто реагуєте «вибухом», а потім шкодуєте про це?
2. Чи користуєтеся ви інколи допомогою або порадою інших осіб, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини?
3. Ваші інтуїція і досвід – кращі порадники у вихованні дитини?
4. Чи доводиться вам часом довіряти дитині секрет, який би нікому іншому не розказали?
5. Вас ображає негативна думка інших людей про вашу дитину?
6. Вам траплялося просити у дитини вибачення за свою поведінку?
7. Чи вважаєте ви, що дитина не повинна мати секретів від своїх батьків?
8. Чи помічаєте ви між своїм характером і характером дитини різницю, яка іноді приємно дивує вас?
9. Ви надзвичайно чутливо переживаєте неприємності чи невдачі вашої дитини?
10. Чи можете утриматися від купівлі цікавої іграшки для дитини (навіть якщо у вас є гроші) тому, що знаєте: дома їх є багато?
11. Ви вважаєте, що до певного віку кращий виховний аргумент для дитини це фізичне покарання (пасок)?
12. Ваша дитина саме така, про яку ви мрієте?
13. Ваша дитина завдає більше турбот, аніж радощів?
14. Чи здається вам, що ваша дитина навчає вас по-новому думати, поводитися?
15. Чи бувають у вас непорозуміння з вашою дитиною?
Поставте по 10 балів за кожну відповідь «так» на запитання: 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14 і за кожну відповідь «ні» на запитання: 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15. За кожну відповідь «не знаю» – по 5 балів.
100–150 балів. У вас великі здібності до правильного розуміння своєї дитини. Ваші судження і погляди – добрі союзники у розв’язанні виховних проблем. Якщо й на практиці ваша поведінка відкрита, терпляча, вас можна визнати за приклад для наслідування. Можливо, до ідеалу бракує лиш одного штриха. Ним може стати думка вашої дитини. Спробуйте її з’ясувати.
50–99 балів. Ви на правильному шляху до розуміння дитини. Свої тимчасові труднощі у вихованні ви маєте розв’язати, починаючи з себе. І не старайтеся виправдатися браком часу або характером дитини. Є проблеми, на які ви маєте реальний вплив, а тому спробуйте це використати. Розуміти – це не завжди приймати. Не тільки дитину, а і власну особистість.
0–49 балів. Здається, можна більше співчувати вашій дитині, ніж вам, оскільки її батько не є добрим другом і провідником на шляху здобуття життєвого досвіду. Однак, ще не все втрачено. Якщо ви хочете щось зробити для своєї дитини, то спробуйте. Можливо, вам допоможуть у цьому поради інших. Буде нелегко, але щасливе життя дитини того варте.
Сторінку підготувала Сільвія РОГУТ.